Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №447/3538/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/3538/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/2631/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей,

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 46834 грн. 14 коп., а також половину вартості додаткових витрат на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 66136 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.02.2008 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року.

Під час шлюбу у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 03.10.2018 року.

18.10.2019 року Миколаївським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №447/2397/2018 від 29.01.2019 року.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті від 19.08.2024 року, Миколаївським ВДВС встановлено, що на липень 2024 року сума аліментів, що підлягає стягненню, становить 6035 грн. 50 коп., окрім того, мали випадки несвоєчасної сплати аліментів.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно сплачував встановлені рішенням суду аліменти, розмір пені за місячним платежем розраховується за такою формулою: заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1, тому розмір пені, яку необхідно стягнути, становить 46834 грн. 14 коп.

Щодо стягнення додаткових витрат на дітей, вказувала, що син ОСОБА_3 з 27.06.2024 року по 01.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, де йому було проведено оперативне втручання, вартість лікування дитини становила 3150 грн.

Син ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні, де йому проведено хірургічне лікування косоокості лівого ока, вартість операції включаючи консультацію лікаря, обстеження, після операційне лікування становила 55543 грн.

За період з 2023 року по 2024 рік на медичні препарати для дітей позивачем було затрачено грошові кошти в сумі 12281 грн. 58 коп.

Для повноцінного росту та здорового розвитку дітей на збалансоване харчування за період з липня 2023 року по жовтень 2024 року витрачено 30103 грн. 55 коп.

Орім того, на придбання одягу, канцелярського приладдя, та засобів гігієни для дітей було витрачено 31194 грн. 61 коп.

Загальна сума витрат, понесених позивачем з 2023 року по 2024 рік на лікування, обстеження дітей, харчування, побутові речі, становить 132272 грн. 74 коп.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03 липня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2022 року по 01.08.2024 року у сумі 46834 грн. 14 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 одну другу понесених додаткових витрат на лікування неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що викликані хворобою, у розмірі 31815 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 1793 грн. 85 коп. у дохід держави.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 1/2 понесених додаткових витрат на лікування неповнолітніх дітей у розмірі 31815 грн. 20 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що наданий позивачем фіскальний чек від 25.10.2024 року на суму 38000 грн. (набір для хірургічного лікування косоокості) врахований судом першої інстанції фактично без доказів, що цей чек підтверджує витрати саме позивача на такий набір, оскільки він не містить найменування покупця, його підпису, відтиску печатки, а тому без інших доказів не може слугувати доказом придбання відповідної речі.

Це також стосується взятих судом до уваги фіскальних чеків від 25.10.2024 року за хірургічне лікування косоокості та анестезіологічне забезпечення на суму 7000 грн.; три фіскальні чеки на суму: 1300 грн. – за дослідження поля зору обох очей, 1500 грн. – за комп`ютерне дослідження очей, 800 грн. – за придбання та виготовлення окулярів, оскільки такі не містять найменування покупця, його підпису, відтиску печатки, а тому без інших доказів не може слугувати доказом придбання відповідної речі або послуги.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не доведено необхідності лікування сина ОСОБА_5 саме у приватній лікарні, а не у державній лікарні та/або наявності згоди батька на лікування сина у приватній лікарні, і така його позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі №344/5315/18.

Вказує, що під час розрахунку суми стягнення судом враховано долучені позивачем акти про надані медичні послуги для пацієнта ОСОБА_5 за замовлення аналізів на глисти від 25.01.2023 року на суму 893 грн., від 09.08.2023 року на суму 810 грн., від 15.08.2023 року на суму 420 грн., проте, такі акти не підтверджують наявність особливих обставин в розумінні ст.185 СК України, оскільки не підтверджують факт лікування дитини, а лише факт огляду (аналізу) крові дитини.

Наголошує, що наданими суду доказами не підтверджено витрати на лікування сина ОСОБА_3 у розмірі 3150 грн., оскільки жодних рекомендацій щодо подальшого (після оперативного втручання) лікування та необхідних для цього ліків виписка не містить, пояснень, яким чином вказані фінансові документи стосуються оперативного втручання та періоду після такого втручання, позивач не надала.

Додає, що позивачем не доведено власну фінансову спроможність нести заявлені витрати, оскільки не надано доказів офіційного працевлаштування та/або наявності джерел доходу.

За таких обставин, вважає, що заявлені до стягнення додаткові витрати могли бути здійснені позивачем саме за рахунок відповідача та сплачених ним аліментів, при цьому, покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 27.03.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.02.2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року.

У шлюбі в сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 грудня 2018 року в справі №447/2397/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 03.10.2018 року.

Згідно з випискою (без номеру) із медичної картки стаціонарного хворого 19.11.2024 року КНП ЛОР «ЛОКЛ», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшов у стаціонар 27.06.2024 року. Діагноз: зміщена носова перегородка. Проведено оперативне втручання під загальним знечуленням: септопластика. Виписаний 01.07.2024 року.

На підтвердження понесення додаткових витрат на лікування дитини надано на дослідження електронне скерування №7645-4371-0626-3714, скерування на аналіз крові від 18.06.2024 року, акт про медичні послуги для пацієнта ОСОБА_3 від 19.06.2024 року на суму 1860 грн., два фіскальні чеки від 27.06.2024 року на суму 1076 грн. 80 коп. та від 29.06.2024 року на суму 213 грн. 18 коп.

Щодо понесення додаткових витрат на лікування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачем надано для дослідження результати консультації офтальмолога в офтальмологічному центрі Дмитра Горячева: від 27.06.2024 року, де виставлено діагноз: збіжна співдружня косоокість з перевагою лівого ока з вертикальним компонентом. Змішаний астигматизм обох очей. За консультацію, відповідно до фіскального чеку від 27.06.2024 року було сплачено 1000 грн.; від 14.09.2024 року, де встановлено заключний діагноз: збіжна співдружня неакомодаційна косоокість з перевагою лівого ока з вертикальним компонентом. Змішаний астигматизм обох очей. Рекомендовано хірургічне лікування, оптична корекція на постійно. За консультацію, відповідно до фіскального чеку від 14.09.2024 року було сплачено 1500 грн.; від 14.11.2024 року, де дитині встановлено діагноз: оперована збіжна співдружня неакомодаційна косоокість з перевагою лівого ока з вертикальним компонентом. Змішаний астигматизм обох очей.

Позивачем надано для дослідження результати коагулограми від 18.10.2024 року, копії фіскальних чеків від 25.10.2024 року за купівлю набору для хірургічного лікування косоокості на суму 38000 грн., від 25.10.2024 року за хірургічне лікування косоокості та анестезіологічне забезпечення на суму 7000 грн.; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з офтальмологічного центру ОСОБА_6 від 25.10.2024 року; три фіскальні чеки на суму: 1300 грн. за дослідження поля зору обох очей, 1500 грн. за комп`ютерне дослідження очей, 800 грн. за придбання та виготовлення окулярів.

Позивачем долучено акти про надані медичні послуги для пацієнта ОСОБА_5 за замовлення аналізів на глисти від 25.01.2023 року на суму 893 грн., від 09.08.2023 року на суму 810 грн., від 15.08.2023 року на суму 420 грн.

За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Правовий аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить, насамперед, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі №320/383/19.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі №761/27222/20.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та підтверджені належними доказами понесені позивачкою витрати на лікування дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поділ таких додаткових витрат між батьками в рівних частках та, відповідно, стягнення з відповідача 1/2 цих витрат.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду в оскаржуваній частині рішення не спростовують, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, в іншій частині рішення не оскаржується, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 березня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич