Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №603/129/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/129/26

Провадження № 1-кп/603/32/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026211130000041 від 01.02.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який не працює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 в червні 2025 року, перебуваючи на лінії бойового зіткнення Збройних Сил України та військ російської федерації, а саме в лісосмузі, неподалік автодороги в Сумському районі Сумської області (більш точних обставин, місця та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч положенням постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24.01.1995 р., Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 р., шляхом привласнення знайденого незаконно придбав корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які в конструктивному поєднанні являються оборонною осколковою гранатою Ф-1, що є бойовим припасом, яку поклав під водійське сидіння автомобіля та не маючи відповідного передбаченого Законом дозволу (ліцензії) на придбання, носіння і зберігання бойових припасів, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав незаконно перевозити без мети збуту, таким чином привіз її за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Про вказаний бойовий припас обвинувачений ОСОБА_3 правоохоронні органи не повідомив, для поставлення на облік у військову частину не здав та зберігав в житловому будинку без мети збуту по місцю свого проживання.

Надалі, 31 січня 2026 року приблизно о 14 год 15 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи самостійно по місцю свого проживання у АДРЕСА_1 , не дотримуючись заходів особистої безпеки, витягнув із схову житлового будинку оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 із запалом УЗРГМ-2, вийшов на подвір`я, обладнавши її, таким чином привів у бойову готовність – підірвав ручну гранату, спричинивши собі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Кримінальним законом слід вважати Кримінальний кодекс України. Частина 1 статті 263 КК України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах фізичним особам загального статусу виданий бути не може.

Враховуючи наведене, обвинувачений ОСОБА_3 , не маючи будь якого дозволу на такі дії, придбав, зберігав, носив бойовий припас, чим порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901- VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471- ХІІ від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року.

Такими умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений пояснив суду, що за зазначених в обвинувальному акті обставин, перебуваючи на Сумському напрямку на узбіччі дороги знайшов гранату, який привіз додому та зберігав у приміщенні житлового будинку. Надалі 31 січня 2026 року він дістав сховану ним за місцем свого проживання гранату та підірвав її, чим спричинив собі тілесні ушкодження. Причину таких діянь пояснити не може. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо його не карати.

Крім цього, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, також підтверджується даними зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів, зокрема:

- протоколу огляду місця події від 31.01.2026 року з таблицею ілюстрацій, а саме подвір`я житлового будинку АДРЕСА_1 , де було виявлено фрагменти ймовірно ручної бойової гранати Ф-1, спусковий важіль і запобіжну чеку. Дані предмети вилучено та поміщено у сейфпакет;

- висновку судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/120-26/1387-ВТХ від 09.02.2026 року у кримінальному провадженні, згідно якого надані на дослідження об`єкти є: деталями запалу УЗРГМ-2, а саме важелем та кільцем з чекою; сімдесятьма сімома осколками корпусу оборонної осколкової ручної гранати Ф-1; мав місце вибух бойового припасу у АДРЕСА_1 , а саме оборонної осколкової ручної гранати Ф-1.

Отже, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказану мету, принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, те, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризується за місцем проживання, сімейний стан – одружений, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Враховуючи пом`якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, поведінку обвинуваченого, який негативно оцінює скоєне, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період дії іспитового строку на нього слід покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.

Таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно зі ст. 124 КПК України наявні у кримінальному провадженні процесуальні витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/120-26/1387-ВТХ від 09.02.2026 року у розмірі 5348,40 грн слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Захід забезпечення арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.02.2026 року, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Захід забезпечення – арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.02.2026 року, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-матеріали кримінального провадження №12026211130000041, а саме таблицю ілюстрацій на 8 аркушах та упакування, в якому об`єкт надійшов на дослідження, які після експертного дослідження упаковано у полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС України № 6149637 та долучено до матеріалів кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження;

-уламки гранати Ф-1 з первинним упакуванням після експертного дослідження, що упаковано у полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС України № 6132259 та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 ЧРУП ГУНП в Тернопільській області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/120-26/1387-ВТХ від 09.02.2026 року у розмірі 5348 ( п`ять тисяч триста сорок вісім) грн 40 (сорок) коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1