Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №243/10475/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/419/2026

Номер справи 243/10475/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025052510000850 від 06.08.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 05.10.2023 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

2) 18.12.2023 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.190, ч.1 ст.71 до 5 років 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 03.06.2024 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження служби за контрактом,

3) 03.03.2026 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.4 ст. 186 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2025 №2 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).

Згідно з актом службового розслідування затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 солдат ОСОБА_4 , стрілець 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , після виписки з лікувального закладу за порушення режиму, 26.03.2025 року не з`явився до тимчасового пункту дислокації (перебування) 3 штурмової спеціалізованої роти «Шквал» військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_2 .

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Згідно Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, дію воєнного стану продовжено. У подальшому воєнний стан на всій території України неодноразово продовжувався та його дія триває до цього часу.

Про факт несення військової служби під час дії правового режиму воєнного стану та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 було достеменно відомо.

Відповідно до ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, 12 липня 2025 року приблизно о 21 годині 10 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим, солдат ОСОБА_4 проходи по провулку Героїв Чорнобиля у місті Слов`янськ Краматорського району Донецької області, де біля будинку №33 зустрів раніше йому не знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого побачив в користуванні мобільний телефон марки «Tecno Spark 30C» (IMEI НОМЕР_2 ).

У вищевказаний час та у вищевказаному місці у солдата ОСОБА_4 виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме телефону марки «Tecno Spark 30C» (IMEI НОМЕР_3 , 128+4 GB) в корпусі чорного кольору, який на праві приватної власності належить особі похилого віку ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 12 липня 2025 року приблизно о 21 годині 10 хвилин, більш точного часу під час судового розгляду встановити не виявилось можливим, солдат ОСОБА_4 , розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та подальшого звернення на свою користь, знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_3 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , попросив у останнього належний йому телефон марки «Tecno Spark 30C» (IMEI НОМЕР_3 , 128+4 GB), в корпусі чорного кольору, під приводом здійснення телефонного дзвінку, пообіцявши, що здійснить телефонний дзвінок та поверне вищевказаний мобільний телефон, при цьому наміру повертати майно не мав, тим самим, недобросовісно використовуючи довіру особи похилого віку – ОСОБА_6 , ввів останнього в оману.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_6 погодився та добровільно передав солдату ОСОБА_4 свій телефон марки «Tecno Spark 30C» (IMEI НОМЕР_3 , 128+4 GB), в корпусі чорного кольору, на якому маються сліди використання у вигляді потертостей корпусу та подряпин на склі телефону, вартістю 3625 гривень 88 копійок.

Після чого, солдат ОСОБА_4 , отримавши майно, яким заволодів шляхом зловживання довірою, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3625 гривень 88 копійок.

Окрім цього, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньо служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.

26 липня 2025 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, більш точного часу під час судового розгляду встановити не виявилось можливим, солдат ОСОБА_4 проходив по АДРЕСА_1 та звернув увагу на те, що біля будинку №5 по зазначеній вулиці знаходиться транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_4 .

У вищевказаний час та у вищевказаному місці у солдата ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, солдат ОСОБА_4 знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_4 , діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що навколо немає сторонніх осіб, які могли б запобігти довести його кримінальні протиправні дії до кінця, достовірно знаючи про дію правового режиму воєнного стану на території України, підійшов до водійської двері транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_4 , які були незамкнені, з якого викрав: автомобільний акумулятор «Force» 6СТ-60-АЗ, 12V 60Ah, 600А, 311/23, який має сліди використання у вигляді подряпин, вм`ятин та зносу по корпусу загальною вартістю 1747 гривень 73 копійки, автомагнітолу марки «Pioneer» Super Tuner IIID Mosfet 50w*4, яка має сліди використання у вигляді подряпин на корпусі загальною вартістю 3000 гривень, автопідсилювач звуку марки «Boschmam» BV-700Вт, який має сліди використання у вигляді подряпин на корпусі загальною вартістю 630 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 5377 гривень 73 копійки.

У судовому засіданні обвинувачений визнав повністю свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч.4 ст.185 КК України та суду пояснив, що 12 липня 2025 року у вечірню добу проходячи по вул. Героїв Чорнобиля м. Слов`янська, він зустрів незнайомого чоловіка, у якого попросив телефон для дзвінка та не повернув його. Крім того, наприкінці липня 2025 року проходячи по вул. Торецькій м. Слов`янська, він побачив автомобіль, з якого викрав акумулятор, автомагнітолу та автопідсилювач звуку.

Враховуючи свідчення обвинуваченого, його повне визнання своєї вини, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його скоєнні.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.2, ст. 185 ч. 4 КК України. Суд роз`яснив обвинуваченому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу здійснення злочину, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями), суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов`язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо винної особи та обставини справи, які обтяжують або пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 раніше судимий, вчинив умисні кримінальні правопорушення, одне з яких у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується з посередньої сторони, спричинена шкода відшкодовано шляхом повернення майна потерпілим, враховує конкретні обставини правопорушення та вважає, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства та визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення остаточного покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області 03 березня 2026 року за ст. 186 ч. 4 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі. Покарання за вказаним вироком ОСОБА_4 не відбув.

Остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначати за правилами ст.70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не застосовувався.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази по справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за цими статтями кримінального закону:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2026 року - 7 (сім) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту оголошення вироку 07 квітня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_4 відбутий строк покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2026 року з 02 листопада 2025 року по 07 квітня 2026 року у строк покарання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави витрати на проведення експертизи за висновком № СЕ-19/105-25/11928-АВ від 18.08.2025 у розмірі 4 457,00 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Речові докази, а саме:

-автомагнітола марки «Pioneer» Super Tuner IIID Mosfet 50w*4, автопосилювач звуку марки «Boschmam» BV-700Вт, що залучені постановою слідчого від 09.08.2025 та зберігаються в камері зберігання речових доказів відділі поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області – повернути власнику ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили;

- автомобільний акумулятор «Force» 6СТ-60-АЗ, 12V 60Ah, 600А, 311/23, жовтого кольору, який має сліди використання у вигляді подряпин, вм`ятин та зносу по корпусу, що залучені постановою слідчого від 08.08.2025 та передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - залишити власнику;

-мобільний телефон марки «Tecno Spark 30C» IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , в корпусі чорного кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_1