Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №127/35772/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35772/25

Провадження № 2/127/8248/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 квітня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маринушкін А.Г., звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивована тим, що позивач 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 (далі — відповідач 1) грошові кошти у сумі 6800 доларів США. Поручителем за зобов`язанням виступила ОСОБА_3 (далі — відповідач 2), яка є його дружиною.

Зазначені обставини підтверджуються борговою розпискою від 24 квітня 2025 року, власноруч складеною відповідачем 1 та додатково підписаною відповідачем 2, оригінал якої зберігається у позивача, як доказ невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов розписки відповідач 1 підтвердив отримання від позивача грошових коштів у розмірі 6800 доларів США та зобов`язався повернути вказану суму позивачу до 24 жовтня 2025 року. У разі неповернення боргу у визначений строк відповідач 1 зобов`язався сплатити пеню у розмірі 0,3 % на місяць від суми позики.

Також умовами боргової розписки передбачено, що відповідач 2, яка є дружиною відповідача 1, виступила поручителем за вказаним зобов`язанням та взяла на себе обов`язок повернути грошові кошти у разі неможливості їх повернення відповідачем 1.

Станом на дату звернення позивача до суду грошові кошти у сумі 6800 доларів США відповідачем 1 та відповідачем 2 позивачу не повернуті, що стало підставою звернення до суду із даним позовом, в якому просить суд просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь борг за договором позики у розмірі 6 800 доларів США; стягнути з відповідачів судові витрати, що складаються із судового збору за подання позову в розмірі 2 282,41 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 484,48 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 760 грн.

На підставі ухвали суду від 14.11.2025 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна А.Г. про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2025 року прийнято справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачі у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов до суду не подали.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представником подано до суду заяву, в якій просив заявлені позовні вимоги задовольнити, судовий розгляд провести за відсутності сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку визначеному чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов`язань.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що за змістом розписки від 24.04.2025 року відповідач 1 ОСОБА_2 власноруч склав та підписав розписку Поручителем за зобов`язанням виступила ОСОБА_3 , яка є його дружиною.

Оригінал розписки позивачем надано суду, як доказ невиконання грошового зобов`язання, та який знаходить в матеріалі справи, відповідно до якої відповідачі від позивача ОСОБА_1 отримали у поззику грошові кошти у сумі 6800 доларів США з обов`язком повернути зазначену суму до 24 жовтня 2025 року.

Суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики. Даний договір містить умови отримання позичальником в борг суми коштів із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. При цьому, зважаючи на реальний характер договору позики, вказаний договір підтверджує факт передачі грошової суми позичальнику.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, зі змісту якої слідує, що відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідачем борг позивачу не повернуто, про що свідчить наявність оригіналу розписки в позивача.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Отже, неповернута відповідачами позивачу позика в сумі 6800 доларів США, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Як вбачається зі змісту розписки вона містить строк на який відповідач отримав в борг кошти, а тому зобов`язання з повернення коштів мало б бути виконано 24.10.2025 року включно, з дня отримання вимоги про повернення коштів. (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Разом з тим відповідачі ухиляються від виконання свого зобов`язання, а тому суд розцінює звернення позивача до суду як вимогу про повернення боргу.

Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_3 підписала документ як поручитель.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором.

Розписка не містить положень про субсидіарну відповідальність поручителя.

Отже, відповідальність відповідача 2 є солідарною з боржником.

Солідарний обов`язок означає, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання повністю або частково як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (стаття 543 ЦК України).

Тому вимога про солідарне стягнення є обґрунтованою.

Розпискою визначено валюту зобов`язання — долари США.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено іноземну валюту як валюту виконання, виконання має відбуватися у відповідній валюті, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, згідно з якою суд має право ухвалити рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Доказів домовленості сторін про інший порядок виконання зобов`язання не встановлено.

Отже, суд доходить висновку, що борг підлягає стягненню саме в іноземній валюті 6 800 доларів США.

Згідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів в рівних частинах на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2282,41 гривень (1141,20 копійок з кожного).

Щодо стягнення з відповідачів судового збору сплачено при подачі до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 484,48 грн., то суд їх залишає за позивачем, оскільки у задоволенні клопотання позивачу було відмовлено.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 33 760,00 грн. суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір № 89/2025 про надання правової допомоги від 06.11.2025, платіжну інструкцію №1.388999603.1 про оплату послуг наданих за договором № 89/2025 про надання правової допомоги від 06.11.2025 на суму 33600,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку з тим, що визначений позивачем розмір не є співмірним із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, ціною позову. Суд приходить до висновку про необхідності зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а відтак з відповідача підлягає до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу у розмір 20000,00 гривень, оскільки саме такий розмір відповідає критеріям розумності та співмірності.

Керуючись ст. 525, 526, 527, 530, 536, 610,612,1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 4, 13, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 6800 доларів США (шість тисяч вісімсот доларів США).

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2282 гривень 41 копійка (1141 гривень 20 копійок з кожного).

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмір 20000 гривень (10000 гривень 00 копійок з кожного).

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 08.04.2026.

Суддя: