Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №144/875/25 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/875/25

Провадження № 1-кп/144/18/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025025110000020 від 01.04.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка Теплицького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, судимого:

-25.09.2025 Вінницьким апеляційним судом за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України із призначенням покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді двох років обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що 31.03.2025 року, близько 20.00 год, ОСОБА_7 , знаходячись в житловому будинку по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час суперечки, яка виникла на грунті неприязних відносин, підійшовши до ОСОБА_5 та наніс йому три удари кулаком лівої руки в область обличчя, від яких ОСОБА_8 впав на підлогу. У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно, наніс ОСОБА_8 , який перебував в горизонтальному лежачому на лівому боку положенні, п`ять ударів правою ногою, в область тулуба, спричинивши таким чином тілесні ушкодження у вигляді переломів 4, 7, 9 ребер лівої половини грудної клітки, травматичного пневмотораксу, що були небезпечними для життя потерпілого в момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, фактичні обставини справи, що викладені у обвинувальному акті, не оспорював та підтвердив їх, щиро розкаявся. Показав, що у вказані в обвинувальному акті час та місці, на грунті ревнощів, наніс ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 31.03.2025 у них з ОСОБА_7 виник конфлікт на грунті ревнощів до ОСОБА_9 , в результаті чого ОСОБА_7 наніс йому декілька ударів кулаком в область обличчя, а потім ще кілька ударів ногою по тулубу, зламавши йому таким чином ребра.

Обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє їх зміст. У суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції. Роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_7 своїми протиправними та винними діями скоїв суспільно небезпечне діяння при встановлених у суді обставинах, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, які є тяжкими, особу обвинуваченого, те, що він судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, пом`якшуючі покарання обставини, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним й достатнім для виправлення призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Разом з тим, суд враховує думку потерпілого, який при обранні міри покарання ОСОБА_7 просив суворо його не карати, а також відсутність у нього претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, є його щире каяття.

Обставин, що відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю щодо ОСОБА_7 , складеною начальником Гайсинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_10 02.07.2025, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб) є середніми. На думку органу пробації, виконання покарання ОСОБА_7 у громаді можливе за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення й запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1, 75 КК України суд не знаходить.

Згідно з вироком Вінницького апеляційного суду від 25.09.2025 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України із призначенням покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді двох років обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 справа №766/3917 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, вчинив до постановлення вироку Вінницького апеляційного суду від 25.09.2025, то йому необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Витрати на залучення експертів та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 50, 66, 67, 70, ч. 1 ст. 121 КК України, ст. ст. 124, 314, 349, 368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Вінницького апеляційного суду від 25.09.2025, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_7 частково відбуте покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 25.09.2025.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя