Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №515/89/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/89/26

Провадження № 2/515/506/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

при секретарі Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через свого представника Танцуріну Є.В. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивувало тим, що 27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі -ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі - Позичальник) укладено Договір № 520451-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту, кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 27 грудня 2024 року направило відповідачу пропозицію (оферту) на укладення кредитного договору на умовах,визначених офертою, через телекомунікаційну систему шляхом надсилання одноразового ідентифікатора UA-4334 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача, який вона прийняла (акцепт), ввела та відправила кредитодавцю. За умовами Договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 26000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою процентів у розмірі 1 % за кожен день користування Кредитом на строк до 13 червня 2025 року, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 26000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку № 5168-7451- 8036-3019, яку та вказала при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, однак своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, лише часткового сплативши кошти на загальну суму 15038,92 грн, у зв`язку з чим станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 67 357,24 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 198,18 грн; суми прострочених платежів по процентах - 29 559,06 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 13 000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 600,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

23 січня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.

04 лютого 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № 5168-7451- 8036-3019 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період з 27.12.2024 року (дата видачі кредиту) по 13.06.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області на запит суду №5188/3054 від 30.01.2026 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_1 (а.с.87).

Представник позивача у прохальній частині позову заявив про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання двічі направлялася ухвала про відкриття провадження у справі з позовною заявою та матеріалами, доданими до неї. Матеріали справи містять поштовий конверт, яким відповідачу надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся до суду з відміткою "Адресат відсутній"(а.с.94).

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Між тим, відповідач не скористалася своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.ст.19,279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

У зв`язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись частиною першою статті 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 грудня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 520451-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.38-39).

Для підписання кредитного договору відповідачу через телекомунікаційну систему було направлено одноразовий ідентифікатор UA-4334, на номер телефону НОМЕР_1 , який вона вказала у своїй анкеті в особистому кабінеті (а.с.36).

Відповідач у свою чергу прийняла акцепт пропозиції (Оферти) укласти Договір №520451-КС-001 про надання кредиту, ввела вказаний одноразовий ідентифікатор та відправила банку, чим прийняла умови кредитного договору, визначені офертою (а.с.25).

Таким чином, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір №520451-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку,визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.56-65).

Перед укладанням кредитного договору 27 грудня 2024 року ОСОБА_1 заповнила Анкету клієнта, в якій зазначила свої персональні дані, а також графу «Інформація стосовно бажаного кредиту», в якій зазначила: суму бажаного кредиту -26000,00 грн, дату отримання кредиту - 27.12.2025 року, свою електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_3 (а.с.36).

До договору долучено паспорт споживчого кредиту, з яким позичальник також ознайомлена перед укладанням кредитного договору (а.с.53-54).

На підтвердження укладення договору №520451-КС-001 від 27.12.2024 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 27.12.2024 року о 13:27:46 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_4 , зайшла у особистий кабінет підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, офертою, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.35).

Відповідно до п. 2.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн. (двадцять шість тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила).

Спосіб перерахування Позичальнику Кредиту- в безготівковій формі, шляхом переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який визначений у розділі 12 Договору (п.4.1Договору).

Умовами Договору визначені також тип кредиту-кредит, Строк, на який надається Кредит: 24 тижні; загальний розмір наданого Кредиту-26000,00 грн; Строк дії Договору: до 13.06.2025 року; загальні витрати за Кредитом - 37888,48 грн (п.п.2.2,2.3,2.6,2.7,2.8,2.9 Договору).

Сторони також погодили процентну ставку за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.4. Договору).

Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 5200,00 грн., орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 63888,48 грн (п.2.5,2.8 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6669,25% процентів згідно з п.2.10 Договору.

Дата видачі кредиту: 27.12.2024, дата повернення кредиту: 13.06.2025 (п.2.12,2.13 Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем таїї прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом п.4.1. Договору Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) за реквізитами електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору.

Згідно з п.5.2.3. Договору позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору

Обов`язки кредитодавця передбачені п.5.4 Договору, зокрема кредитодавець зобов`язаний надати Кредит Позичальнику в строки (терміни) та в порядку передбаченому Договором (п.5.4.1. Договору).

Сторонами також погоджено, що закінчення строку (терміну) дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов Договору, які мали місце під час дії Договору (п.7.2. Договору).

Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір №520451-КС-001 року від 27.12.2024 року. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA4334.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 27 грудня 2024 року № 510451-КС-001 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Суд враховує, що ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору не заперечувала, правом на подання відзиву по справі не скористався, доказів на спростування не надала.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 26000,00 грн 27.12.2024 року підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід», з якої вабачається зарахування відповідачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_5 зазначеної суми від платника - ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 37).

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти у сумі 15038,92 грн, у зв`язку з чим станом на 08.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 67357,24 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 22198,18 грн; заборгованості за відсотками - 29559,06 грн; заборгованості за комісією - 2600,00 грн, заборгованості за штрафами- 13000,00 грн, що підтверджується довідкою про стан заборгованості (а.с.52).

Листом АТ КБ «Приват Банк» вих.№20.1.0.0.0/7-260218/79373-БТ від 22.02.2026 року, наданим банком на виконання ухвали суду від 04.02.2026 року, підтверджено емітування на ім`я ОСОБА_1 карти № НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 ) та надано Виписку по рахунку за період з 27.12.2024-13.06.2025 (а.с.96,97-102).

Із зазначеної Виписки вбачається, що 27.12.2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 зараховано суму 26000,00 грн, також за вказаний період відповідач активно користувалася кредитними коштами, здійснювала покупки, перекази коштів з картки на картку, оплачувала послуги.

Дані обставини свідчать про визнання ОСОБА_1 обставин щодо отримання кредиту та вони не були спростовані відповідачем. Відповідач факту належності їй карткового рахунку № НОМЕР_3 не заперечувала, як і факту зарахування 27.12.2024 року грошових коштів у сумі 26 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем кредитного договору від 27 грудня 2024 року № 520451-КС-001 ТОВ «Бізнес Позика» у той же день надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 26 000,00 грн, шляхом вчинення переказу грошових коштів на картковий рахунок.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за Договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до Розрахунку позивача та довідки про стан заборгованості станом на 08.01.2026 року складає суму 67357,24 грн, до якої входять заборгованість за кредитом - 22198,18 грн; заборгованість за відсотками - 29559,06 грн; заборгованість за комісією - 2600,00 грн, заборгованість за штрафами- 13000,00 грн.

Відповідач розміру заборгованості не спростувала, свого контррозрахунку суду не надала.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками за користування кредитом.

Між тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.01.2025 року відповідачу окрім заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, нараховано також 2600 грн 00 коп - заборгованості по комісії та 13000,00 грн заборгованості по штрафам.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Між тим, позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат, у розмірі 2600,00 грн, пов`язаних із наданням кредиту, тому положення пункту 2.5 кредитного договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 2600,00 грн є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафах у сумі 13000,00 грн, суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ураховуючи зазначене вище, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по штрафах у сумі 13000,00 грн задоволенню не підлягають.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно - правового спору.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2024 року № 520451-КС-001 у загальному розмірі 51757,24 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 9559,06 грн.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Таким чином, враховуючи, що позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у загальній сумі 51757,24 грн, що становить 76,84% від пред`явленої позивачем суми стягнення, при поданні позовної заяви сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн, відтак до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача належить судового збору у сумі 2045,79 грн (2662,40х76,84/100).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 520451-КС-001 про надання кредиту від 27 грудня 2024 року у загальному розмірі 51757 (п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) грн 24 коп, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22198,18 грн; суми прострочених платежів по процентах - 29559,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в розмірі 2045 (дві тисячі сорок п`ять ) грн 79 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»( код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ел. пошта office@bizpozyka.com тел. НОМЕР_7).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_1 ).

Суддя О.А.Дем`янова