Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №515/109/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/109/26

Провадження № 2/515/528/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі-АТ «ПУМБ», Банк) через свого представника Донцову Є.О. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги, мотивує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладено кредитні договори: 07 вересня 2018 року - кредитний договір № 2001121899401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 19300,00 грн. та 07 травня 2019 року - кредитний договір № 3001305544201, за яким позичальнику видано кредит у сумі 11687,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань належним чином довготривалий строк у неї виникла заборгованість перед позивачем станом на 24.11.2025 року, яка склала: по кредитному договору від 07.09.2018 року № 2001121899401 у сумі 29699,54 грн, з яких: 18918,11 грн. – заборгованість за кредитом; 10781,43 грн. – заборгованість процентами; по кредитному договору від 07.05.2019 року № 3001305544201 у сумі 15421,18 грн., з яких: 1782,97 грн. – заборгованість за кредитом; 0,71 грн. – заборгованість процентами; 1402,44 грн. – заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 24.11.2025 року склала 32885,44 грн. Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитних договорів щодо обов`язку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, визначених їх умовами, зокрема відсотків за користування кредитом та комісії, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 32885,66 грн. та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

12 лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача у прохальній частині позову просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника Банку та проти винесення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній» (а.с.46).

Згідно з відповіддю №5188/3537 від 04.02.2026 року, яка на запит суду надійшла 12.02.2026 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43).

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Між тим, відповідач не скористався своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до вимог ст.ст.19,279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07 вересня 2018 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір № 2001121899401.

За умовами договору, банк надав відповідачу безготівковий кредит у розмірі 1000,00 грн.

Підписавши заяву № 2001121899401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я рахунок № НОМЕР_1 у гривнях на надати Кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) № НОМЕР_2 з процентною ставкою 47,88% річних, реальною процентною ставкою 57,87%, розрахунковим днем та датою платіжного датою є 30 число кожного місяця (а.с.47).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту тип кредитування-кредитна лінія, строк кредитування - 12 місяців. Спосіб та строк надання кредиту – встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення Банком. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень кожної зі сторін (а.с.7зворот).

Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 62.0% річних.

Заяву № 2001121899401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 вересня 2018 року та Паспорт споживчого кредиту підписані власноручним підписом ОСОБА_1 .

Також, 07 травня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем шляхом підписання Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір № 3001305544201 (а.с. 7).

За умовами договору, банк надав відповідачу споживчий кредит на придбання смартфону у розмірі 11687,00 грн. на строк 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної лінії 1402 44 грн, реальна процентна ставка 156055%.

Заяву № 3001305544201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 травня 2019 року та Паспорт споживчого кредиту підписані власноручним підписом ОСОБА_1 (а.с.5зворот).

Зі змісту вказаних заяв вбачається, що підписанням відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ "Перший Український Міжнародний Банк", що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З наданих доказів вбачається, що під час укладення кредитних договорів сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання Заяв про приєднання до Договорів комплексного банківського обслуговування. Таким чином, укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не надано суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з АТ «ПУМБ» вказаних вище кредитних договорів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитними договорами банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач, не сплативши у вказаний договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виконання Банком своїх зобов`язань за кредитним договором №2001121899401 від 07.09.2018 року підтверджується Випискою по рахунку НОМЕР_3 .UAH, з якої слідує, що в період з 07.09.2018 по 30.08.2021 року ОСОБА_1 користувався рахунком: отримував готівкові кошти з банкомату, здійснював покупки через POS-термінал, частково відбувалося погашення комісії в рамках договору, погашення заборгованості по процентах за договором, рекласифікация стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену (а.с.19зворот-23).

Із зазначеної виписки вбачається, що 07.05.2019 року за договором № 3001305544201 от 06/05/2019 ОСОБА_1 надано кредитні кошти сумі 11687 грн та за період 07.05.2019-07.12.2020 року відбувалися автоматичне погашення строкової заборгованості по процентах, сплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором.

Також, Банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 3001305544201 від 07.05.2019 року та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 11687,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.35090393.27633.359 від 06 травня 2019 року (а.с. 15зворот) та Випискою по особовому банківському рахунку відповідача за № НОМЕР_4 .UAH (а.с. 24-25).

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Згідно з Довідкою, наданою позивачем за Договором № 2001121899401 від 07.09.2018 року неодноразово відбувалося збільшення кредитного ліміту в бік збільшення та 07.09.2018 року в встановлено кредитний ліміт у сумі 1000,00 грн, 22.11.2018 року кредитний ліміт збільшено до 5 000.00 грн, 04.04.2019 року до 9 300.00 грн, 13.08.2019 року до 14 300.00 грн та 11.12.2019 року до 19 300.00 грн (а.с.29зворот).

Отже, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитними договорами та в межах встановлених кредитних лімітів, за зверненнями відповідача відкрив рахунки, які дають можливість використовувати грошові кошти або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.

За умовами Договору відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Однак, в процесі користування кредитними рахунками ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, не сплатив у повному обсязі відсотки за користування кредитом.

Оскільки відповідач в порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитними договорами у встановленому їх умовами порядку та в строки, позивач направив на адресу позичальника Письмову вимогу (повідомлення) за вих. № КНО-44.2.2/1345 від 21.11.2025 року, в якому вимагав виконати зобов`язання перед АТ «ПУМБ», а саме погасити заборгованість, яка станом на 20.11.2025 року складала в загальному розмірі 32 885,65 UAH,а саме: за договором № 2001121899401 - 29 699,54 UAH, за договором № 3001305544201 - 3 186,11 UAH (а.с.14-15).

Однак добровільно заборгованість відповідачем погашена не була.

Розмір заборгованості відповідача позивач підтверджує розрахунком заборгованості за кредитними договорами, яка перевірена судом та станом на 24.11.2025 року складає:

1) за Кредитним договором №2001121899401 від 07.09.2018 року - 29 699,54 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 18 918,11 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 10 781,43 грн; заборгованість за комісією в розмірі 0,00 грн (а.с. 15-17);

2) за Кредитним договором № 3001305544201 від 07.05.2019 року - 3 186,12 грн, в тому числі заборгованість по сумі кредиту - 1 782,97 грн; заборгованість по процентам – 0,71 грн; заборгованість по комісії - 1 402,44грн (а.с.17зворот-19).

Розмір заборгованості та її складові відповідачем не спростовано, контррозрахунку та/або доказів часткової чи повної сплати заборгованості суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором №2001121899401 від 07.09.2018 року в розмірі 18 918,11 грн та за відсотками в розмірі 10 781,43 грн, також за тілом кредиту за Кредитним договором № 3001305544201 від 07.05.2019 року в сумі 1 782,97 грн та за відсотками у сумі 0,71 грн.

Також позивачем пред`явлено до стягнення суму комісії відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001121899401 від 07.09.2018 року, в якому сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії у сумі 1402,44 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції від 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак, встановивши у заяві №3001305544201 від 07.05.20219 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорті споживчого кредиту сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної лінії в розмірі 1402,44 грн, банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, відповідні дії банку вносять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Схожих висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21).

Враховуючи вищенаведене, положення Заяви №3001305544201 від 07.05.20219 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» щодо обов`язку сплати комісії за обслуговування кредитної лінії, є нікчемними.

З огляду на викладене, обґрунтованим є стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 31483,22 грн, а саме:

- за Кредитним договором №2001121899401 від 07.09.2018 року у загальній сумі 29699,54 грн, яка складається з : 18918,11 грн - заборгованості за кредитом, 10781,43 грн - заборгованості за процентами;

- за Кредитним договором № 3001305544201 від 07.05.2019 року у загальній сумі 1783,68 грн, яка складається з : 1782,97 грн - заборгованості за кредитом, 0,71 грн - заборгованості за процентами.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.12, ч. 2 ст.13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту за двома договорами у загальній сумі 20701,08 грн, а також заборгованості по процентам за двома договорами, що у загальній сумі становить 10782,14 грн, відмовляючи при цьому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії у сумі 1402,44 грн.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Враховуючи те, що позов АТ "ПУМБ» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у загальній сумі 31483,22 грн, що становить 95,73% від пред`явленої позивачем суми стягнення, при поданні позовної заяви сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача належить судового збору у сумі 2548,71 грн (2662,40х95,73/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76,81,82,133, 141,142,178,211,223,247, 259,

263,264,265,268,352,354 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором №2001121899401 від 07 вересня 2018 року та Кредитним договором №3001305544201 від 07 травня 2019 року у загальній сумі 31483 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 2548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн 71 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .)

Суддя О.А.Дем`янова