Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №552/2663/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2663/25 Номер провадження 22-ц/814/1911/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Дороженко Р.Г.,

з участю представника відповідача – адвоката Фесуна Н.В., представника позивача – адвоката Ковальчук А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником – адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем,

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2025 року, постановлене суддею Кузіною Ж.В. (повний текст складено 25 листопада 2025 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03.04.2025 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики у сумі, еквівалентній 34 200,00 доларів США, яка складається із: суми боргу – 31 400,00 доларів США, 3% річних – 2 800,00 доларів США, що станом на 03.04.2025 за офіційним курсом НБУ складає 1 413 014,04 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 13.12.2021 позичив ОСОБА_1 875 580,84 грн, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 32 400,00 доларів США, про що укладено відповідний договір та посвідчено його приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В., №3331.

За умов такого договору позичальник взяв на себе зобов`язання щомісяця, упродовж 3-х місяців з дати укладення цього договору, починаючи із 13.01.2022, повертати суму в гривні, що є еквівалентом 600,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату повернення, та які підлягають зарахуванню на картковий рахунок позикодавця, реквізити якого будуть надані ним позичальнику.

Кінцевий строк повернення боргу – 13.04.2022, при цьому, у випадку зміни курсу, сума боргу, яка повертається, має складати еквівалент 32 400,00 доларів США.

12.01.2022 позичальником було повернуто 1 000,00 доларів МША в еквіваленті у гривні. Після чого останній припинив здійснювати платежі. У зв`язку із цим позивач неодноразово звертався до нього із письмовими вимогами, зокрема, від 26.08.2022 та від 13.10.2022, які останній залишив без належного реагування.

Таким чином, із 14.04.2022 у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 31 400,00 доларів США.

13.12.2021, у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого стало належне відповідачу машиномісце № НОМЕР_1 (паркінг №4), загальною площею 14,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , гараж 118.

Відповідно до умов договору іпотеки, у разі невиконання позичальником заявлених вимог упродовж 30-ти днів від дня направлення вимоги на адресу позичальника (іпотекодавця), позикодавець (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Прим цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та п.4.2.1. договору іпотеки, за яким, у випадку набуття іпотекодердателем права звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання зобов`язання за договором позики та інших витрат, передбачених цим договором.

21.11.2023 та 25.12.2023, у зв`язку із значним порушенням умов договору позики та неповернення запозичених грошових коштів, позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, попередивши, що у разі їх невиконання реалізує право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

02.02.2024 позивач звернувся до державного реєстратора для реалізації прав іпотекодержателя, однак отримав рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії на підставі встановлених обставин – наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, застосованих ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 26.04.2023 у справі №757/16038/23-у.

Таким чином, наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не дає можливості позивачу реалізувати належне йому право витребувати та зареєструвати право власності на предмет іпотеки. Відтак, єдиним засобом захистити майнові права та інтереси позивача є стягнення боргу за договором позики в судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 17.11.2025 позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 13.12.2021, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. у розмірі 31 400,00 доларів США, 3% річних у розмірі 2 800,00 доларів США, а всього 34 200,00 доларів США.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 11 320,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач допустив порушення умов зобов`язання за договором позики, а тому до стягнення підлягає сума боргу включно із 3% річних у розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем.

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник – адвокат Фесун Н.В., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на порушення норм процесуального закону посилається на те, що 05.09.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» було подано заяву про вступ у справу, а також про ознайомлення із матеріалами справи шляхом надання до неї доступу в електронному вигляді.

У подальшому, 10.09.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» було подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що станом на день подання цієї заяви представнику відповідача не було надано доступ в системі «Електронний суд» до матеріалів цивільної справи, що розглядається. Відтак, відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ЦПК України. При цьому, у відповідача відсутній електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС і він не отримував копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі у передбачений чинним законодавством спосіб.

Звертає увагу, що 10.09.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» було подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, яке, на думку сторони відповідача, той безпідставно відхилив, не навівши належного обґрунтування таких висновків, тим самим допустивши надмірний формалізм.

Зазначає, що ухвалою суду від 12.09.2025 було постановлено проводити судове засідання, яке відбудеться 16.09.2025 та усі наступні судові засідання з участю представника відповідача у режимі відеоконференції. Однак, 17.11.2025 представник відповідача так і не дочекався на відповідне запрошення, що свідчить , як про порушенням судом приписів ЦПК України, так і власної ухвали про розгляд справи у режимі відеоконференції. Тим самим, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості реалізувати належні йому процесуальна права, зокрема: подавати докази, ставити питання іншим учасникам судового процесу, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Наголошує, що 14.11.2025 представником відповідача було ініційовано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю адвоката у кримінальній справі №752/21631/21, де вирішувалося клопотання про зняття арешту з майна, яке є предметом іпотеки за укладеним 13.12.2021 між сторона договором. Такі дії сторони відповідача були спрямовані на забезпечення в майбутньому реального виконання зобов`язання, зафіксованого договором позики від 13.12.2021, шляхом забезпечення можливості позивачу набути у власність предмет іпотеки. Між тим, районний суд не врахував викладене, тим самим надавши перевагу стороні позивача, що ставить під сумнів неупередженість судді.

Вважає, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2-6 частини четвертої статті 263 ЦПК України, оскільки не містить аргументованої оцінки позиції відповідача, а зводиться до виключно правової позиції позивача.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.01.2026.

09.02.2026 представником позивача – адвокатом Ковальчук А.Г. подано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що всудовому засіданні 16.09.2025 представник відповідача просив відкласти судове засідання та надати йому час на ознайомлення з матеріалами справи. Суд задовольнив відповідне клопотання та надав час на ознайомлення зі справою. Після чого відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову, який був врахований судом при ухваленні рішення.

Звертає увагу, що 16.09.2025 судом розглянуто клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття. Окрім цитування норм ЦПК України та практики Верховного Суду представником відповідача не зазначено, які існують вагомі обставини для повернення до стадії підготовчого провадження. Жодних клопотань про залучення чи витребування доказів, допит свідків тощо від сторони відповідача не надходило. Ані у відповідному клопотанні, ані в апеляційній скарзі представник відповідача не зазначає, які саме обставини перешкоджали розгляду справи по суті.

Зазначає, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 16.09.2025 у режимі відеоконференції та не був обмежений судом у часі ознайомитись з матеріалами справи, надати відзив, подати заяви чи клопотання. Зокрема, в контексті того, що суд відкладав розгляд справи по суті спору на два місяці. Вважаю це більш ніж достатнім строком для того, щоб ознайомитись з матеріалами справи, подати докази, заяви, клопотання тощо.

У подальшому, 17.11.2025, відбулось наступне судове засідання в режимі відеоконференції. Адвокат Фесун Н.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючи на те, що ним подано клопотання про зняття арешту з майна від 13.11.2025 у справі №752/21631/23. Цим майном є машиномісце, яке є предметом іпотеки за укладеним 13.12.2021 між позивачем та відповідачем договором іпотеки.

Між тим, стягнення заборгованості за договором позики в судовому порядку це право позивача та належний спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України. При цьому право позивача на захист порушеного права не може обмежуватись розглядом клопотання про зняття арешту з майна за договором іпотеки.

Наголошує, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було не обґрунтованим та таким, що призводить до затягування розгляду справи, оскільки розгляд клопотання про зняття арешту з майна, переданого в іпотеку, не впливає та не перешкоджає розгляду справи про стягнення боргу за договором позики.

Звертає увагу, що адвокатом Фесуном Н.В. не надано доказів щодо авторизації в системі ВКЗ 17.11.2025 у справі №552/2663/25. Тоді як представник позивача безперешкодно авторизувалась в системі ВКЗ та взяла участь у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції 17.11.2025.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, раніше детально викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

Із матеріалів справи убачається, що 13.12.2021 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики грошей, за яким позикодавець передав позичальнику позику в сумі 875 580,854 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору є еквівалентом 32 400,00 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і в порядку, зазначених в п.2.2 даного договору (п.1.1.).

Своїми підписами сторони підтверджують факт передачі позикодавцем повної суми позики до дати укладення цього договору позичальнику та факт її отримання позичальником (п.1.2).

Позичальник зобов`язується щомісяця протягом трьох місяців з дати укладення цього договору, починаючи із 13.01.2022 повертати суму в гривні, що є еквівалентом 600 доларів США за офіційним курсом Нацбанку України на дату повернення та підлягають зарахуванню на картковий рахунок позикодавця, реквізити якого будуть надані ним позичальнику. Кінцевий строк повернення боргу – 13.04.2022. При цьому, у випадку зміни курсу, сума боргу, яка повертається, має складати еквівалент 32 400,00 доларів США. За позичальником залишається право повернути борг і раніше вказаної дати, але позикодавець зобов`язується не вимагати достроково повернення боргу. Закінчення розрахунку за цим договором та відсутність вимог до позичальника має бути оформлена за згодою сторін заявою позикодавця, справжність підпису на якій підлягає нотаріальному посвідченню (п.2.2.).

13.12.2021 між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за договором позики грошей, укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем 13.12.2021, посвідченим Косарєвою-Соловей Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за №3331, машиномісце №118 (паркінг №4), загальною площею 14,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на підставі: Акту приймання-передачі нерухомого майна від 29.10.2021, протоколу загальних зборів засновників №3/2021 від 27.10.2021, право власності на підставі яких зареєстровано 29.10.2021 Кононовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за №44786823 (реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 359309080000).

Згідно із п.4.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких умов договору позики та/або іпотекодавцем будь-яких умов цього договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або договором позики та/або законодавством України. У цьому випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику якщо він є відмінним від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. В цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань вимога про виконання/виправлення порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-ти строк від дня направлення вимоги на адресу іпотекодавця, вказану у цьому договорі, та на адресу позичальника, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Направлення вимоги позичальнику здійснюється у порядку, встановленому в договорі позики. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель з наступного після закінчення зазначеного терміну дня набуває право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказана вимога не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права на звернення стягнення на предмет іпотеки без попереднього повідомлення іпотекодавця та позичальника, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя. Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, визначених цим договором, належить іпотекодержателю.

26.08.2022 та від 13.10.2022 позивач надсилав цінним листом з повідомленням вимоги про повернення грошових коштів.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 26.04.2023 (справа №757/16038/23-к) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме машиномісце № НОМЕР_1 (паркінг №4) за адресою: АДРЕСА_2 ; частку ТОВ «АК ПРОДЖЕКТ» із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати як власникам, так і іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь-які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дії щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусом, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо указаного майна та корпоративних прав.

21.11.2023 та 25.12.2023, у зв`язку із значним порушенням умов договору позики та неповернення запозичених грошових коштів, позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, попередивши, що у разі їх невиконання реалізує право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

02.02.2024 державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Косарєва-Соловей Т.В., розглянувши заяву від 02.02.2024 за реєстровим №56260771 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: - наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

До позовної заяви додано розрахунок відсотків за користування грошовими коштами (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України), які за період із 14.04.2022 по 02.02.2025 склали 2 800,00 доларів США.

При постановленні рішення, районний суд виходив із того, що ним доведено належними доказами наявність між сторонами правовідносин позики, зобов`язання за якою відповідач не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню включно із процентами за користування позикою та 3% річних.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Стосовно норм матеріального права, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №319/1669/16, від 08.07.2019 у справі №524/4946/16, від 12.09.2019 у справі №604/1038/16 та від 23.04.2020 у справі №501/1773/16-ц.

Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Із огляду на викладені норми права, суд першої інстанції, установивши справжню правову природу укладеного між сторонами договору, дійшов правильних висновків про укладення договору позики між сторонами, який залишається невиконаним позичальником, що є підставою стягнення з відповідача на користь позивача позики у розмірі 31 400,00 доларів США та 3% річних у розмірі 2 800,00 доларів США.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували розмір стягнення апеляційна скарга не містить, як і доводів на спростування розрахунку відсотків за користування грошовими коштами.

Стосовно норм процесуального права, колегія суддів ураховує наступне

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Наведений перелік є вичерпним і доводи апеляційної скарги з якими сторона відповідача пов`язує підстави для скасування судового рішення до нього не належить. При цьому колегія суддів ураховує, що судова кореспонденція надсилалася відповідачу за місцем його реєстрації та повернута без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній», що у розумінні пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки. Крім того, представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Фесун Н.В., який мав доступ до електронної справи №552/2663/25 та реалізував належні йому процесуальні права, такі як подача відзиву на позовну заяву та участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

При цьому колегія суддів погоджується із доводами сторони позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття не містить посилань на існування вагомих обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. Стороною відповідача не ініційовано клопотань про залучення чи витребування доказів, допит свідків тощо, а тому районний суд обґрунтовано відхилив таке клопотання, вказавши, що обставини, які перешкоджають розгляду справи по суті судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання на доцільність відкладення розгляду справи, яка призначалася на 17.11.2025 до вирішення Голосіївським районним судом м.Києва клопотання про зняття арешту з майна у справі №752/21631/23, колегія суддів відхиляє, оскільки в межах заявленого спору судом вирішувалося питання стягнення заборгованості за договором позики, а не звернення стягнення на іпотечне майно. Відтак, раво позивача на захист порушеного права не може обмежуватись розглядом клопотання про зняття арешту з майна за договором іпотеки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, в оскаржуваній частині, має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником – адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем, - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.04.2026.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак