Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №712/5756/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 712/5756/25 Номер провадження 22-ц/814/515/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Олефір А.О., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

01 травня 2025 року представник позивача звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області.

В обґрунтування позову представник зазначав, що 27.02.2024 року, будучи клієнтом банку, позичальник ОСОБА_1 уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101709051330270, щодо надання кредиту в розмірі 30000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 26.02.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно.

Станом на 26.04.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 54344,07 грн, яка складається з: 29538,57 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22379,93 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 2425,57 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Також зазначав, що при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування».

У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Вказував, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.) вимога пункту 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.

Посилаючись на викладене, представник позивача, просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101709051330270 від 27.02.2024 року у розмірі 54344, 07 грн станом на 26.04.2025 року, яка складається з: 29538, 57 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22379,93 грн - загального залишку заборгованості за процентами, 2425,57 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, а також 2442,40 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) за кредитним договором № ABH0CT155101709051330270 від 27.02.2024 року станом на 26.04.2025 року: 29538, 57 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22379,93 грн - заборгованості за процентами, а всього 51918,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 2314,11 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. просив скасувати його в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже ЦК України є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів, тобто до 23.01.2024), а з 24.01.2024 заборона на нарахування неустойки відсутня.

У зв`язку із викладеним, позивач просить рішення скасувати, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

27.02.2024 відповідач подав в електронному вигляді Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101709051330270 (далі Заява). На підставі вказаної Заяви відповідачем ініційовано надання кредиту на його платіжну картку № НОМЕР_2 (згідно п. 8 Заяви).

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису, сума кредиту 30000,00 грн; строк кредитування 36 місяців; спосіб надання кредиту шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта з подальшою можливістю зняття коштів; процентна ставка 85% річних, фіксована; розмір щомісячного платежу 2345,07 грн.

Згідно з меморіальним ордером №TR.35542736.44434.65455 від 22.02.2024 відповідачеві виданий кредит в розмірі 30000,00 грн згідно договору № АВН0СТ155101709051330270 від 27.02.2024 (а.с.14).

Також судом встановлено, що згідно наданої копії Паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» та заява про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101709051330270 від 27.02.2024 підписані ОСОБА_1 електронним підписом.

Таким чином, паспорт споживчого кредиту, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Отже, при укладенні договору відповідач погодився на запропоновані банком умови кредитування, підписавши анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту та заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101709051330270 від 27.02.2024.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.04.2025 склала суму в розмірі 54344,07 грн, яка складається з: 29538,57 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22379,93 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 2425,57 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені, тому апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції відповідає виходячи з наступного.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір № АВН0СТ155101709051330270 від 27.02.2024 згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 30000,00 на рахунок, зазначений позичальником в заяві, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85 % на рік строком на 36 місяців, відповідач кошти отримав і користувався ними, проте допустив порушення зобов`язань за вказаним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі – 29538,57 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 22379,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що за положеннями п. 18 розділу Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України, не підлягає до стягнення пеня, яка нарахована у період дії в Україні воєнного стану.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент Банк» оскаржує рішення суду лише в цій частині, в іншій частині рішення судовою колегією не переглядається.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно п. 11 кредитного договору №АВН0СТ155101709051330270 від 27.02.2024 у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

З розрахунку заборгованості за договором № ABH0CT155101709051330270 від 27.02.2024 року, станом на 26.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 за пенею становить 2425,57 грн.

Водночас, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача на користь банку.

Доводи апеляційної скарги, що норма ЦК України в даному питанні не є спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому не підлягає застосуванню, а спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування» відхиляються колегією суддів по наступних підставах.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж, такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі, договір про споживчий кредит;

3)у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки заявлена до стягнення у судовому порядку пеня в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367,374,375, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді В.П. Пікуль

Т.В. Одринська