Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №543/627/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/627/23 Номер провадження 22-ц/814/102/26Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т.Д. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Черниша Євгенія Анатолійовича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим , що вона являється власником земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141, площею 0,201 га.

20.01.2016 ПП «Проектант» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), після чого земельну ділянку було зареєстровано у відділі Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області та присвоєно кадастровий номер.

Актом встановлення меж земельної ділянки від 02.10.2015 року, виготовленим ПП «Проектант», було розроблено та складено схему меж та розмірів земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141, яку було погоджено із суміжними власниками земельних ділянок, серед яких, в тому числі, був і ОСОБА_2 .. Відповідно до Акта встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, спільна межа між сусідніми земельними ділянками її та ОСОБА_2 закріплена та проходить по точках Б-В.

02.10.2015 техніком-землевпорядником у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок із ділянкою кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 було встановлено та передано власнику земельної ділянки межові знаки. Також, відповідно до п. 3 Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання, власники/користувачі суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявляли.

Проте, у вересні 2021 року вона намагалась встановити огорожу на межі своєї земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_2 по точках Б-В, відповідно до Акта встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, але ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 безпідставно почали чинити перешкоди у встановленні даної огорожі, здійснюючи активні дії фізичного та психологічного характеру.

Відповідно до додатку до акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 15.09.2021, у присутності її, старости Лазірківського старостинського округу, землевпорядника Лазірківського старостинського округу та депутата Новооржицької селищної ради було встановлено 4 межових знаків на земельній ділянці кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 по межі з суміжним землевласником ОСОБА_2 по точках Б-В, відповідно до Акта встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, проте останній безпідставно не визнає факту вірного встановлення меж.

Вона, повторно замовила послуги по встановленню меж земельної ділянки в ТОВ «Естіма». Так, 12.05.2023 представником ТОВ «Естіма» у присутності інших уповноважених учасників, а також ОСОБА_2 було повторно встановлено межі земельної ділянки, кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 по точках Б-В, відповідно до Акта встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2 та складено Акт №21/16/05 від 12.05.2023. Проте, відповідачі межі не визнали та продовжували чинити перешкоди у встановлені огорожі.

24.05.2023 близько 10.00 год. під час її перебування на земельній ділянці ОСОБА_2 почав повторно чинити перешкоди у встановленні огорожі та умисно наніс їй тілесні ушкодження шляхом жбурляння грудки землі. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, відомості про що були внесені до ЄРДР № 12023175590000106 від 25.05.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України. Досудове розслідування станом на момент подання позовної заяви до суду триває.

Відтак, дії відповідачів по вчиненню перешкод у встановленню огорожі є протиправними та перешкоджають вільному володінню та розпорядженню своєю власністю, тобто земельною ділянкою.

Окрім цього, внаслідок протиправних дій відповідачів, які виразились у протиправному вчиненні перешкод у встановленні огорожі, а саме постійних образ нецензурною лайкою, нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , їй було завдано моральну шкоду.

Так, позивач перенесла сильний фізичний біль під час нанесення тілесних ушкоджень. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 195 від 25.05.2023, у неї виявлено гематоми по внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині, синця з садном по передній поверхні лівого плеча в середній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Окрім цього, вона перенесла психологічний стрес після пошкодження встановленої огорожі та безпідставних образ нецензурною лайкою та погроз, переживає страх, оскільки не розуміючи ні причину ні мотиви нападу на себе та вчинення протиправних дій відповідачів. ОСОБА_2 неодноразово погрожував застосування відносно неї вогнепальної зброї.

Зважаючи на викладені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні власністю, яка належить ОСОБА_1 тобто земельною ділянкою, кадастровий номер 5323683001:01:002:0141, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у встановленні огорожі (паркану) на межі земельної ділянки між точками Б та В, що відображені в Акті встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, виготовленому приватним підприємством «Проектант» та у відповідності до визначених меж земельної ділянки винесених в натурі на підставі Акта №21/16/05 від 12 травня 2023 року. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без урахування обставин справи та доказів наданих сторонами.

Апелянт вказує, що з матеріалів справи вбачається , що до поліції надходили неодноразові звернення у зв`язку з протиправними діями з боку відповідачів по відношенню до позивача які пов`язані виключно з вчиненням перешкод у встановленні паркану позивачкою на межі власної земельної ділянки.

В ході судового розгляду позивачем та її представником неодноразово наголошувалось на тому, що паркан встановлено частково, а повністю він не був встановлений через вчинення перешкод з боку відповідачів. Так, в черговий раз 17.01.2024 на останньому засіданні у справі представником позивача неодноразово було заначено, що паркан встановлений частково та повністю не був встановлений через протиправні дії відповідачів. Вказану обставину згідно запсу судового засідання не заперечив ОСОБА_2 .

Скаржник зазначає, що до матеріалів справи додані копії письмових доказів щодо наслідків розгляду звернень позивача щодо протиправної поведінки відповідачів до правоохоронних органів , зокрема: Довідка про результати розгляду звернення зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 882; Довідка про результати розгляду звернення зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 803; Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.05.2025 про порушення кримінального провадження.

Апелянт посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів які вказують на протиправність дій відповідачів та свідчать про завдання їй моральної шкоди відповідними діями.

Зважаючи на вказане ОСОБА_1 просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року, та постановити нове про задоволення її позовних вимог.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,2014 га., кадастровий номер 5323683001:01:002:0141, яка розташована за адресою: Полтавська область, Оржицький район, с. Лазірки, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2018 року. (а.с. 16) Даний факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.04.2018 року. (а.с. 18)

Згідно Акту встановлення меж земельної ділянки від 02.10.2015 року, виготовленого ПП «Проектант», було розроблено та складено схему меж та розмірів земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141, яку було погоджено із суміжними власниками земельних ділянок, серед яких був і відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 заперечує погодження меж земельних ділянок, вважає підпис від його імені підробленим.

Відповідно до Акту встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 від 02.10.2015, спільна межа між сусідніми земельними ділянками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 закріплена та проходить по точках Б-В.

02.10.2015 техніком-землевпорядником у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок із ділянкою кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 було встановлено межові знаки.

Крім того, відповідно до п. 3 Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.10.20015, власники/користувачі суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявляли.

20.01.2016 Приватним підприємством «Проектант» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач ОСОБА_1 та ПП «Проектант» 15.09.2021 року уклали договір №310 на виконання робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Додатку до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання при відновленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.09.2021, що складений у присутності ОСОБА_1 , старости Лазірківського старостинського округу Прачука С.М., землевпорядника Лазірківського старостинського округу Голуба А.М. та депутата Новооржицької селищної ради Каменського М.Г. було встановлено 4 межових знаки на земельній ділянці кадастровий номер 5323683001:01:002:0141 по межі з суміжним землевласником відповідачем ОСОБА_2

12.05.2023 року позивач ОСОБА_1 повторно замовила послуги по встановленню меж земельної ділянки в ТОВ «Естіма».

Представником ТОВ «Естіма» 12.05.2023 складено Акт №21/16/05 про встановлення на місцевості та погодження частини земельної ділянки було повторно встановлено межі земельної ділянки, кадастровий номер 5323683001:01:002:0141.

Згідно відповідей Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 ознаки кримінального правопорушення не встановлені, але вбачаються ознаки цивільно правових відносин, заявнику рекомендовано звернутись до суду з відповідною заявою.

За фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що мало місце 24.05.2023 року в с. Лазірки Лубенського (Оржицького) району Полтавської області відкрито кримінальне провадження, відомості про що були внесені до ЄРДР №12023175590000106 від 25.05.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України.

В межах даного кримінального провадження 25.05.2023 року було призначено судово-медичну експертизу.

Згідно Висновку експерта №195 від 25.05.2023 тілесні ушкодження ОСОБА_1 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відносно відповідача ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.06.2023 року за вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме 16.06.2023 року близько 09-00 в АДРЕСА_1 на городі ОСОБА_3 нецензурно висловлювалась та погрожувала фізичною розправою ОСОБА_1 , чим порушила громадський спокій та громадський порядок.

Згідно довідки №048 від 28.06.2023 року ОСОБА_1 зверталась до сімейного лікаря ОСОБА_4 , діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, психоемоційного перенавантаження.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Тож, дослідивши матеріали справи та доводи апелянта , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог. На переконання суду апеляційної інстанції , позивачем не доведено доказами створення відповідачами перешкод в користуванні конкретною частиною земельної ділянки, тобто тієї ділянки де створені перешкоди, так як місцевим судом встановлено, що частина земельної ділянки, належної позивачу, звільнена від перешкод, а долучені до матеріалів справи відомості про притягнення відповідача до адмін. відповідальності та відомості про звернення позивача до органів поліції без встановлення винної поведінки відповідачів саме щодо прав позивача вільно володіти та користуватися своєю земельною ділянкою , не можуть слугувати беззаперечною підставою для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних и фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні майном, відповідно не підлягає задоволенню і як похідна вимога про стягнення моральної шкоди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Черниша Євгенія Анатолійовича – залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А. Лобов