Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №552/5023/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5023/25 Номер провадження 22-ц/814/1751/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Дороженко Р.Г.,

з участю представника відповідача Фурманов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Андрусенко Кирилом Ігоровичем,

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2025 року, постановлене суддею Кузіною Ж.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Потоцькою Юлії Валентинівни, Полтавської обласної ради про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

20.06.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Потоцької Ю.В. щодо державної реєстрації права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за Полтавською обласною радою, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77512102 від 27.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Потоцької Ю.В., індексний номер: 77512102 від 27.02.2025 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - щодо державної реєстрації права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за Полтавською обласною радою;

- скасувати державну реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за Полтавською обласною радою;

- зобов`язати державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Потоцьку Ю.В. одночасно з державною реєстрацією припинення права власності Полтавської обласної ради на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , провести реєстрацію набуття ОСОБА_1 прав власності на вказане майно.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власником та добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна - виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , набутого ним на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2021, укладеного із ОСОБА_2 .

15.12.2021 між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір позики, строком виконання зобов`язання до 15.12.2026, забезпечений іпотекою, предметом якої було спірне майно стосовно якого приватним нотаріусом Шандибою Л.І. зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 (справа №552/7838/22), серед іншого, витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь власника територіальних громад, сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В-1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 141 м2, огорожа №1.

На виконання указаного судового рішення державним реєстратором Потоцькою Ю.В. зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно за Полтавською обласною радою із чим позивач не погоджується, оскільки є заборона на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що зареєстрована 15.12.2021 та арешт нерухомого майна від 28.06.2022 на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду по справі №554/9400/21. Із підстав викладеного, просить захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09.12.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Потоцькою Юлії Валентинівни, Полтавської обласної ради про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що державний реєстратор при реєстрації права власності за Полтавською обласною радою на спірне нерухоме майно діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством. Тоді як наявність обтяження на зазначене майно не перешкоджає реєстрації права власності за рішенням суду.

Позивач, в інтересах якого діє представник - ОСОБА_4 , оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення поза увагою районного суду залишився той факт, що на дату прийняття рішення про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були обтяження, зокрема, 15.12.2021 на підставі договору іпотеки від 15.12.2021 та арешт нерухомого майна від 28.06.2022 на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду у справі №554/9400/21.

Обставини викладеного, на думку позивача, згідно із п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключають підстави для здійснення державної реєстрації речового права на спірне майно за Полтавською обласною радою.

Просить врахувати позицію Верховного Суду, викладену у справі №910/10963/19 від 28.10.2020, а також Великої Палати Верховного Суду у справі №755/5072/17 від 03.04.2019, за змістом якої при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційні дії поки таке обтяження не буде знято.

Із підстав викладеного позивач наполягає на поновленні його прав у стан, що існував до моменту прийняття рішення та проведення державної реєстрації прав власності за Полтавською обласною радою, шляхом проведення реєстрації припинення речових прав Полтавської обласної ради на вказані будівлі і одночасного проведення державної реєстрації за позивачем права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . І саме такий спосіб захисту, на думку позивача, забезпечить ефективний спосіб захисту прав позивача.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 19.01.2026.

29.01.2026 та 16.02.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшли відзиви відповідачів на апеляційну скаргу, яку вони просили залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

23.03.2026 до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача КП «ЖЕО» Смірнової Н.О. про розгляд справи за їх відсутності.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача - Фурманов О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, наполягаючи на законності оскаржуваного судового рішення.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.03.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким останній прийняв у власність об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкта нерухомого майна: А-1 - павільйон-склад, площею 138,9 м2; Б-1 - гараж, площею 81,1 м2; В-1 - гараж, площею 49,5 м2, Г - навіс; Д-1 - гараж, площею 141 м2, огорожа №1, загальною площею 410,5 м2.

Згідно із п.1.3 цього договору, нерухоме майно, що відчужується, належить продавцю ОСОБА_2 на підставі документів, що посвідчують право приватної власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.01.2021, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 241423358 від 22.01.2021, виданим Хорольською міською радою Полтавської області, державний реєстратор Штомпель О.І., реєстраційний номер об`єкта: 2274423053240./а.с.16-19/

11.03.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.20/

15.12.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким останній позичив у ОСОБА_3 суму у розмірі 270 000,00 грн терміном до 15.12.2026 без нарахування відсотків шляхом перерахування коштів з рахунку позичальника на рахунок позикодавця, відкритий у відділенні АТ «РВС Банк»; договір позики від 15.12.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І., зареєстровано у реєстрі за №3294 та забезпечений іпотекою, предметом якої є виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Шандибою Л.І. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку із посвідченням договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначеного в договорі об`єкту нерухомості, що належить ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки./а.с.21-22, 23-26/

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 (справа №552/7838/22) витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь власника територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В-1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 141 м2, огорожа №1./а.с.27-34/

27.02.2025 за заявою Полтавської обласної ради (уповноваженої особи) державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Потоцькою Ю.В. проведено державну реєстрацію права власності за Полтавською обласною радою на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ,на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2023 справа №552/7838/22 та ухвали Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2024 справа №552/7838/22 , що набрали законної сили./а.с.37-38/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що державний реєстратор при реєстрації права власності за Полтавською обласною радою на спірне нерухоме майно діяв у межах повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, зокрема, положень п.1 ч.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, наявність обтяження на спірне майно не перешкоджає реєстрації права власності за рішенням суду.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування норма матеріального права та переоцінки доказів на власну користь.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та ЦК України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

На підставі Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №8-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним.

При зверненні в суд із позовом позивач, реалізуючи право на судовий захист, просить суд захистити порушене право, поновивши його права у стан, що існував до моменту прийняття рішення та проведення державної реєстрації прав власності за Полтавською обласною радою, шляхом проведення реєстрації припинення речових прав Полтавської обласної ради на спірні будівлі і одночасного проведення державної реєстрації за позивачем права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV).

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 Закону №1952-IV).

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону №1952-IV).

За змістом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону №1952-IV).

Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом № 1952-IV, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

За правилами абзацу 2 пункту 12 Порядку №1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Між тим, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права та, установивши, що відповідні реєстраційні дії вчинені на виконання рішення Київського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 (справа №552/7838/22), яким установлено, що спірне нерухоме майно вибуло із законного володіння власника, Полтавської обласної ради, поза його волею, що є підставою для його витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що дії державного реєстратора є правомірними та такими, що узгоджується із приписами п.1 ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Обставини викладеного узгоджуються із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №910/26475/14 від 19.03.2026, за змістом якої наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не є перешкодою для реєстрації прав на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм матеріального права та цитування нерелевантної практики Верховного Суду, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Андрусенко Кирилом Ігоровичем, - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.04.2026.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак