Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №544/745/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/745/25 Номер провадження 22-ц/814/725/26Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 80708,25 грн.

В обґрунтування позову вказано, що між позивачем АТ "ТАСКОМБАНК" та відповідачем ОСОБА_3 28.06.2022 було укладено кредитний договір №9865896840.

Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

На підставі кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на умовах, що сума кредиту становить 46 114,99 гривень, строк користування 42 місяці, зі сплатою процентів річних 10,99 % від суми боргу за договором, щомісячні проценти 3,50 % від суми кредиту.

Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування.

Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже кредитодавець вважає, що свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 13.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 80708,25 грн.

З огляду на зазначене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №9865896840 від 28.06.2022 у розмірі 80708,25 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 46114,99 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) - 7208,55 грн; заборгованість по щомісячним процентам ( в т.ч. прострочена) - 27384,71 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь на користь Акціонерного товариства ««Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №9865896840 від 28.07.2022, у розмірі 80708,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь на користь Акціонерного товариства ««Таскомбанк» 2422,40 грн понесених судових.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог та наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 .

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції, позовні вимоги нею було частково визнано, а саме – в частині тіла кредиту.

Зазначає, що у зв`язку із вторгненням РФ на територію України 24.02.2022 року та введення Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні воєнного стану з наступним його продовженням, після оформлення і отримання кредиту втратила постійну роботу, в результаті чого опинилась у скрутному матеріальному становищі, також мала складні сімейні обставини, що унеможливлює своєчасно виконати зобов`язання по кредитному Договору.

Крім того, керуючий п. 6-1 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення, споживач звільняється від обов`язку сплатити кредитодацю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов`язань по такому договору. Крім цього, також установлюється, що неустойка (штраф, пеня) нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за таким договором, підлягають списанню.

Просила рішення районного суду в частинні стягнення з неї процентів скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині – залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між позивачем АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №9865896840 від 28.06.2022.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредит надавався позичальнику на таких умовах: кредит на будь-які цілі, сума кредиту 46114,99 грн, строк кредитування 42 місяці, річні проценти 10,99 % від суми боргу за договором, щомісячні проценти 3,50 % від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в графіку платежів відповідно до Додатку 1 (а. с. 23-24, 25).

Згідно з пунктом 3.8 кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в умовах отримання кредитів АТ «Таскомбанк» на продукт «Споживчий кредит від КредитМаркет».

Також позивачем до матеріалів справи долучено Паспорт кредиту «Споживчий кредит від КредитМаркет» в АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_3 надавався кредит на таких умовах: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту 46 114,99 гривень, строк на який надається кредит - 42 місяці, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом протягом 3 банківських днів від дня укладення договору, мета отримання кредиту - будь-які законні цілі (пункт 4).

Пунктом 5 паспорта визначено інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника: початковий процент при наданні кредиту 10,00 % від суми кредиту, що складає 4013,00 гривень; щомісячні проценти - 3,50 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; загальний річний процент - 10,99 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів.

У пункті 6 Паспорту визначено порядок повернення кредиту кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення (графік платежів) (а. с. 26).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 9865896840 від 28.06.2022, укладеного з позичальником яким ОСОБА_3 , та виписками по особових рахунках станом на 13.02.2025 у відповідача наявна загальна заборгованість у розмірі 80 708,25 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 46 114,99 грн, заборгованість по річних процентах (в тому числі прострочена) - 7208,55 грн, заборгованість по щомісячних процентах (в тому числі прострочена) 27384,71 грн.

Про необхідність погасити заборгованість перед АТ "ТАСКОМБАНК" банк повідомляв ОСОБА_3 , шляхом направлення їй відповідного повідомлення-вимоги 11.09.2024 №187273/70, однак відповідач таку заборгованість не погасила (а. с. 35).

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №9865896840 від 28.06.2022.

Судова колегія звертає увагу, що відповідачем сам факт укладання кредитного договору не заперечується.

Відтак, факт підписання відповідачем договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №9865896840 від 28.06.2022, колегією суддів не перевіряється.

Таким чином, зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

Згідно з частини 1статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини 1статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредиторові надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пп. 1-1 п. 1 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5 паспорта визначено інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника: початковий процент при наданні кредиту 10,00 % від суми кредиту, що складає 4013,00 гривень; щомісячні проценти - 3,50 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; загальний річний процент - 10,99 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів.

У пункті 6 Паспорту визначено порядок повернення кредиту кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення (графік платежів) (а. с. 26).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 9865896840 від 28.06.2022, укладеного з позичальником яким ОСОБА_3 , та виписками по особових рахунках станом на 13.02.2025 у відповідача наявна загальна заборгованість у розмірі 80 708,25 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 46 114,99 грн, заборгованість по річних процентах (в тому числі прострочена) - 7208,55 грн, заборгованість по щомісячних процентах (в тому числі прострочена) 27384,71 грн.

Судом встановлено, що 28.06.2022 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_3 , було укладено кредитний договір № 9865896840, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 46114,99 грн на строк 42 місяці. Позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в кредитному договорі та в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів АТ «Таскомбанк» та з якими відповідач ознайомилася до укладання цього договору та до яких приєдналася шляхом підписання відповідних документів.

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилась з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Отже, усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру та є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними.

Відсотки за користування кредитними коштами за своєю правовою природою є платою за фінансову послугу, надану позивачем, а не формою відповідальності (неустойкою) за порушення зобов`язання.

Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення типу процентної ставки несправедливою умовою, натомість Відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та укладаючи даний договір, мав можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач порушила умови Кредитного договору, у добровільному порядку заборгованість не сплатила.

Відповідач не надала суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.

Крім того, доводи відповідача щодо необхідності списання відсотків відповідно до Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 та Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані норми застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом.

У даному ж випадку, стягуються саме відсотки за користування коштами, а не компенсація за невиконання.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично дублюють відзив на позовну заяву, зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: А.І. Дорош

В.П. Пікуль