Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №341/1042/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/1042/24

Провадження № 22-ц/4808/606/26

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_3 , поданої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ;- неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства.

Заява з врахуванням уточнень від 05 березня 2025 року мотивована тим, що з вересня 2018 року вона проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 за місцем його реєстрації та фактичного проживання АДРЕСА_1 . Мали взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом. В період спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на час народження дочки вона не перебувала у шлюбі, то відомості про батька дитини в силу статті 135 СК України записані за вказівкою матері. Від попереднього шлюбу у ОСОБА_7 є троє дітей, однак шлюб у 2021 році розірвано. ОСОБА_7 був мобілізований у ЗС України, де служив у морській піхоті снайпером. Під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув.

Просила встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьком дочки заявниці – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Галич, Галицького району Івано-Франківської області, внести зміни до актового запису № 105 здійсненого 24 грудня 2019 року Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження ОСОБА_4 , де: у графі «відомості про батька» вказати – « ОСОБА_7 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Дубівці, Галицького району, Івано-Франківської області»

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року заяву задоволено. Встановлено факт батьківства, а саме факт того, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено внести зміни до актового запису № 105, здійсненого 24 грудня 2019 року Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження ОСОБА_4 , де у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_7 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Дубівці, Галицького району, Івано-Франківської області».

Не погодившись з рішенням суду, законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявницею по справі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 , не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_4 , а рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом неповно з`ясовано обставини справи.

За життя ОСОБА_7 ніколи не повідомляв, що має іншу дитину, окрім спільних дітей з дружиною.

Факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_4 встановлено виключно на підставі висновку експерта ОСОБА_9 від 10.12.2025 N° CE-19/109-25/14631-БД за результатами судово-біологічної експертизи. При цьому для експертизи були використані: 1) зразки букального епітелію матері ОСОБА_3 і її дитини ОСОБА_4 ; 2) інформацію про генетичні ознаки невпізнаного трупа (СМЕ N° 3847) (упізнаного як ОСОБА_7 ), отриману не з первинних матеріалів, а з копії висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС. У висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС Гоженка О.В. відсутня будь-яка згадка про ОСОБА_7 , як про ідентифіковану особу, генетичні ознаки зразка крові невпізнаного трупа (СМЕ N° 3487) (об`єкти No1.1-1.4) не встановлені у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК. Інформація про те, що тіло CME №3847 було впізнано як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , міститься виключно у супровідному листі до копії висновку експерта ОСОБА_10 , який не є процесуальним документом та не може бути належним доказом. Висновок експерта Тучак О.Ю. від 10.12.2025 м СЕ-19/109-25/14631-БД викликає сумнів, оскільки не встановлено, яким чином ідентифіковані генетичні зразки ОСОБА_7 , відповідно, не може бути однозначного висновку про те, що саме ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 .. Будь-які інші докази (наприклад, показання свідків, листування, фото, заяви), які б могли підтверджувати факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_4 , судом не досліджувалися.

ОСОБА_11 не надала суду жодного доказу, що ОСОБА_7 визнавав ОСОБА_4 своєю дитиною, повідомляв про її народження; брав участь у вихованні, матеріально утримував дитину, вчиняв будь-які юридично значимі дії як батько, ініціював визнання батьківства.

Будучи одинокою матір`ю, ОСОБА_3 не вживала жодних заходів стосовно визнання ОСОБА_12 (за його життя) батьком своєї доньки ОСОБА_13 , що відповідало б інтересам дитини, в тому числі для подальшого стягнення аліментів.

Суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у період, коли ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (до 21.05.2021). Ухвалюючи рішення про встановлення факту батьківства, суд фактично обмежився лише експертним висновком, що прямо суперечить вимогам ст.ст. 89, 110 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та адвокат Саведчук Н.З., заінтересована особа ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 – ОСОБА_3 заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважають рішення суду законним та обгрунтованим.

Представник заінтересованої особи Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Служби у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_4 , в графі батько зазначено « ОСОБА_14 » (т. 1, а.с. 10). Реєстрація народження ОСОБА_4 здійснена в порядку, передбаченому частиною 1 статті 135 СК України, що підтверджується витягом № 000487451576 від 15 січня 2025 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (т. 1 а.с.120-121).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00048745000, дата смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Остаточне лікарське свідоцтво про смерть №3847 від 22 липня 2023 року видано КЗ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької області, відділ судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів (т. 1 а.с.122-123).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 одинока матір, одна виховує дочку ОСОБА_4 , 2019 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 11).

За результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи експертом зроблено наступні висновки:

- між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 наявна біологічна спорідненість;

- ОСОБА_7 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , матір`ю якої є ОСОБА_3 ;

- ймовірність походження ДНК-профілів ОСОБА_4 та біологічних батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 становить не менше 99,99999% (а.с.28-38 Т.2)

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 наявна біологічна спорідненість, що підтверджено висновком відповідної експертизи: ймовірність походження ДНК-профілів ОСОБА_4 та біологічних батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 становить не менше 99,99999%. Тобто доведено факт того, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 .. Доказів, які б спростовували юридичний факт, який просить установити заявниця, суду не надано, і спору з цього питання не існує.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають

у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений

у порядку, визначеному законодавством.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 9 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24), вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю дитини, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Як вбачається з матеріалів справи, відомості про батька дитини при її народженні були внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України, у зв`язку з чим відповідно до статті 130 СК України факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини та помер, може бути встановлений за рішенням суду.

Встановлено, що відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 10 грудня 2025 року № СЕ-19/109-25/14631-БД вірогідність батьківства ОСОБА_7 щодо дитини ОСОБА_4 становить 99,99999999 %.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23), від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23)).

Зміст статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Крім того, у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції - це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).

У рішенні від 14 березня 2024 року за заявою № 62020/14 у справі «Молдован проти України (Moldovan v. Ukraine)» ЄСПЛ вказав, що висновок експертизи ДНК у таких правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об`єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.

Підсумовуючи, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, і без його проведення неможливо встановити факт батьківства за відсутності належних та переконливих доказів.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладених в постанові Верховного суду від 11 липня 2023 року, справа № 449/433/22

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , був батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і доказів, які б спростовували зазначене, ОСОБА_1 , суду не надала.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що заявниця не надала доказів того, що ОСОБА_7 визнавав ОСОБА_4 своєю дитиною, повідомляв про її народження; брав участь у вихованні, матеріально утримував дитину, вчиняв будь-які юридично значимі дії як батько, ініціював визнання батьківства, оскільки встановлення факту батьківство підтверджене висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 10 грудня 2025 року № СЕ-19/109-25/14631-БД, що є самостійною достатньою підставою.

Колегія суддів не вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що інформацію про генетичні ознаки невпізнаного трупа (СМЕ N° 3847) (упізнаного як ОСОБА_7 ), отриману не з первинних матеріалів, а з копії висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС, не можна приймати як офіційну і належну. Апелянт вважає, що оскільки у висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС Гоженка О.В. відсутня будь-яка згадка про ОСОБА_7 , як про ідентифіковану особу, генетичні ознаки зразка крові невпізнаного трупа (СМЕ N° 3487) (об`єкти No1.1-1.4) не встановлені у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК, а інформація про те, що тіло CME No 3847 було впізнано як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , міститься виключно у супровідному листі до копії висновку експерта ОСОБА_10 , який не є процесуальним документом, то відповідно, проведена у справі експертиза не може бути належним однозначним доказом.

У суду немає підстав сумніватися в висновку експерта від 10.12.2025 року, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і який вважав інформацію стосовно об`єкту дослідження – невпізнаного трупа, упізнаного як частки ОСОБА_7 , достатньо підтвердженою. (т.2 а.с.28-37).

Разом з тим , як вбачається зі справи, апелянт не була позбавлена можливості подати заяву про призначення додаткової або повторної експертизи, оскільки висновок експертизи надійшов до суду першої інстанції 16 грудня 2025 року, 20 січня 2026 року судом винесено оскаржене рішення, проте таким правом ОСОБА_1 не скористалася.

Твердження апелянта про те, що вона не заперечувала проти винесення судом першої інстанції рішення на підставі зібраних наявних доказів, оскільки очікувала рішення в свою користь, і тому не заявляла жодних клопотань, не заслуговують на увагу, є особистою суб`єктивною позицією заінтересованої особи, яка була ознайомлена із процесуальними правами, користувалася професійною юридичною допомогою ( т.1 а.с.29, 132). Заперечень стосовно викладених заявницею при зверненні обставин заінтересована особа також не заявляла, що дало суду першої інстанції обґрунтовану можливість зробити висновок про відсутність цивільного спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зводяться до переоцінки доказів у справі на підставі сумнівів без будь-якого фактичного обґрунтування, а тому відхиляються колегією суддів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга заінтересованої особи задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська