Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №210/6883/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3844/26 Справа № 210/6883/25 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Олешицької Вікторії Едуардівни на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі – ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 31.07.2001 року по 21.05.2021 року в шкідливих умовах праці на посаді машиніста бурової установки. Робота у шкідливих умовах за тривалий час трудових відносин позивача з відповідачем негативно вплинули на стан здоров`я позивача та спричинили виникнення в нього професійних хронічних захворювань- 1) Радикулопатія попереково-крижова 1.5, S1 та шийна Сб, С7 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні протрузій дисків СЗ-С4, С4-С5 та грижі дисків С5-С6, С6-С7, стеноз хребтового каналу на рівні СЗ-С7, больовим і вигляді двобічного м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофісю плечолопаткового періартрозу (ПФ першого ступеня), остеоартрозу у посднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого ступеня); 2) ХОЗЛ, група Е (пиловий бронхіт другої стадії. Емфізема легень другого ступеня), в поєднанні з персистуючою бронхіальною астмою, важкий перебіг, ступінь IV, неконтрольований. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип).

Крім того, Комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці позивача. Представник позивача зазначила, що згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що мас право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання Відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика» від 18.06.2025 р. протокол № 24/329. підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут, стаж роботи в умовах впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» - 19 років 09 місяців. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №231/25/3667/В від 30.09.2025 рок позивачу було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60%, з 18.06.2025 року безстроково, встановлено третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з захворюваннями у позивача змінився образ і якість життя, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт. У зв`язку з чим представник позивача просила стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди– 480 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, на користь держави, сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повній мірі оцінив наскільки великою є заподіяна позивачу моральна шкода, його звичайний ритм життя змінився назавжди, він вимушений лікуватися, отримав інвалідність, безстроково, переносить душевні страждання та переживання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін як законне і обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Олешицьку В.Е., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - адвоката Єфремову Т.О., яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 працював з 31.07.2001 року по 21.05.2021 року в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у в шкідливих умовах праці на посаді машиніста бурової установки, а саме:

- 31.07.2001 - 11.02.2009 - машиніст бурової установки (помічник) в кар`єрі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- 12.02.2009 - 06:09.2011 - машиніст бурової установки (в кар`єрі) РБФ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- 07.09.2011- 26.03.2014 - машиніст бурової установки (в кар`єрі) (бригадир) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- 26.03.2014 - 04.08.2016 - машиніст бурової установки (в кар`єрі) ПАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- 05.08.2016 - 22.03.2018 - машиніст бурової установки (в кар`єрі) (бригадир) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- 23.03.2018 - 21.05.2021 РБФ машиніст бурової установки (в кар`єрі) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.13-16).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання (отруєння) від 11.07.2025 року хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин:

Важкість праці:

- Робоча поза перебування у незручній робочій позі становило від 33,8 до 52.0% при нормативному значенні 25%;

Нахили корпусу разів за зміну. становили 141 рази за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.

- Аерозолі фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% перевищувала гранично допустиму концентрацію в 3.35-6.3 рази відповідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 №1192. і становила 6,7-12,6 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3 (зворот а.с.18).

18.06.2025 року Відокремленим підрозділом «Науково практичний медичний центр професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» позивачу було встановлено такі професійні захворювання:

1) Радикулопатія попереково-крижова 1.5, S1 та шийна Сб, С7 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні протрузій дисків СЗ-С4, С4-С5 та грижі дисків С5-С6, С6-С7, стеноз хребтового каналу на рівні СЗ-С7, больовим і вигляді двобічного м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією плечолопаткового періартрозу (ПФ першого ступеня), остеоартрозу у посднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого ступеня);

2) ХОЗЛ, група Е (пиловий бронхіт другої стадії. Емфізема легень другого ступеня), в поєднанні з персистуючою бронхіальною астмою, важкий перебіг, ступінь IV, неконтрольований. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип) (а.с.29-30).

30.09.2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 231/25/3667/В, номер рішення 231/25/3667/P) ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, захворювання професійне (а.с.25-26).

Згідно виписки із медичної картки хворого основним діагнозом ОСОБА_1 є:

1) Радикулопатія попереково-крижова 1.5, S1 та шийна Сб, С7 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні протрузій дисків СЗ-С4, С4-С5 та грижі дисків С5-С6, С6-С7, стеноз хребтового каналу на рівні СЗ-С7, больовим і вигляді двобічного м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофісю плечолопаткового періартрозу (ПФ першого ступеня), остеоартрозу у посднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого ступеня);

2) ХОЗЛ, група Е (пиловий бронхіт другої стадії. Емфізема легень другого ступеня), в поєднанні з персистуючою бронхіальною астмою, важкий перебіг, ступінь IV, неконтрольований. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип). Захворювання професійні, 18.06.2025 (а.с.22-24).

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладів медичного лікування, спеціалістів, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної картки стаціонарного хворого та іншими довідками (а.с. 33-51).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з нормами Конституції України – людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11.07.2025 року причиною виникнення у позивача професійних захворювань є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативи.

Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів відхиляє доводи відзиву відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11.07.2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів не може в повному обсязі погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, без повного врахування Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так судом не враховано, що позивач пропрацював на виробництві відповідача у шкідливих умовах праці значний проміжок часу 19 років 09 місяців і отримав інвалідність 3 групи при безстроковій втраті працездатності 60 % у віці 55 років.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю протягом 19 років 09 місяців в шкідливих умовах праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60%, та інвалідність 3 групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 120 000,00 грн. до 300 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмір з 1211,20 грн. до 3000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4500,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3000,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 120 000 гривень до 300 000 (трьохсот тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 1211,20 гривень до 3000 (три тисячі гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: