Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №212/5103/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3366/26 Справа № 212/5103/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Виконавчий комітет Покровської у місті ради,

Дунавецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у

Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального

міжрегіонального управління юстиції (м. Київ),

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького

району Полтавської області

розглянувши у закритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Михайло Володимирович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 28 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар М.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Покровської у місті ради, Дунавецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської про скасування усиновлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебував у шлюбі з відповідачем з 20.11.2019 року, який був розірваний рішенням суду від 08.04.2025 року. До реєстрації шлюбу відповідач народила дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якої ОСОБА_4 заочним рішенням суду від 21.11.2016 року був позбавлений батьківських прав. Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20.04.2023 року оголошено позивача усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_3 та внесені відповідні зміни до її актового запису про народження, змінивши прізвище з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по батькові з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Усиновлення дитини було обумовлено бажанням позивача створити повну сім`ю з відповідачем і на той час у позивача склалися з дитиною довірливі, родинні стосунки, проте з часом відносини між подружжям погіршилися, виникали постійні суперечки з різних питань спільного життя, які призвели до втрати почуттів любові та поваги один до одного, спільне життя сторін фактично припинене з листопада 2024 року. Дочка відповідача ОСОБА_10 бачитися та спілкуватися з позивачем не бажає, оскільки тепер не вважає його рідною людиною, на намагання позивача налагодити стосунки не відповідала. Позивач перебуває на військовій службі, отримав поранення, але усиновлена дитини з серпня 2024 року жодного разу не спілкувалася з позивачем і не цікавилася його станом здоров`я, під час останнього спілкування прийомна дочка повідомила, що погодилася на усиновлення лише для отримання державної допомоги у разі його загибелі на війні. На думку позивача, усиновлення не створило для дитини повноцінної сім`ї, яких би зусиль не прикладав позивач, дитина не сприймає його своїм батьком, позивач не є для неї авторитетом, родинний зв`язок між ними є формальним, між ним та дитиною склалися такі стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання позивачем своїх батьківських обов`язків.

У зв`язку з викладеним, просить скасувати усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Горлівка Донецької області, здійснене за рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20.04.2023 у справі № 537/1073/23; внести відповідні зміни до актового запису про народження неповнолітньої ОСОБА_11 , змінити прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ОСОБА_3 », по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ОСОБА_3 ».

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар М.В., просить скасувати рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, на думку заявника, висновки суду про те, що скасування усиновлення буде суперечити інтересам дитини є невірними та зроблені внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на повну відсутність спілкування між позивачем та усиновленою. Відповідачка та усиновлена змінили місце проживання та переїхали до іншої області, не повідомили про це позивача, що вже саме по собі свідчить про відсутність у всиновленої, якій на цей момент виповнилося 16 років, ставлення як до батька та взагалі як до члена сім`ї, рідної людини. Твердження відповідачки про відсутність можливості спілкування між позивачем та усиновленою дитиною через те, що їй був невідомий номер телефону позивача голослівні та не відповідають дійсності.

Посилається, що висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим, оскільки базується виключно на поясненнях усиновленої особи ОСОБА_11 . Суперечить інтересам дитини. З висновку незрозуміло, яким чином усиновлення на даний час може забезпечувати дитині сімейне виховання, оскільки сім`я розпалася, а між позивачем та усиновленою відсутні сімейні відносини та взагалі відсутнє будь-яке спілкування.

Апелянт юридично є «батьком» не тривалий час. Між ним та «донькою» не склались жодних відносин які притаманні батькові та його дитині, а перебування «доньки» в такому статусі лише на папері не відповідає її інтересам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Фурманюк І.В., посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається, що позивачем не доведено наявність підстав, передбачених статтею 238 СК України, для скасування усиновлення, тому таке скасування усиновлення суперечитиме інтересам дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Фурманюк І.В., яка проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала, представника виконкому Покровської районної в місті ради Метенько К.В., яка підтримала висновок органу опіки та піклування про відсутність підстав для скасування усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, визначених ч. 1 ст. 238 СК України, для скасування усиновлення, тому таке скасування усиновлення суперечитиме інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, після реєстрація прізвище чоловіка та дружини « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 квітня 2023 року у справі № 537/1073/23 оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести зміни до актового запису № 327 від 21.04.2009 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 02.07.2014 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, а саме в графі «батько» записати ОСОБА_1 , відповідно змінивши прізвище з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та по батькові з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ім`я, місце народження та запис про матір залишити без змін.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що судом під час розгляду справи встановлено, що заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2016 позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні з боку заявника не має, заявник бажає усиновити дитину, яка йому і так як рідна, мати підтримує усиновлення, а біологічний батько позбавлений батьківських прав, усиновлення малолітньої ОСОБА_3 , яка вважає проживає разом із заявником за однією адресою і вважає його своїм батьком, відповідає інтересам малолітньої дитини, а ОСОБА_1 здатний забезпечити повний та гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові й моральної і матеріальної забезпеченості.

09 червня 2023 року Дунаєвецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 4 від 07.06.2023, батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2025 року шлюб, зареєстрований 20.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Висновок органу опіки та піклування виконкому Покровської районної в місті ради міста Кривого Рогу обґрунтований тим, що враховуючи думку дитини та її бажання надалі мати батька, налагодити спілкування з ним, підстави для скасування усиновлення є необґрунтованими, так як в короткий термін після розлучення батьків, навіть з урахуванням погіршення стосунків між батьком та дитиною, усиновлення не суперечить інтересам дитини. ОСОБА_3 виросла в сім`ї (не мала статусу позбавленої батьківського піклування), тому завжди виховувалася і на теперішній виховується в сім`ї - має «сімейне виховання». В результаті розлучення батьки неповнолітньої дитини проживають окремо і те, що усиновлювач служить в ЗСУ не дає можливості ОСОБА_3 жити разом з батьком, або відвідувати його. Позовна заява не містить жодного підтвердженого факту, який вказує, що усиновлення суперечить інтересам дитини. Керуючись ч. 4 ст. 19 СК України, виконком Покровської районної у місті ради не вбачає підстав для скасуваня усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, що між сторонами погіршувалися стосунки, виникали суперечки, що призвело до розірвання шлюбу, з листопада 2024 року подружжя фактично припинило сімейне життя, після чого неповнолітня дитина проживає разом з відповідачкою, припинила спілкування з батьком, оскільки не вважає його своїм батьком, не цікавиться його життям та станом здоров`я, на думку позивача, родинний зв`язок між ним та дитиною є формальним і усиновлення не створило повноцінної сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Зазначені положення закріплені в статті 207 СК України.

У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому, зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифікованої Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15.02.2011 із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

З огляду на викладене, одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не наведено жодних підстав, які б свідчили про те, що усиновлення ним ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суперечить її інтересам. Обставин, за наявності яких інтереси дитини підлягають судовому захисту в межах заявлених позивачем позовних вимог не доведено, а судом в ході розгляду справи не встановлено.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку виконкому Покровської районної в місті ради м. Кривого Рогу № 7/01-32/4287 від 10.09.2025 року, виконком Покровської районної в місті ради не вбачає підстав для скасування усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_10 . (а.с. 141-144)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування усиновлення.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на розірвання шлюбу між позивачем та матір`ю малолітньої та відсутність сім`ї як такої, оскільки з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов`язок щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дітей, і розірвання шлюбу не звільняє його від цього обов`язку.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі і на те, що у зв`язку з тим, що позивач проживає окремо від відповідачки та дитини, яка з ним не спілкується та не бажає спілкуватися, не цікавиться життям батька, позивач не є для неї авторитетом, а є лише джерелом матеріального забезпечення, оскільки позивачем не доведено, що вказані обставини порушують права і інтереси малолітньої дитини.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим воно не підлягає до скасування, а апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Михайло Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: