Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №2-1137/10 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/53/26 Справа № 2-1137/10 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року, ухвалене суддею Багровою А.Г. в місті Нікополь Дніпропетровської області,

ВСТАНОВИВ

27 лютого 2024 року адвокат Ольховик-Красільнікова Л.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою, в якій просила відновити втрачене судове провадження у справі №2-1137/10 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виселення, зняття з реєстрації та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року заява адвоката Ольховик-Красільнікової Л.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відновлення втраченого судового провадження задоволена, відновлено втрачене судове провадження №2-1137/10 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виселення, зняття з реєстрації та звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів відновленого втраченого судового провадження №2-1137/10 вбачається, що у лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, виселення, зняття з реєстрації та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 10.04.2008 року отримав відповідно до умов Кредитного договору №95/12/3 від 10.04.2008 року кредит у розмірі 46 500,00 доларів США на строк з 10.04.2008 року по 09.04.2038 року зі сплатою 12.6% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.09.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки №95/12/3/1з без оформлення заставної, згідно умов п. 2.1.1 якого та п. 1.5 кредитного договору в забезпечення кредитного договору ПАТ АБ «Укргазбанк» в іпотеку передано нерухоме майно – квартира під АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року, посвідченого нотаріально, реєстровий номер 1183.

Умови кредитного договору відповідач ОСОБА_1 виконував неналежним чином, станом на 13.02.2009 року загальна сума заборгованості складала: заборгованість по кредиту – 516,00 долара США, заборгованість по процентам – 1 588,71 доларів США, залишок основної суми боргу 45 210,00 доларів США.

Крім того, відповідно п. 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, відпоавідачу нарахована пеня в розмірі 0,1% від суми прострочки, що склала станом на 13.02.2009 року – нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 189,72 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів – 447,58 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов кредитного договору на адресу ОСОБА_1 , вказану в кредитному договорі, було надіслано 22.10.2008 року повідомлення про наявність простроченої заборгованості, 30.10.2008 року – нагадування про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, та надіслано 16.01.2009 року попередження з вимогою дострокового погашення заборгованості.

17 серпня 2009 року позивач збільшив позовні вимоги, посилаючись на те, що заборгованість по кредитному договору не погашалася, тому було донараховано проценти за користування кредитом та пеню. Просив стягнути 50 175,71 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 14.08.2009 року встановленим Національним банком України службовим розпорядженням №417/306 від 13.08.2009 року складало 388 811,58 коп) та 5 871,66 грн.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 50 175,71 доларів США по курсу Національного банку України на момент виконання рішення, заборгованість по пені 5 871,66 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн.

Звернуто стягнення суми заборгованості за кредитним договором №95/12/3 від 10.04.2008 року на предмет іпотеки – квартиру під АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року, посвідченого нотаріально, реєстровий номер 1183.

Визначено зняти з реєстрації та виселити без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 всіх зареєстрованих повнолітніх осіб.

Реалізацію предмета іпотеки провести Державній виконавчій службі шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації – 261 000,00 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропертровської області від 19.01.2010 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення судом першої інстанції заочного рішення, оскільки ОСОБА_1 не отримував повісток про виклик до суду, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений не був. Оскаржуваним рішенням суду підтверджується, що відповідач не з`явився в судове засідання лише один раз, а умовою заочного розгляду справи є виключно повторна неявка. Зазначені вище обставини необізнаності з інформацією про судове провадження в цілому позбавило відповідача можливості належним чином реалізувати свої законні процесуальні права, заявити заперечення на позов, подати відзив, клопотання.

Посилається, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у позові, відсутні докази на підставі яких позивачем було розраховано заборгованість по кредиту, не надано доказів на підставі яких було збільшено позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про задоволення вимог банку, суд першої інстанції не з`ясував фактичних обставин зміни строку кредитування та розміру заборгованості, не перевірив відповідний період. Позивачем не надано жодного документа на підтвердження погашення відповідачем заборгованості та не надано належних документів, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів.

Також зазначає, що судом першої інстанції здійснено подвійне стягнення заборгованості з відповідача за одне і те саме зобов`язання. Позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із відповідача не підлягають задоволенню, оскільки суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, що також є підставою для скасування заочного рішення та відмови у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду та безпідставність та хибність апеляційної скарги відповідача, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Старенко Т.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відпоівідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів відновленого втраченого судового провадження, 10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір №95/12/3 від 10.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 46 500,00 доларів США на строк з 10.04.2008 року по 09.04.2038 року зі сплатою 12,6% річних за користування кредитом.

10 квітня 2008 року на підставі заяви про видачу готівки ОСОБА_1 був наданий кредит в готівковій формі в розмірір 46 500,00 доларів США, що в еквіваленті на день видачі кредиту складало 234 825,00 грн.

Відповідно п. 3.3.3 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний був щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця сплачувати суму кредиту в розмірі 129,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.09.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки №95/12/3/1з без оформлення заставної, згідно умов п. 2.1.1 якого та п. 1.5 кредитного договору в забезпечення кредитного договору ПАТ АБ «Укргазбанк» в іпотеку передано нерухоме майно – квартира під АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року, посвідченого нотаріально, реєстровий номер 1183.

Умови кредитного договору відповідач ОСОБА_1 виконував неналежним чином, станом на 14.08.2009 року загальна сума заборгованості складала: заборгованість за кредитним договором – 50 175,71 доларів США, що еквівалентно 388 811,58 грн., заборгованість по пені – 5 871,66 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов кредитного договору на адресу ОСОБА_1 , вказану в кредитному договорі, було надіслано 22.10.2008 року вих..№31 повідомлення про наявність простроченої заборгованості, 30.10.2008 року вих.. №36 – нагадування про необхідність погашення прострочення заборгованості за кредитним договором та 16.01.2009 року вих. №5 попередження з вимогою дострокового погашення заборгованості.

17 серпня 2009 року позивач збільшив позовні вимоги, посилаючись на те, що заборгованість по кредитному договору не погашалася, тому було донараховано проценти за користування кредитом та пеню. Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 50 175,71 доларів США по курсу Національного Банку України на момент виконання рішення ) в тому числі заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам) та 5 871,66 грн. (в тому числі 1 407,46 грн. – пеня на заборгованість по сплаті кредиту, 4 464,20 грн. – пеня на заборгованість по сплаті процентів).

Також в позовній заяві просив звернути стягнення суми заборгованості за кредитним договором №95/12/3 від 10.04.2008 року на предмет іпотеки – квартиру під АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року, посвідченого нотаріально, реєстровий номер 1183; зняти з реєстрації та виселити без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 всіх зареєстрований неповнолітніх осіб.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача та наявності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, - ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Доказів щодо визнання кредитного договору недійсним відповідачем не надано.

Договір є чинним та відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, а тому в рахунок погашення заборгованості у сумі еквівалентній 50 175,71 доларів США по курсу Національного Банку України на момент виконання рішення, заборгованості по пені 5 871,66 грн. судом обґрунтовано звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч. 1 ст. 572 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку та інші окремі види застав встановлюються законом (ч. 1 та 3 ст. 575 ЦК України).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 та 2 ст. 590 ЦК України).

У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ч. 4 ст. 590 ЦК України).

Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором (ч. 2 ст. 592 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»). Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування (абзац 5 ч. 3 статті 7 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону про іпотеку (частина перша статті 33 Закону про іпотеку).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання-звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Отже, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, яким, зокрема, є іпотека.

За встановлених судом першої інстанції обставин справи випливає, що фактична заборгованість за кредитним договором від 10 квітня 2008 року на момент звернення позивача до суду з вимогами про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки не була погашена відповідачем, що з урахуванням зазначених правових норм надає позивачу право на звернення до суду з відповідною вимогою щодо спірного предмету іпотеки.

Крім того, за змістом п. 3.1.6. договору іпотеки, укладених між сторонами передбачено, що у разі виконання зобов`язань позичальником зі здійснення погашення заборгованості не в повному обсязі, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразових прострочень позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту, або порушення інших умов договору.

Це право позивача також витікає з вимог ст.ст. 589, 590, 591 УК України, ст.ст. 1,4,7,11,33,35,39, 40, 41 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з представленим позивачем розрахунком заборгованості відповідача по кредитному договору, загальна сума звернення на предмет іпотеки є співмірним із існуючою заборгованістю по кредитному договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно достатті 39 Закону України «Про іпотеку».

За змістом частин першої, другоїстатті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Враховуючи, що квартира, передана в іпотеку Банку, придбана за рахунок кредитних коштів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 всіх зареєстрованих повнолітнії осіб.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки матеріали відновленого втраченого судового провадження не містять письмових доказів на підтвердження або спростування таких доводів відповідача. Крім того, з копії позовної заяви, яка міститься в матеріалах відновленого втраченого судового провадження міститься надпис, виконаний власноручно відповідачем ОСОБА_1 про отримання копії позовної заяви 13.06.2009 року (а.с. 99 т. 1). а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач по справі не був повідомлений про розгляд справи.

При цьому слід зауважити, що перевіркою доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.

Аргументи апеляційної скарги позивача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Фактично, доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ АБ «Укргазбанк» в повному обсязі. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: