Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №161/9467/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9467/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/421/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю:

представника позивача адвоката Антонюка Р. В.,

представника відповідача адвоката Бугайова А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_2 , поданими представником адвокатом Бугайовим Антоном Олександровичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року та на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в травні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Позов мотивовано тим, що позивач 07.09.2023 здійснив безготівковий переказ грошових коштів на суму 520000,00 гривень на банківський рахунок ОСОБА_2 відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № ІВ50273972. Позивач не перебував у договірних відносинах із ОСОБА_2 , жодних правочинів із нею не укладав, сума у розмірі 520000,00 грн була перерахована на її рахунок помилково. Позивач відправив на адресу відповідачки вимогу про повернення безпідставно набутих коштів від 17 березня 2025 року, яка залишилась без задоволення. Отримані відповідачкою кошти вважаються такими, що набуті без достатньої правової підстави, відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим виникло зобов`язання щодо їх повернення. Посилаючись на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 520000,00 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 520000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4160,00 грн.

Додатковим рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року задоволено заяву представника позивача адвоката Антонюка Р. В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 через представника адвоката Бугайова А. О. подала апеляційні скарги на вказані рішення суду та додаткове рішення суду. Вважає, що рішення та додаткове рішення судом першої інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків. Позивач 07.09.2023 перерахував відповідачу кошти в сумі 520000,00 грн, і лише в березні 2025 року, наче згадує, що в нього безпідставно перераховані кошти іншій фізичній особі без правової підстави. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21). Між сторонами існували домовленості на підставі яких позивач перерахував відповідачу кошти. Так, на виконання договору, укладеного між ТОВ “Юбіджі Груп” в особі Більської М. О. (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник) 07.09.2023 укладено договір підряду № 45 за яким підрядник зобов`язується створити комерційну пропозицію та виконати будівництво житлового будинку, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 сплатив 520000,00 грн, на підтвердження чого отримав квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.09.2023 № 07092. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2024 в справі № 161/18138/24 (набрало законної сили) стягнуто з ТОВ “Юбіджі Груп” 473588,00 грн заборгованості за договором підряду. Вказує, що 520000,00 грн нею отримані у безготівковій формі саме на виконання умов договору підряду № 45 від 07.09.2023. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, стягнути з позивача на користь відповідача усі понесені відповідачем витрати у зв`язку з розглядом цієї справи. В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач ОСОБА_2 вказує, що в порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, не наведено причин неподачі документів до закінчення судових дебатів, не вказано причин зміни наведеного в позовній заяві орієнтовного розміру витрат в 25000,00 грн до 15000,00 грн. Просить скасувати додаткове рішення повністю.

Позивач ОСОБА_1 подав відзиви на апеляційні скарги. Вказує, що між ним та ТОВ “Юбіджі Груп” дійсно було укладено договір підряду, за яким він сплатив 520000,00 грн 07.09.2023, 334000,00 грн 18.10.2023, 200000,00 грн 01.11.2023. На банківський рахунок ОСОБА_2 07.09.2023 ним було перераховано 520000,00 грн, в призначенні платежу відсутнє посилання на договір підряду. Між ТОВ “Юбіджі Груп” та ОСОБА_1 не було передбачено сплату коштів через третіх осіб. ОСОБА_1 помилково перерахував кошти на рахунок ОСОБА_2 і вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. Заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу у 15000,00 грн є фактично понесеною, документально підтвердженою та співмірною з обсягом наданих послуг, а тому відсутні правові підстави для відмови у її компенсації. Просить залишити апеляційні скарги ОСОБА_2 без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник відповідача адвокат Бугайов А. О. в суді апеляційної інстанції апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача адвокат Антонюк Р. В. апеляційні скарги не визнав та просив залишити їх без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2023 року позивачем ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № ІВ50273972 АТ «Кредобанк», здійснено переказ коштів на користь відповідача ОСОБА_2 у розмірі 520 000,00 грн. Призначення платежу зазначено як «переказ на рахунок».

Факт перерахування вказаних грошових коштів сторонами не оспорюється.

17 березня 2025 року позивач направив відповідачу вимогу повернути вказані грошові кошти, як безпідставно набуті. Вимога не отримана відповідачем у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року, у цивільній справі №161/18138/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп» про захист прав споживачів шляхом стягнення заборгованості за договором підряду, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно договору підряду № 45 від 07 вересня 2023 року в розмірі 473588,10 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 викладено правовий висновок щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала), зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Обставини цивільної справи № 161/18138/24 не вказують, що платіж у розмірі 520000,00 грн на ім`я ОСОБА_2 згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № ІВ50273972 АТ «Кредобанк» від 07 вересня 2023 року, був предметом розгляду цій справі. Суд першої інстанції підставно встановив, що у договорі між ТОВ «Юбіджі Груп» та ОСОБА_1 не було передбачено сплату коштів через третіх осіб, в тому числі через рахунок керівника товариства Більської М. О., як фізичної особи; у призначенні платежу також не вказано, що платіж здійснювався саме на виконання договору підряду; відсутній агентський договір, або інший подібний правочин, який надавав би повноваження ОСОБА_2 приймати від інших осіб грошові кошти на користь ТОВ «Юбіджі Груп».

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів, що грошові кошти у розмірі 520 000,00 грн, які відповідачем ОСОБА_2 отримані як фізичною особою на власний банківський рахунок, були зараховані на виконання договору підряду 07 вересня 2023 року № 45, укладеного між ТОВ «Юбіджі Груп» та ОСОБА_1 , тобто, мали якусь правову підставу набуття. Позивач довів суд факт набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 520000,00 грн без достатньої правової підстави, а відповідачем не спростовані ці обставини.

За ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказав попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн та обґрунтував цей розмір. Позивачем надано до суду першої інстанції як додаток до позовної заяви копію договору про надання професійної правничої допомоги № 47 від 11.07.2024. До заяви про ухвалення додаткового рішення в якості детального розрахунку наданих адвокатом послуг позивач надав акт прийому-передачі від 13.05.2025, де такі послуги зазначені, витрачений час на надання послуг, а також копію квитанції про оплату послуг адвоката від 13.05.2025. Відповідач не спростувала заявлений позивачем розрахунок, співмірність витрат, а тому суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача в користь позивача витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн, ухваливши додаткове рішення.

Рішення та додаткове рішення судом першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2 , подані представником адвокатом Бугайовим Антоном Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді