Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №761/39812/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39812/25

Провадження № 3/761/187/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мартинов Євген Олександрович, за участю захисника Чеботарьової Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439181, 31 серпня 2025 року о 01 годині 40 хвилин по бульвару Павла Вірського, 55 у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Lexus RX 300», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів). При цьому, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Чеботарьова Ю.В. просила здійснювати розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у зв`язку із проходженням ним військової служби, та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовуючи свою позицію тим, що, по-перше, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у відповідності до положень ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння повинен був проводитися працівниками Військової служби правопорядку, а не працівниками патрульної поліції. По-друге, поліцейськими було встановлено лише таку ознаку сп?яніння ОСОБА_1 , як запах алкоголю з порожнини рота, інші зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння у останнього працівниками поліції виявлено та перевірено не було. По-третє, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозаписи з нагрудних боді-камер, які, всупереч положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, не містять безперервної фіксації події. По-четверте, поліцейськими не було роз?яснено ОСОБА_1 права та обов?язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. По-п`яте, статтею 130 КУпАП не передбачено відповідальності за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, як це вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчить про неправильну кваліфікацію адміністративного правопорушення. По-шосте, матеріали справи не містять будь-якої інформації про засіб та його інвентарний чи номенклатурний номер, на який проведено відеофіксацію працівниками поліції, які б дозволяли провести його ідентифікацію. Отже, долучені докази не дають змоги встановити джерело походження відеозапису. Крім того, захисник Чеботарьова Ю.В. просила у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення при призначенні адміністративного стягнення врахувати, що обставиною, яка робить можливим пом`якшити покарання, є проходження ОСОБА_1 військової служби з метою протидії військовій агресії російської федерації, врахувати документи, що позитивно характеризують його у службовій діяльності, та накласти стягнення за адміністративне правопорушення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначив, що на теперішній час він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Водночас, нормами КУпАП не передбачено право чи обов`язок суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.

Відповідно до положень частини 1 статті 271, статті 270 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді має право представляти захисник або представник такої особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Нормами чинного КУпАП передбачено можливість зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Оскільки у КУпАП міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження лише у окремій категорії справ, суд приходить до висновку, що в даному випадку не підлягає застосуванню аналогія закону, а тому підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та доказам, долученим до матеріалів, за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи захисника Чеботарьової Ю.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439181 від 31 серпня 2025 року, картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, витяг з АРМОР, відеозапис з нагрудних боді-камер, суд приходить до наступного висновку.

Щодо тверджень захисника Чеботарьової Ю.В. про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд на стан сп`яніння повинен був проводитися працівниками Військової служби правопорядку, у відповідності до положень ст. 266-1 КУпАП, суд не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст. 266-1 КпАП України військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року, передбачено процедуру направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення огляду.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом, а стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. При цьому, вищезазначені положення не передбачають, що огляд у вищезазначеному порядку проводиться стосовно військовослужбовців, які є водіями.

Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».

Вимогами абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

У той же час, відповідно до положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 7 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Так, як вбачається з відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками патрульної поліції було повідомлено ОСОБА_1 про обов`язок пройти огляд на встановлення наявності чи відсутності у нього стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, співробітники патрульної поліції роз`яснили водію обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння, порядок проведення огляду на стан сп`яніння, та відповідальність за відмову водія від проходження такого огляду. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого огляду, у зв`язку чим складено протокол про адміністративне правопорушення, за порушення останнім п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За змістом положень ст. 130 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані сп`яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Більш того, ОСОБА_1 ставиться в провину саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування в стані алкогольного сп`яніння.

Так, працівники поліції ОСОБА_1 пропонували пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі з метою визначення наявності чи відсутності у його крові алкоголю та надали останньому відповідне направлення, роз`яснили відповідальність, яка може настати за відмову від проходження такого огляду, однак ОСОБА_1 у категоричній формі висловив свою незгоду на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово роз`яснено порядок проведення огляду на стан сп`яніння та запропоновано чітко повідомити свій вибір щодо того, бажає він проїхати до лікарні, де огляд проведе лікар, або пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного приладу «Drager», або ж відмовитися від проходження даного огляду (04 хвилина 37 секунд відеозапису, 05 хвилина 32 секунди відеозапису, 06 хвилина 41 секунда відеозапису), однак останній досить тривалий час схиляв поліцейських якось домовитись у цій ситуації, на що отримав негативну відповідь, поінформований про те, що розмова фіксується на боді-камеру працівників поліції і не треба погіршувати ситуацію.

На думку суду, не вбачається порушень вимог нормативних документів у діях поліцейських, які висунули альтернативну вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вибір водія на місці за допомогою технічних засобів чи у закладі охорони здоров`я. При цьому, водієві з дотриманням встановленого порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці за допомогою технічного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Крім того, твердження захисника щодо не роз`яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ч. 2 ст. 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Доводи захисника, що виявлені ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 не відповідають дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення ознак сп`яніння є оціночним суб`єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак. Встановлення таких ознак є підставою для проходження огляду для підтвердження або спростування перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

Також суд не бере до уваги твердження захисника щодо того, що працівниками патрульної поліції не було виявлено та перевірено у водія ознак алкогольного сп`яніння, які дають поліцейським підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, оскільки воно спростовується комплексом досліджених доказів, зокрема відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, та не є суттєвою обставиною, яка може вплинути на вирішення справи по суті. У той же час, як убачається з відеозапису, водій ОСОБА_1 не цікавився у поліцейських, які саме ознаки алкогольного сп`яніння у нього були виявлені, а одразу відмовився від проходження запропонованого огляду.

Безпідставними є і доводи захисника Чеботарьової Ю.В., що відеозаписи не є безперервними, а тому їх не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки відомості, зафіксовані наданими відеозаписами, в достатній мірі відображають обставини вчиненого правопорушення та фіксацію даного порушення, а також узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відеозапис з нагрудних боді-камер працівників поліції сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, а тому суд вважає належним та допустимим доказом, який є інформативним та послідовним і містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Водночас, на початку відеозапису зафіксовано як ОСОБА_1 розмовляв з поліцейським та на запитання поліцейського навіщо він керував автомобілем після можливого вживання алкогольних напоїв, останній повідомив, що вирішив їхати додому, керуючи транспортним засобом «на удачу» (11 хвилина 55 секунди відеозапису).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши наявні докази у матеріалах справи, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи як кожного окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми, а тому приходить до переконання, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та в діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до п. 28 Постанови пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення, зокрема, правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У даному випадку особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Підхід щодо неможливості призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції зазначеної статті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 33, 130, 245, 251, 264, 266, 266-1, 268, 280, 283-285, 287-291, 307-308, 317 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 439181 від 31 серпня 2025 року).

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

На постанову суду по справі про адміністративне правопорушення може бути подана скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя Євген МАРТИНОВ