Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №756/1550/26 — Оболонський районний суд міста Києва

07.04.2026 Справа № 756/1550/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________________________________________

Унікальний №756/1550/26

Провадження №2/756/4042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Київ

суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеної з АТ «Альфа-Банк» шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2015 ОСОБА_1 надано кредит на споживчі потреби у вигляді встановленого кредитного ліміту до 75000 грн із строком кредитування 1 рік з можливістю пролонгації, з фіксованою відсотковою ставкою 24% річних.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 23.02.2021 становила 45072,92 грн.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК Форт».

В подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №01-23-02/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачу 19.02.2026 направлялись позовні матеріали, які повернулись до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 27.02.2026 представник відповідача ознайомився із матеріалами справи. 01.03.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження переходу права вимоги саме за укладеним з відповідачем договором, про заміну кредитора його ніхто не повідомляв, а також просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до спірних правовідносин. Станом на 07.04.2026 інших заяв щодо предмету спору від відповідача не надходило.

02.03.2026 стороною позивача направлено відповідь на відзив, в якій вони зазначили про відсутність пропуску позовної давності, з урахуванням запровадження карантину та воєнного стану на всій території України у 2020-2022 роках, вказували, що відсутність чи наявність повідомлення про заміну кредитора не спростовує наявність боргу, при цьому подання відповідачем заяви-анкети (акцепту) саме по собі вже є укладенням кредитного договору.

За наявності відомостей про направлення відповідачу позовних матеріалів, відзиву на позовну заяву та за відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без виклику учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до укладеної з АТ «Альфа-Банк» шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2015 ОСОБА_1 надано кредит на споживчі потреби у вигляді встановленого кредитного ліміту до 75000 грн із строком кредитування 1 рік з можливістю пролонгації, з фіксованою відсотковою ставкою 24% річних.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», обов`язковий мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.

З матеріалів справи убачається, що кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином.

Після укладення договору відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором, яка станом на 20.09.2021 становила 38160,98 грн. (а.с.21).

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК Форт».

В подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №01-23-02/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

В матеріалах справи містяться витяги з додатку до договорів факторингу, укладених між АТ «Альфа - Банк» та ТОВ «ФК Форт», та між ТОВ «ФК Форт» і ТОВ «Еліт фінанс», що підтверджує правомірність переходу права вимоги.

Окрім того, в матеріалах справи міститься виписка по рахунку відповідача, що також підтверджує правомірність заявлених позовних вимог.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи, тому приходить про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором у розмірі 45072,92 грн.

Щодо посилання відповідача на необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному сенсі. Якщо особі належить цивільне право, і це право порушено, то вона вправі здійснити своє право у примусовому порядку, проти волі зобов`язаної особи, шляхом звернення до національного суду або до іншого компетентного органу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно з статтею 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме: забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно пунктів 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, з матеріалів справи убачається, що 23.07.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 запроваджено карантин, який скасовано 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, дію якого на момент розгляду справи не припинено.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, внесено зміни до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, твердження сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності стосовно заявлених вимог про стягнення заборгованості не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Окрім цього, між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024, складено акт №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025, на підставі яких за надання правової допомоги (надання первинної консультації, правовий аналіз наявних документів, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, підготовка та подання позовної заяви), позивачем сплачено адвокату 9200 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2717 від 10.06.2025 (а.с.42-45).

Разом з тим, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Судом встановлено, що у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, в судових засіданнях представник позивача участі не брав, будь-яких процесуальних документів окрім позовної заяви до суду не подавав, тобто фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні процесуальних документів, а саме позовної заяви, а зазначення в описі інших послуг, похідних від складення позовної заяви, є штучним збільшенням витрат на правову допомогу.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 45072 (сорок п`ять тисяч сімдесят дві) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) судовий збір у розмірі 3328 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Суддя: Олексій ДИБА