Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №646/2160/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/2160/26

№ провадження 1-кп/646/857/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засіданні ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12026221100000025 від 05.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних сил України військової служби за мобілізацією, перебуваючого на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого 11 квітня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 121 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном в 3 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника- адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого- ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 листопада 2025 року №322 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Так, 05.01.2026 року, у період часу з 01:00 год до 02:00 год, обвинувачений ОСОБА_3 військовослужбовець Збройних Сил України за мобілізацією, разом з потерпілим кулеметником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони вч НОМЕР_2 ОСОБА_7 , перебували за місцем тимчасової дислокації військової частини, тобто за адресою: АДРЕСА_2 , де після чергування, в порушення статуту Збройних сил України, розпивали спиртні напої.

Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_8 , на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин, виникла сварка, під час якої у ОСОБА_3 раптово виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Далі, стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи караність та протиправність своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки своїх дій, та, бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , у момент коли останній встав із-за столу, та кулаком правої руки наніс почергові два удари в область лівої частини тулубу, тобто у життєва важливі органи, і, тим самим умисно заподіяв останньому, тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота, у формі розриву селезінки, тонкої кишки, що ускладнилися у своїй течії розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які згідно з додатковим висновком судово-медичного експерта № 12-14/9-Зм/26 від 24.01.2026 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно п. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах вказаних в обвинувальному акті визнав повністю про те, що 05.01.2026 року, у період часу з 01:00 год до 02:00 год, він разом з потерпілим ОСОБА_7 і ще двома військовослужбовцями, перебували за місцем тимчасової дислокації військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , де після чергування, розпивали спиртні напої, особисто він вживав пиво .Між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, під час якої він, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 наніс правим кулаком два удари в область лівої частини тулубу, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді травми живота селезінки та тонкої кишки, осудив свою поведінку. Не заперечував про розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті. Зазначив, що має намір проходити військову службу та захищати Батьківщину, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_7 по мірі покарання для обвинуваченого покладався на розсуд суду, цивільний позов подавати не має наміру, просив розглянути справу без його участі, не заперечував про розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті, подавши до суду відповідну заяву.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 винним себе визнав повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих з обставин по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його особу. Роз`яснивши учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, його показання відповідають фактичним обставинам та пред`явленому йому обвинуваченню, ці фактичні обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за яке він підлягає покаранню.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене діяння відноситься до тяжкого кримінального правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання, в силу ст. 66 КК України, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання, в силу ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння .

Дослідженням даних про особу встановлено наступне, ОСОБА_3 із середньою спеціальною освітою, не одружений, відповідно до медичної характеристики прийнятий ( призваний ) на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.03.2025 року, військовослужбовець Збройних сил України військової служби за мобілізацією, перебуваючого на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , до лікаря-психіатра та лікаря – нарколога у КНП «ББЛІЛ» Поліклінічне відділення № 5 за амбулаторною допомогою не звертався, згідно службової характеристики не зарекомендував себе з позитивної сторони, раніше судимий.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , необхідного і достатнього для його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд, з`ясувавши думку прокурора, сторони захисту, враховуючи позицію потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, керуючись вимогами ст. 65 КК України, поряд з наведеними вище даними, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, який є тяжким злочином, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшує та обтяжує покарання, також враховує відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що він військовослужбовець, має намір проходити військову службу та захищати Батьківщину . За наявності цих обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України. На думку суду, таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК України).

Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з цим, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання, визначеного йому вироком Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 11.04.2025 у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та йому було встановлено іспитовий строк терміном в 3 роки,суд дійшов висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного за цим вироком покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання, визначену обвинуваченому на підставі вироку Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 11.04.2025 та визначити йому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даними статтями можуть бути застосовані.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту постановлення даного вироку, тобто 07.04.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання – 05.01.2026 по день ухвалення вироку – 07.04.2026, включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Судові витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 11.04.2025 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять ) років 6 ( шість) місяців.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк покарання рахувати з дати винесення вироку – 07.04.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання – 05.01.2026 по день ухвалення вироку – 07.04.2026, включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, ОСОБА_3 – у той же строк з моменту вручення йому копії. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1