Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №645/6870/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6870/25

Провадження № 2-о/645/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Феленко Ю.В.,

присяжних – Бисової С.М., Борисенко С.А.,

за участю:

секретаря судових засідань – Товстої Є.А.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Немишлянського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить визнати померлою свою малолітню дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2019 між батьками дитини шлюб розірвано, а також стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 /3 всіх видів доходу, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з часу подання позовної заяви. Незважаючи на рішення суду, заявник в добровільному порядку сплачував аліменти шляхом переказу коштів на банківську карту ОСОБА_2 до квітня 2022 року. Після розлучення, заявник продовжував спілкуватись з дочкою. Дочка з матір`ю проживали за адресою: АДРЕСА_1 . З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, зв`язок з дочкою зник. З телефонної розмови з ОСОБА_2 у березні 2022 року заявнику стало відомо, що вона з дочкою виїхала з міста Харкова з міркувань безпеки. А у квітні 2022 року ОСОБА_2 видалила заявника з усіх месенджерів, також видалила соцмережі дочки. Заявник намагався самостійно знайти дочку з колишньою дружиною. Після звернення у поліцію, заявнику повідомили про відсутність підстав для реєстрації кримінального провадження, оскільки ОСОБА_2 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 в період часу з 13.04.2022 виїхала за межі України, перетнувши кордон на ПП «Краківець», напрямок виїзду до Польщі. Зникнення доньки викликало у заявника занепокоєння, оскільки вона є інвалідом з дитинства та має діагноз «гіпоксія головного мозку», стояла на обліку та проходила обстеження у КПН «Міська дитяча лікарня №5» ХМР. 25.01.2022 дочці було проведено операцію по видаленню пухлини методом трепанації черепу. Враховуючи онкологічне захворювання ОСОБА_3 , складність перенесеної нею операцією, військовий стан в Україні, відсутність будь-яких комунікацій із заявником, як рідним батьком дитини, зі сторони опікуна та її родичів більше трьох років, ОСОБА_1 вважає, що його донька ОСОБА_3 фактично зникла безвісті та можливо загинула. Визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлою заявнику необхідно для припинення безпідставного стягнення з нього аліментів на її утримання та скасування обмежень, накладених на нього державним виконавцем.

Ухвалою суду від 07.10.2025 заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 20.10.2025 справа прийнята до розгляду та відкрито провадження.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав, просив визнати свою дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлою, з підстав, викладених вище у своїй заяві.

Представником заінтересованої особи Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Побережською Ю.Г. надана заява про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей. Просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи Харківської міської ради до судового засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом надіслання повістки до електронного кабінету.

Відповідними ухвалами суду витребувались необхідні докази.

За наслідком судового засідання 30.03.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 08.04.2026 о 15:00 год.

Відповідно до ч.1ст.244ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

Суд, вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, зазначає таке.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого 12.10.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2823.(а.с. 15)

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Заявник стверджує, що з урахуванням тяжкої онкологічної хвороби його дочки, яка з матір`ю виїхала за межі України після повномасштабного вторгнення рф, він має вагомі підстави припускати, що його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла.

Медичного висновку стосовно наявності зазначеного заявником діагнозу у його дочки, матеріали справи не містять.

Для встановлення всіх обставин справи судом було витребувано ряд доказів, що стосуються предмету доказування у даній справі.

За інформацією КНП «Міська дитяча лікарня №5» ХМР від 28.10.2025 №533/0/647-25, у червні 2023 року за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку фахівцями медичного закладу ОСОБА_5 були надані консультації дитячого лікаря-невролога та психолога. (а.с. 80)

Згідно листа Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 05.12.2025 № 1741/0/176-25, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» за заявою від 27.03.2018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років №11 від 09.03.2018 було призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, ОСОБА_3 , з 27.03.2018 по 31.03.2020. 31.07.2023 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_2 до Управління надійшли медичні висновки №07 від 19.01.2023 та №42 від 10.07.2023, на підставі яких заявниці було продовжено виплату державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_3 з 01.02.2023 по 02.10.2030.(а.с. 102-103)

Листом КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР від 05.12.2025 № 01-30/1736 повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з березня 2022 року по теперішній час до медичного закладу не зверталась. (а.с. 104)

За даними Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на профілактичному обліку у секторі ювенальної превенції Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області не перебуває. За місцем мешкання інформації негативного характеру, заяв та скарг щодо дитини, батьків або членів родини від сусідів, мешканців, педагогів до правоохоронних органів не надходило.(а.с. 106)

Згідно з інформацією, що міститься у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/98748-25 від 16.12.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинала кордон України 13.04.2022 о 02:14 год. у пункті пропуску «Краківець». ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетинала кордон України 13.04.2022 о 02:14 год. у пункті пропуску «Краківець»(а.с. 107)

Листом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради № 10014/0/90-25 від 05.12.2025 повідомлено, що у зв`язку з відсутністю даних щодо дати смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердити факт смерті та надати інформацію щодо місця поховання зазначеної особи не є можливим. (а.с.109-110)

За повідомленням Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 09.12.2025 № 05-22/1327/25, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Службі у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради не перебуває на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах та не перебувала на обліку дітей сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. Інформації щодо неналежного виконання батьківських обов`язків батьками не надходила . Жодної інформації або запитів зі структур, причетних до роботи з дітьми, стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також не надходило.(а.с. 112-113)

Згідно повідомлення Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.12.2025 № 4171/5372-10-25-32.24, актовий запис про зміну імені та актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні (а.с. 128)

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 15.01.2026№ 20.1.0.0.0/7-260109/105125-БТ, здійснювалось користування по банківському рахунку ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 з лютого по теперішній час. (а.с.138)

Метою, для якої необхідно визнати його дочку, малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлою, заявник зазначає необхідність припинення безпідставного стягнення з нього аліментів на її утримання та скасування обмежень, накладених на нього державним виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

За приписами частини четвертої статті 46 ЦК України порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

До таких висновків щодо застосування статей 46, 47 ЦК України дійшов Верховний Суд, виклавши їх у постановах, зокрема від 06.11.2019 року у справі №226/3053/18, від 30.05.2019 року у справі №359/4864/17 та інших постановах, які відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Так, матеріалами справи встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 13.04.2022 перетнули кордон України у пункті пропуску «Краківець». 31.07.2023 ОСОБА_2 продовжено виплату державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.02.2023 по 02.10.2030.

Дані обставини унеможливлюють зробити висновок про імовірну смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом не встановлено обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Також, суд відмовляє заявнику у задоволенні клопотання про доручення Східному міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернутись до компетентних органів Республіки Польща про встановлення за період лютий 2022 по теперішній час місця перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це не стосується предмету доказування у даній справі. А розшук особи має проводитись в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

При цьому докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, мають бути не лише належними, допустимими та достовірними, а й достатніми, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Обов`язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, судом встановлено, що заявником не доведено обставин та не надано об`єктивних даних, які б давали суду беззаперечні підстави зробити вірогідне припущення про смерть малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сама по собі відсутність у заявника відомостей про місце перебування його дочки, не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Крім того, на думку суду, визнання особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраним заявником способом захисту своїх прав, та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи.

Враховуючи те, що інші доводи заявника є суб`єктивним тлумаченням ним обставин справи та направлені на переоцінку доказів, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин які б давали достатні підстави для задоволення вимог про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлою, у зв`язку з чим подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.13,81,247,263-265,305-309 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Феленко

Присяжні: С.М. Бисова

С.А. Борисенко