Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №643/5490/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/5490/25

Провадження № 2/643/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засіданні Ісоєва К.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (позивач) просить припинити право власності ОСОБА_2 (відповідач) на 1/4 частку автомобіля «Hyundai Veracruz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску (Автомобіль), та визнати за нею право власності на вказану 1/4 частку Автомобіля.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким позивач перебувала у шлюбі в період з 16.07.2004 по 27.08.2011. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.11.2023 (справа № 643/2395/21), серед іншого, задоволено позов позивача та визнано за нею право власності на 1/2 частку Автомобіля. Також вказаним рішенням суду визнано право власності на 1/4 частку Автомобіля за ОСОБА_3 . Під час розгляду цивільної справи № 643/2395/21 суд встановив, що після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 (дружина померлого) та відповідач (син померлого). Відповідач є власником 1/4 частки Автомобіля, який на праві власності належав ОСОБА_4 на момент смерті. З метою реєстрації належних позивачу та ОСОБА_3 часток Автомобіля, позивач за домовленістю з останньою отримала довіреність від 25.08.2024 для представлення її інтересів під час державної реєстрації належного їм транспортного засобу. Враховуючи той факт, що Автомобіль є конструктивно неподільним майном, оскільки внаслідок натурального поділу він втратить своє функціональне призначення, позивачем разом з ОСОБА_3 укладено попередній договір від 15.08.2024 щодо укладення договору купівлі – продажу належної ОСОБА_3 1/4 частки власності на Автомобіль. Водночас за відсутності на території України відповідача, який є громадянином РФ, позивач не має змоги зареєструвати належну їй частку Автомобіля, що фактично обмежує позивача в можливості користуватися автомобілем. В рішенні Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2023 встановлено, що відповідач звертався до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алтуніної Т. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Водночас жодних дій щодо утримання майна в схоронності або прийняття участі у витратах, пов`язаних з утриманням майна, відповідач станом на дату подання позову не вчинив. Частка відповідача у спільній власності на Автомобіль становить 1/4, тобто є незначною у порівнянні з часткою позивача, враховуючи попередній договір з ОСОБА_3 про викуп позивачем її частки. В силу функціональних особливостей Автомобіля, їм неможливо спільно користуватися позивачу разом з відповідачем, оскільки вони не є членами однієї сім`ї та проживають в різних країнах. Позивач вважає, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку Автомобіля не завдасть істотної шкоди правам відповідача та членів його сім`ї, оскільки протягом п`яти років з моменту відкриття спадщини відповідач жодним чином не проявляв інтерес до вказаного майна та не брав участь у його утриманні.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 30.09.2025 постановлено витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Тетяни Петрівни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – в частині, яка стосується спадкування автомобіля «Hyundai Veracruz», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а також звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.01.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, письмові пояснення, заяву про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.11.2023, ухваленим у цивільній справі № 643/2395/21, в тому числі визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку Автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнано за позивачем право власності на 1/2 частку Автомобіля.

15.08.2024 ОСОБА_3 видано довіреність на позивача, згідно з якою ОСОБА_3 уповноважила позивача: зареєструвати в органах, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, належну їй 1/4 частину Автомобіля, а також отримати Свідоцтво про реєстрацію Автомобіля та реєстраційний номер Автомобіля; користуватися, а також від її імені продати за суму та на умовах на її власний розсуд належну їй на праві особистої приватної власності 1/4 частину Автомобілю. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В., зареєстрована в реєстрі за № 746, видана на три роки та дійсна до 15.08.2027.

Крім того, 15.08.2024 між ОСОБА_3 (майбутній продавець) та позивачем (майбутній покупець) укладений Попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язались в майбутньому в порядку і на умовах, встановлених цим Договором, протягом 15 робочих днів з моменту державної реєстрації її права власності на належну їй частку Автомобіля укласти договір купівлі-продажу 1/4 частини Автомобіля, за яким ОСОБА_3 буде виступати продавцем, а позивач – покупцем 1/4 частини Автомобіля. Частина Автомобіля належить ОСОБА_3 в порядку спадкування на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 22.11.2023 (справа № 643/2395/21). Зазначений Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 745.

На виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 30.09.2025, судом отримано копію спадкової справи № 23/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алтуніною Т.П.

Згідно з повторним свідоцтвом про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові.

В матеріалах спадкової справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з якою він повідомляє нотаріуса, що приймає спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач у заяві зазначив, що про наявність інших спадкоємців йому невідомо. Вказана заява посвідчена 13.10.2020 в.о. нотаріуса Шумаєвої Ю.К. Митищинського нотаріального округу Московської області РФ, зареєстрована в реєстрі № 45/138-н/50-2020-6-326.

Як вбачається з копії поштового міжнародного відправлення, номер трекінгу № EE029234673RU, відповідачем направлено вищевказану заяву на адресу приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Алтуніної Т.П.

Листом приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Алтуніної Т.П., адресованим відповідачу, який проживає в РФ, останнього повідомлено, що його заява про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримана та зареєстровано в книзі обліку спадкових справ під № 84 від 18.11.2020, спадкова справа № 23/2020.

В матеріалах спадкової справи також міститься Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00026814533 від 25.06.2020, параметри запиту – «батько ОСОБА_4 », згідно з яким ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості щодо інших дітей ОСОБА_4 у вказаному витязі відсутні.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. ст. 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч.2, 3 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц; постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року в справі № 405/3360/17).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц; постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року в справі № 405/3360/17).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

В даній справі позивач просить припинити право власності відповідача на 1/4 частку Автомобіля та визнати за позивачем право власності на вказану частку. В обґрунтування зазначає, що відповідач набув право власності на 1/4 частку Автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач у встановлений законом 6-місячний строк надіслав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Виходячи з вказаних вище положень законодавства України, умовою набуття відповідачем права власності на частку Автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є одночасна сукупність двох обов`язкових умов: перша – відповідач є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом, тобто його родичом (сином); друга – відповідач прийняв спадщину.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав позову, в даній справі в тому числі підлягає доказуванню, що відповідач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , зокрема є його сином.

Обов`язок доведення вказаної обставини, виходячи з положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України, покладається на позивача.

Проте доказів того, що відповідач є сином ОСОБА_4 , тобто відноситься до кола його спадкоємців за законом, матеріали спадкової справи, а також матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 643/2395/21, яка була досліджена в судовому засіданні, не містять.

Ба більше, згідно з наявним в матеріалах спадкової справи Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, у ОСОБА_4 був лише один син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Дані вказаного витягу не виключають можливість наявності у ОСОБА_4 й інших дітей, зокрема народжених в інших країнах. Проте згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд у судовому засіданні звернув увагу позивача на відсутність доказів родинних відносин між відповідачем та померлим ОСОБА_4 .

Позивач клопотання про відкладення справи, про витребування доказів не заявила. На уточнююче запитання суду вказала про відсутність заяв і клопотань.

За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних доказів та констатує, що всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не доведено, що відповідач є сином померлого ОСОБА_4 , тобто не доведений факт набуття відповідачем права власності на 1/4 частку Автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про припинення права власності відповідача на 1/4 частку Автомобіля та визнання за позивачем права власності на вказану частку в порядку ст. 365 ЦК України.

При цьому суд враховує, що у справі № 643/2395/21 судом не вирішувалось питання про визнання за відповідачем права власності на 1/4 частку Автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Ураховуючи наведене, рішення у справі № 643/2395/21 в цій частині не має для суду преюдиційного значення.

Ураховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Д.А. Крівцов