Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №643/13310/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13310/24

Провадження № 2/643/328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна, про визнання договорів дарування недійсними, як укладених внаслідок помилки та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зарицької К.Ю. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова К.В., в якому з урахуванням уточнених позовних вимог прохає визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 від 16.07.2017 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В., визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:07:003:0032 площею 0,1000 га від 16.07.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В., витребувати чужого незаконного володіння Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят» на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу № 1-:30 площею 607,3 кв.м, І поверху № 1--30, 30а, 31--60 площею 991,3 кв.м - загальною площею 1598,6 кв.м в літ. «Д-3» за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка була власницею нежитлової будівлі літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:07:003:0032, площею 0,1000 га. Нежитлова будівля та земельна ділянка планувалась позивачкою для використання за комерційним призначенням для здачі в оренду та отримання доходу від такої діяльності для забезпечення власних потреб у літньому віці і ніяким чином не планувалось дарування майна та не отримання від цього доходу. Позивачка є особою похилого віку, пенсіонеркою та потребувала у 2016 році стороннього догляду за наявними медичними критеріями. Обслуговувалась та зверталась до лікарів в приватних медичних закладах. У 2016 році вона потребувала матеріальної допомоги у зв`язку із чим мала намір отримувати дохід від здачі в оренду нежитлову нерухомість та земельну ділянку. Наприкінці 2016 року її син - відповідач ОСОБА_2 , звернувся до позивача з пропозицією щодо здійснення повного догляду як фізичного, так і матеріального, для чого запропонував укласти відповідний нотаріальний договір щодо її довічного утримання, запропонувавши суму по сплаті за догляд в розмірі 5000 доларів США на місяць.

Враховуючи те, що відповідач є рідним сином позивачки, вона мала до нього довіру та погодилась на його пропозицію. Останній повідомив, що все зробить самостійно по підготовці документів, після чого приїде забере її з квартири та поїдуть разом до нотаріуса на укладання договору. позивачка не займалась питаннями щодо збору документів для укладання правочину, не домовлялась з приватним нотаріусом та взагалі не вчиняла жодних дій, які б свідчили про укладання/підготовки до укладання договорів дарування.

Під час візиту до нотаріуса, відповідач розтлумачив її текст договору (як пізніше виявилось, двох договорів) як такі, що укладаються саме на довічне утримання, тому позивачка підписала їх, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде доглядати за позивачем, помилялась щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між ними. Укладаючи договори позивачка не мала наміру дарувати нерухомість, яка була у неї єдиною власністю взагалі. 16.01.2017 позивачкою було підписано два договори дарування - нежитлової будівлі та земельної ділянки, які вона оспорює та не визнає дійсними. Деякий час після січня 2017 року відповідач сплачував грошові кошти, здійснював догляд за позивачкою, що підтверджує реальні наміри позивачки на укладення договору довічного утримання, а не договорів дарування, проте згодом перестав надавати будь-яку допомогу, посилаючись на фінансові складнощі, потім на COVID-19, а згодом на введений військовий стан. Почавши перевіряти інформацію позивачка зрозуміла, що в реєстрі щодо нерухомого майна мається записи про укладання двох договорів дарування нерухомого майна - нежитлової будівлі та земельної ділянки. На даний час частина спірного майна перейшла до власності відповідача-2 та складає наступний його обсяг: нежитлові приміщення підвалу № 1-:30 площею 607,3 кв.м, 1 поверху № 1-:-30, 30а, 31-:-60 площею 991,3 кв.м - загальною площею 1598,6 кв.м в літ. «Д-3» за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є особою похилого віку, за станом здоров`я потребує стороннього догляду і матеріальної допомоги. У 2016-2017 роках, укладаючи з відповідачем договір дарування належної їй на праві власності нерухомості (нежитлової будівлі та земельної ділянки), діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде доглядати за нею, помилялась щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між ними. Вона не мала наміру дарувати нежитлову будівлю та земельну ділянку, які були її єдиною приватною власністю.

19.12.2024 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Апазіді К.Ю. подано відзив на позовну заяву, в якому останній прохав відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , яка передала останньому 16.01.2017 спірне нерухоме майно у дарунок.

Минуло майже вісім років, і лише зараз позивач стверджує, що їй стало відомо про підписання договорів дарування замість договорів довічного утримання, що, на її думку, відбулося під впливом помилки та призвело до переходу права власності на її майно до відповідача. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували незадовільний стан її здоров`я чи наявність обставин, що свідчили б про помилку у сприйнятті фактичних умов правочину та вплинули на її волевиявлення. Укладаючи два договори дарування, позивачка не могла розраховувати на укладення двох договорів довічного утримання. Позивачка зазначає про намір здавати майно в оренду, проте протягом восьми років не виявляла такого бажання і не надала доказів, які б підтверджували цю мету. Посилання на помилку при укладенні правочину обмежуються лише її твердженнями про інше розуміння правової природи договору, проте не вказує, які саме положення договору дарування спричинили неправильне розуміння його змісту, а отже факт помилки у сприйнятті умов правочину не доведений. Позивач не довела, що у 2017 році, укладаючи договори дарування, вона помилялася щодо їх правової природи чи існували обставини, які б зумовлювали їх недійсність. Навпаки, укладаючи ці договори, вона усвідомлювала їх істотні умови та правові наслідки. Аргументи позивача про те, що вона не читала договори та підписала їх, покладаючись на добросовісність відповідача, не відповідають дійсності. Перед укладенням договорів нотаріус ознайомив сторони з положеннями цивільного законодавства, що регулюють такі правочини, що підтверджується змістом підписаних позивачем договорів.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадженні в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Зарицької К.Ю. про забезпечення позову.

20.01.2025 ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Варнікової К.В. належним чином завірені копії нотаріальних справ щодо укладання договору дарування нежитлової будівлі та договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.07.2025 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лиска П.О. про залучення співвідповідача та зміну предмета позову, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову про визнання договорів дарування недійсними, як укладених внаслідок помилки та витребування майна, залучено до участі у справі у якості співвідповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят».

25.08.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.01.2026 задоволено клопотання представника відповідачів - адвоката Чуба С.В., визнано обов`язковою явку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Варнікової К.В. в судове засідання на 14 год. 00 хв. 02.02.2026.

02.02.2026 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лиска П.О. про залишення позову без розгляду відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 прохала позовну заяву задовольнити, розглядати справу за її відсутністю, про що зазначила у письмових поясненнях від 03.12.2025. Разом з тим, у поясненнях зазначила, що у 2016 році внаслідок віку та захворювань вона потребуючи стороннього догляду, звернення до лікарів та медичного лікування, мала намір отримувати дохід від здачі в оренду належних їх нежитлової будівлі та земельної ділянки, а тому погодилась на укладенні договору з відповідачем - сином ОСОБА_2 її довічного утримання. За їхньої обопільної згоди вони узгодили щомісячне утримання - грошові кошти як догляд. Організацією оформлення документів займався ОСОБА_2 , оскільки недовіряти своєму сину у неї не було підстав. Проте наміру продавати, дарувати, закладати чи відчужувати іншим чином нерухоме майно вона наміру не мала ні у 2016 році ані зараз. Грошові кошти на її утримання у сумі та розмірі, як було погоджено з ОСОБА_2 їй сплачено не було.

В подальшому 02.02.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лиска П.О. надійшла заява про залишення позову без розгляду, в задоволенні якої ухвалою суду від 02.02.2026 було відмовлено.

Представник відповідача - адвокат Апазіді К.Ю. прохав розглядати справу без участі відповідача та його представника, у задоволені позовних вимог відмовити повінстю, про що зазначив у клопотанні від 27.02.2026.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят» Антіпатров Д.М. подав заяву про розгляд справи без участі представника товариства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова К.В. в судове засідання не з`явилась. Неодноразово подавала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (т. 1 а.с.58, т. 2 а.с.89, т. 2 а.с. 203).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 16.07.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. було посвідчено договір дарування нежитлової будівлі,реєстровий № 74, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_1 добровільно подарувала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв в дар належну дарувальнику на праві приватної власності нежитлової будівлі, літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 6310137500:07:003:0032. Дарунок сторонами оцінюється у сумі 860000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 142-149).

Крім того, 16.07.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. було посвідчено договір дарування земельної ділянки, реєстровий № 75, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_1 добровільно подарувала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв в дар належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої 6310137500:07:003:0032. Дарунок цей сторони оцінили в сумі 99908 грн. 00 коп.(а.с.154-164).

Відповідач ОСОБА_2 є сином позивачки ОСОБА_1 .

Відповідно до акта прийому-передачі та грошової оцінки майна віж 02.07.2018 ОСОБА_2 є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят», на підставі рішення учасника № 2 від 02.07.2018 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят» у власність, як внесок до Статутного капіталу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №1-:-31 площею 607,3 кв.м. 1 поверху № 1-:-30,30а, 31-:-60 площею 991,3 кв.м - загальною площею 1598,6 кв.м. в літ. «Д-3» по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.184).

Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Підставою вимог про визнання договору дарування недійсним позивачка вказує, що договір укладений під впливом помилки, так як вона помилялась щодо природи договору дарування земельної ділянки, нежитлової будівлі, вважала що укладає із сином договір довічного її утримання, оскільки мала захворювання та потребувала лікування та догляду.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правовідносини, пов`язані із вказаними підставами визнання договору недійсним, врегульовані ч. 1 ст. 229 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом помилки, є саме помилка в природі правочину, а не помилка в розрахунку одержання користі від правочину.

Тобто помилка це неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним нормам, позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що при укладенні договорів дарування земельної ділянки та нежитлових приміщень ОСОБА_1 помилялася щодо природи цього правочину. Відсутні докази, які б свідчили про те, що на момент укладення оспорюваного договору позивачка мала намір укласти саме договір довічного утримання, а також підтвердження обговорення чи досягнення сторонами згоди щодо істотних умов такого договору. Таким чином, суду не надано доказів неправильного сприйняття ОСОБА_1 предмета договорів дарування, яке могло вплинути на її волевиявлення і без якого, за обставинами справи, правочин не був би укладений.

Разом з тим, суд бере до уваги, що у договорі сторони оцінили вартість дару (нерухомого майна). Зазначення даних умов в договорі свідчить, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору дарування та спростовує доводи позивача про укладення фактично іншого правочину (договору довічного утримання).

При цьому, посилання позивачки на хворобу та необхідність медичного обстеження, доказів яких суду надано не було, не є доказом того, що при укладенні договорів дарування особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

Водночас суд бере до уваги заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лиска П.О. від 02.02.2026 про залишення позову без розгляду, в якій представник позивача зазначив, що від ОСОБА_1 надійшло усне повідомлення про те, що вона має намір залишити позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду, в задоволені якій ухвалою Салтівського районного суду місьа Харкова від 02.02.2026 було відмовлено з тих підстав, що на стадії розгляду справи по суті позивачеві не надано права заявляти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Аналізуючи вищенаведене, судом встановлено відсутність передбачених ст. 229 ЦК України підстав для визнання оспорюваних позивачем договорів дарування недійсними, оскільки сторона позивача жодними належними та допустимими доказами не довів, що при укладенні договору дарування дійсно мала місце помилка, а також, що вона має істотне значення та беручи до уваги, що дані доводи сторони позивача повністю спростовані вищенаведеними дослідженими та перевіреними доказами, тому вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та норми чинного законодавства України в сукупності із правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 83, 89, 158, 229, 246, 264, 352 ЦПК України та на підставі ст.ст. 202-204, 229, 230, 319, 717, 719, 727 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна, про визнання договорів дарування недійсними, як укладених внаслідок помилки та витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08.04.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят», ЄДРПОУ 42177549, адреса: м. Харків, вул. Загородня, буд. 68.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна, адреса: м. Харків, вул. Загородня, буд. 64.

Суддя Т.В.Поліщук