Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №642/6851/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

07 квітня 2026 року

Справа № 642/6851/25

Провадження № 2/642/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Шевченко Т.В.,

представників позивача Пилипчук С.В., Німченко А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу в залі суду в м. Харкові за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обгрунтована тим, що 31.07.2021 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали кредитний договір № 100057125. 30.11.2021 укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100057125. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100057125. Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 68625,30 грн., зокрема: 9880,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 57701,30 грн. – заборгованість за нарахованими процентами, 1144,00 грн. – заборгованість за комісіями. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 05.11.2025 було відкрито провадження по справі та її розгляд призначено в спрощеному порядку з викликом сторін.

05.01.2026 відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що з відомостей про щоденні нарахування та погашення за підписом генерального директора ТОВ «Мілоан» заборгованість за кредитним договором № 100057125 складає 26241,30 грн, з яких: 9880,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 15217,30 грн. – заборгованість за процентами, 1144,00 грн. – заборгованість за комісіями. Відповідно до п. 2.3. договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників. Як вбачається з реєстру боржників від 30.11.2021 до договору факторингу загальна сума заборгованості становить 26241,30 грн, з яких: 9880,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 15217,30 грн. – заборгованість за процентами, 1144,00 грн. – заборгованість за комісіями. Отже, новий кредитор обмежений виключно правом грошової вимоги у межах суми заборгованості, визначеної договором факторингу №30-11-65 від 30.11.2021. Відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 26241,30 грн. Зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу необхідно зменшити до 1000,00 грн., оскільки ця сума є доцільною та такою, що відповідає критеріям складності цієї справи та критеріям ЄСПЛ.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі. Зазначила, що відповідач визнав позов частково, з обґрунтувань викладених у відзиві. Після укладення договору факторингу (відступ) нараховані відсотки за п. 4.2 за період з 30.11.2021 по 23.02.2022, і умови договору підлягають виконанню сторонами, які були погоджені 31.07.2021 та не оскаржувалися. Позивач не нараховував заборгованість після відступу прав, а просить стягнути те, що було нараховано попереднім кредитором. Договір укладено строком на 30 днів з можливою пролонгацією строку кредитування, в тому числі на пільгових умовах, п. 2.3.11 для продовження дії необхідно сплатити комісію та частку за кредитом. 30.08.2021 відповідач ці умови виконав та сплатив комісію за пролонгацію 520,00 грн., частково сплатив тіло кредиту 520,00 грн. і частково відсотки 1008,00 грн. В подальшому на стандартних умовах на підставі п. 2.3.1.2, строк пролонгації не може перевищувати 60 календарних днів. Відповідач не заперечував щодо нарахування відсотків. Після укладення договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» нарахував відповідно п. 4.2 за стандартною ставкою 1,6%, що передбачено ст. 625 ЦК України, і це той розмір з яким не погоджується відповідач. ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр, який подав до суду позов без будь-яких власних нарахувань.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1144,00 не визнає, оскільки ця вимога є нікчемною, так як це дія позивача в його особистих інтересах. В частині 42484,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. просив відмовити. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування не передбачено п. 4.2 кредитного договору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.07.2021 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали кредитний договір № 100057125.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про споживчий кредит №100057125 від 31.07.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L20282, дата відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 31.07.2021, номер телефону, на який відправлений одноразовий ідентифікатор +380509007987.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.). Сума кредиту становить 10400,00 у валюті гривня (пункт 1.2.). Кредит надається строком на 30 днів з 31.07.2021 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 30.08.2021 (пункт 1.3, 1.4). Проценти за користування кредитом: 3900.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. (п. 1.7)

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (пункт 2.2.1.).

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору ( пункт 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. ( пункт 2.3.1.1).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. (пункт 2.4.1.).

Цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. (п.7.1)

Пунктом 6.1 Договору визначено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому відображені всі істотні умови надання кредиту.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано довідку, з якої вбачається, що на картку НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 10400,00 грн., призначення платежу згідно кредитного договору № 100057125.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частинами 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №30-11-65, за умовами якого кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, в тому числі за договором №100213042.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов п. 2.1 якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги до боржників, зазначених в додатках до цього договору.

Відповідно до п.5.2 Договору №10-01/2023, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Згідно з п.7.2 Договору №10-01/2023, ціна договору за відступлення права вимоги сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023.

Згідно з Додатком №3 до Договору №10-01/2023, який є реєстром боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» відступив ТОВ «Коллект центр» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 100057125 від 31.07.2021.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» набуло статусу кредитора за кредитним договором №100057125 від 31.07.2021 та отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у нього заборгованості за вказаним договором.

Відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №100057125 від 31.07.2021 в обумовлені договором строки.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №100057125 від 31.07.2021 станом на 10.01.2023 заборгованість становить 68625,30 грн., зокрема: 9880,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 15217,30 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 42484,00 грн. -нараховані проценти, 1144,00 грн. – заборгованість за комісіями.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9880,00 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 57701,30 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до усталеної судової практики припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики за відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або з моменту пред`явлення позичальнику вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постановах Великої Палати від 28.03.2018 у справі № 444/9519/1, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Згідно умов п. 2 договору позики № 100057125 від 31.07.2021, сторони погодили, що строк договору - 30 днів, дата надання позики - 31.07.2021, дата повернення позики (останній день) - 30.08.2021.

Також умовами вказаного договору передбачено можливість пролонгації та автопролонгації строку кредитування.

Так, відповідно до п. 2.3.1.2. кредитного договору № 100057125 від 31.07.2021 позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахування всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом період, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

Тобто, строк дії такого договору, з урахуванням п. 2.3.1.2 договору, продовжується у порядку автопролонгації ще на 60 днів, тобто до 21.10.2021 включно.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед попереднім кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» від 10.01.2023, відсотки нараховувались позичальнику за період з 30.11.2021 по 23.02.2022, тобто поза межами строку договору позики навіть з врахуванням строку пролонгації.

Отже, після спливу строку кредитування, з врахуванням пролонгації, а саме з 29.10.2021 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Суд зазначає, що нарахування відповідачу відсотків поза межами дії укладеного договору суперечить вимогам закону.

Відповідно до пункту 4.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.

Розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.

Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування за договором № 100057125 від 31.07.2021 з урахуванням автопролонгації, а саме 29.10.2021, позивач, як і попередні кредитори, не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, то з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 15217,30 грн, в межах строку кредитування.

Щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №100057125 від 31.07.2021 у розмірі 1144,00 грн., суд доходить такого висновку.

Як встановлено судом, відповідно до наданої виписки про щоденні нарахування та стан заборгованості, ТОВ «Мілоан» було здійснено нарахування комісії за послугу оформлення кредиту 100057125 від 31.07.2021 у розмірі - 1144,00 грн.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача за кредитним договором №100057125 від 31.07.2021 у розмірі 1144,00 грн є нікчемною та не може бути задоволена.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 100057125 від 31.07.2021 в загальному розмірі 25097,30 грн, з яких: 9880,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 15217,30 грн. – заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач виклав у відзиві на позов.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 16000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.

Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків.

Враховуючи обсяг виконаної Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн підлягає частковому задоволенню, та з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені на 36,57%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 885 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 628, 629, 634, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 100057125 від 31.07.2021 в розмірі 25097 (двадцять п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 30 коп., з яких: 9880,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15217,30 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 885 грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 2500,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Г. Проценко