Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №399/593/24 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/593/24

Провадження № 2/399/163/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Онуфріївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в якому просила визнати батьківство, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) батька, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття.

Крім того просила внести зміни до актового запису № 91 від 24.01.2017 року народження ОСОБА_3 , змінивши в графі батько « ОСОБА_5 на « ОСОБА_2 » та внести зміни до актового запису № 90 від 24.01.2017 року народження ОСОБА_4 змінивши в графі батько « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 ».

Свій позов мотивувала ти що, ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_6 ), є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, батьком яких є ОСОБА_2 .

В позові зазначила, що вона з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали без реєстрації шлюбу. Протягом тривалого часу чекала на пропозицію реєстрації шлюбу відповідача, та 26 лютого 2022 вони зареєстрували шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. На момент реєстрації шлюбу у них було двоє дітей. Проте, у них з відповідачем виникли труднощі і він почав проживати окремо. Шлюб було розірвано 09 червня 2022 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області справа № 399/180/22 за її ініціативи.

На даний час вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 . Шлюб був зареєстрований 27 січня 2024 року Костопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актовий запис № 19. Зараз позивачка не працює і її з дітьми зараз забезпечує теперішній чоловік. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди, щодо добровільної сплати аліментів, тому є необхідність у примусовому стягненні.

Батьківство може бути підтверджене за допомогою проведення судово-медичної (генетичної) експертизи. Позивачка вважає, що її діти повинні не тільки знати хто їх батько, а й мати відповідний запис про нього у своєму свідоцтві про народження. Оскільки, відповідач не хоче в добровідьному порядку визнати своє батьківство щодо дітей, то змушена звернутися до суду.

Також зазначила, що діти проживають з нею. Батько не надає допомоги на утримання дітей та зовсім не цікавиться їх життям. В зв`язку з цим виникла потреба примусового стягнення аліментів. На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року у справі призначено судового-біологічну генетичну експертизу та провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 22.05.2025 року провадження по справі відновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року по справі призначено судового-біологічну генетичну експертизу та провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 28.08.2025 року провадження по справі відновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року по справі призначено судового-біологічну генетичну експертизу та провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 11.03.2026 року провадження по справі відновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляд справи по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Також просила стягнути з відповідача на її користь вартість проведення експертизи в сумі 4000 гривень, що підтверджується доданою квитанцією № 8532-1630-7563 від 25.07.2025 року.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Скрябін О.М. в судове засідання не з`явилися, про місце, дату і час розгляду справи повідомленні належним чином. Представник відповідача до суду подав заяву про розгляд справи без їхньої участі та зазначив, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував в їх задоволенні.

Представник третьої особи Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтава в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено що, рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2022 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено та після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » /а.с. 9-10, 205/.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 27 січня 2024 року було укладено шлюб, та змінено прізвище позивачки після реєстрації шлюбу на - ОСОБА_10 /а.с. 11/.

Позивачка ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якої зазначено ОСОБА_5 , актовий запис про народження № 91, зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 24.01.2017 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якої зазначено ОСОБА_5 , актовий запис № 90 зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 24.01.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 /а.с.12-13/.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2024/003047352 від 26.03.2024 року, № 2023/005469902 від 19.07.2023 року, № 2023/005469965 від 19.07.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 19.07.2023 року /а.с. 14-16/.

Відповідно до Витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження №, № 00023414789, 00023414623 від 17.07.2019 року, в актових записах №, № 91, 90 від 24.01.2017 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в відомостях про батька вказаний ОСОБА_5 відповідно до частини першої статті 135 СК України /а.с. 17-18/.

Листом за вих. № 0313-25 від 16.08.2025 року Медико-генетичний центр «Мама-папа» повідомив Онуфріївський районний суд Кіровоградської області про те, що на відповідну дату і час для відібрання біологічних зразків ОСОБА_2 до установи не з`явився /а.с. 66/.

Згідно висновку експерта МВС України Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-25/74763-БД від 27.02.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 матір`ю яких є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99, 99999999 % /а.с. 183-198/.

Ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вжите у зазначеній статті конвенції поняття «сімейне життя» має автономне значення і, виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, включає фактичні сімейні відносини, зокрема і ті, що виникли, або можуть виникнути між дітьми і їх біологічним батьком, а також ті, що виникають між партнерами, що підтримують фактичні шлюбні відносини. У разі встановлення існування сімейного зв`язку з дитиною, держава має діяти в порядку, розрахованому на надання можливості розвитку цього зв`язку і юридичні гарантії мають бути встановлені з моменту народження або якнайшвидше після інтеграції дитини до її сім`ї (Keegan v. Ireland, 44; Kroon and Others v. the Netherlands, § 30, 32).

Згідно ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

При цьому, згідно, ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:за заявою матері та батька дитини;за рішенням суду.

Порядок визначення походження батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований ст. 126 СК України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька, або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 червня 2006 року, № 3 роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 676/1200/20 наголосив на тому, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

На підтвердження генетичної спорідненості відповідача та дітей було проведено аналіз ДНК. Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № СЕ-19/111-25/74763-БД від 27.02.2026 року МВС України Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рамках проведеного дослідження скалатає 99, 999999% /а.с. 183-190/.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»", зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Калачова проти Росії" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже з огляду на безумовне визнання відповідачем позову в частині визнання батьківства, яке не суперечить закону, відповідає умові якнайкращого забезпечення інтересів дитини і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та ураховуючи наявність в матеріалах справи висновку молекулярно-генетичного дослідження - єдиного наукового методу точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини, суд вважає позов ОСОБА_1 в частині визнання батьківства обґрунтованим та задовольняє його.

Крім того, Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства.

Дослідивши докази по справі, враховуючи визнанням батьківства відповідача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та внесення змін до актового запису про народження № 91 від 24.01.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінивши в графі батько « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 » та внесення змін до актового запису про народження № 90 від 24.01.2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінивши в графі батько « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 ».

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлений та доведений доказами той факт, що малолітні діти сторін проживають з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Мати дітей має право на стягнення аліментів, а батько дитини зобов`язаний та може надавати таку допомогу.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є військовослужбовцем та отримує відповідне грошове забезпечення як військовослужбовець, інших осіб, що перебувають на його утриманні не має.

Враховуючи вимоги закону, з метою захисту прав дітей на матеріальне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їх малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 05.09.2024 року.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви за вимогу про визнання батьківства позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1211, 20 грн., тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути вищевказану суму.

Крім того, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору в частині вимог про стягнення аліментів. Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення аліментів слід стягнути з відповідача на користь держави.

В заяві від 19.03.2026 року позивачка просила врахувати вартість оплаченої нею експертизи в сумі 4000 гривень, згідно квитанції № 8532-1630-7563 від 25 липня 2025 року за за підготовку документів для судової справи.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розглянувши клопотання позивачки про стягнення судових витрат, а саме оплаченої експертизи в сумі 4000 гривень, суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки надана ОСОБА_1 копія квитанції є неналежної якості, її неможливо прочитати і визначити приналежність вказаного доказу до даної справи. Інших доказів в тому числі договорів, розрахунків тощо, позивачкою до суду не надано.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 206, 255, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання батьківства та призначення аліментів задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця міста Самарканд, Узбекистан, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Полтава, Україна.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця міста Самарканд, Узбекистан, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Полтава, Україна.

Внести зміни до актового запису № 91 від 24.01.2017 року, складеного Шевченківським районним у місті Полтава відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Полтава, Україна, змінивши в графі відомості про батька " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України", інші відомості залишити без змін.

Внести зміни до актового запису № 90 від 24.01.2017 року, складеного Шевченківським районним у місті Полтава відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Полтава, Україна, змінивши в графі відомості про батька " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України", інші відомості залиши без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Самарканд, Узбекистан, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) батька, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 5 вересня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.М. Лях