Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №349/140/26 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/140/26

Провадження № 2/349/392/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 квітня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» ( далі - ТОВ «Бізнес Позика» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 101 683,60 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 09 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі кредитний договір №503533-КС-003, за умовами якого позичальнику надано в кредит в сумі 44 000,00 грн, строком на 24 тижні, до 26 червня 2025 року, зі сплатою відсотків в розмірі 0,7% вдень (стандартна процентна ставка) та комісії за надання кредиту. Також сторонами погоджено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів та/або комісії він зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 700 000% річних від суми заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України.

Зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Однак відповідачка свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим в неї утворилась заборгованість у розмірі 101 683,60 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42 514,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 37 609,60 грн,заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 21 560,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки позивачем не надано належних доказів, що картковий рахунок на який здійснено зарахування кредитних коштів, належить саме їй. Окрім цього, вважає неправомірною вимогу про стягнення з неї заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки це суперечить положенням п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» документів, що становлять банківську таємницю.

27 лютого 2026 року судом зареєстровано письмові докази - інформацію, надану АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали судді.

Представник позивача Лебідь К.В. в судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи проводити у її відсутності, про що зазначила у позовній заяві.

25 лютого 2026 року судом зареєстровано додаткові письмові пояснення представника позивача Басалиги Д.М., в яких вона просила позов задовольнити повністю. Вважає, що факт часткового погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором безаперечно підтверджує факт укладення саме нею цього договору та відповідно і факт користування кредитними коштами.

Окрім цього вважає, що не заслуговують на увагу посилання відповідачки на відсутність доказів належності їй карткового рахунку на який було здійснено зарахування кредитних коштів, оскільки номер банківської карти для перерахування кредитних коштів за кредитним договором вона самостійно вказала під час укладання кредитного договору в особистому кабінеті на веб-сайті позивача.

Заборгованість за відсотками нарахована позивачем у відповідності до умов кредитного договору з якими погодилась відповідачка, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідачка, підписуючи кредитний договір, зобов`язувалася виконати його умови та відповідати перед кредитором у випадку порушення виконання взятого на себе зобов`язання.

Просила справу розглядати у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в електронний кабінет відповідачки, зареєстрований в підсистемі Електронного суду Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

09 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 503533-КС-003, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором UA-6251, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 18-27).

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію, що підтверджується формою послідовності дій відповідачки (а.с. 40).

Згідно кредитного договору № 503533-КС-003 від 09 січня 2025року, сторони погодили наступні умови кредитування: розмір наданого кредиту – 44 000,00 грн, строк на який надається кредит - 24 тижні; процентна ставка фіксована - 0,7% вдень (стандартна), комісія за надання кредиту - 8 800,00 грн, термін дії договору - до 26 червня 2025 року (а.с. 18 звор - 19).

Видача кредитних коштів в сумі 44 000,00 грн підтверджується повідомленням ТОВ «ПрофітГід», а також випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яка надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів (а.с.42, 154-157 ).

Отже ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором № 503533-КС-003 від 09 січня 2025 року виконало в повному обсязі згідно умов договору.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 503533-КС-003 від 09 січня 2025 рокувстановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 101 683,60 грн, з яких: основний борг - 42 514,00 грн, відсотки - 37 609,60 грн, відсотки за ст. 625 ЦК України – 21 560,00 грн (а.с. 11-13 звор.).

Згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 503533-КС-003 від 09 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором також складає 101 683,60 грн, де 42 514,00 грн – заборгованість за кредитом , 37 609,60 грн – заборгованість по відсотках, 21 560,00 грн – заборгованість по штрафам (а.с.14).

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору № 503533-КС-003 від 09 січня 2025 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, який вважається укладеним у письмовій формі, а також перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки № НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за кредитним договором судом встановлено, що відповідачкою частково здійснено погашення тіла кредиту 20 лютого 2025 року на суму 486,00 грн та 08 березня 2025 року на суму 1 000,00 грн, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту у сумі 42 514,00 грн (44 000,00 грн – 486,00 грн – 1 000,00 грн).

Щодо стягнення заборгованості за відсотками

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Однак пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Відповідно до умов договору кредит надано на строк - 24 тижні, з 09 січня 2025 року по 26 червня 2025 року (п. 2.3., п.2.12., п. 2.13. Договору), а денна процентна ставка: 0,7 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору ( п.2.4. Договору).

З метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд також перевіряє правильність нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, шляхом самостійного їх перерахування.

В період з 09 січня 2025 року по 20 лютого 2025 року, тобто протягом 43 днів тіло кредиту 44 000,00 грн, тому розмір відсотків, які відповідачка зобов`язувалася справити становить 13 244,00 грн ( 44 000,00 грн х 0,7% в день =308,00 грн в день х 43 дні ).

У зв`язку із сплатою відповідачкою 20 лютого 2025 року коштів, з яких 486,00 грн позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а тому з 21 лютого 2025 року тіло кредиту становило 43 514,00 грн (44 000,00 грн - 486,00 грн).

Оскільки в період з 21 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року, тобто протягом 16 днів тіло кредиту 43 514,00 грн, тому розмір відсотків, які відповідачка зобов`язувалася сплатити становить 4 873,44 грн ( 43 514,00 грн х 0,7% в день =304,59 грн в день х 16 днів ).

У зв`язку із сплатою відповідачкою 08 березня 2025 року 1 000,00 грн, які позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а тому починаючи з 09 березня 2025 року тіло кредиту становило 42 514,00 грн (43 514,00 грн - 1 000,00 грн).

Тому розмір відсотків за період з 09 березня 2025 року по 26 червня 2025 року ( останній день строку дії кредитного договору), тобто за 110 днів, які відповідачка зобов`язувалася сплатити становить 32 734,90 грн ( 42 514,00 грн х 0,7% в день = 297,59 грн в день х 110 днів ).

Отже загальний розмір відсотків, які відповідачка ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити позивачу за користування наданими їй крединими коштами становить 50 852,34 грн (13 244,00 грн + 4 873,44 грн + 32 734,90 грн).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 11) судом встановлено, що 23 січня 2025 року відповідачкою сплачено кошти, з яких: 4 620,00 грн позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за відсотками, 07 лютого 2025 року - 4 312,00 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками та 20 лютого 2025 року - 4 312,00 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками. Таким чином загальний розмір сплачених відповідачкою коштів, які позивачем зараховано як сплата відсотків становить 13 244,00 грн ( 4 620,00 грн +4 312,00 грн +4 312,00 грн).

Отже розмір заборгованості за відсотками становить 37 608,34 грн ( 50 852,34 грн – 13 244,00 грн).

Щодо стягнення заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України

Частиною 1 статті 1050 Кодексу передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року.

Зазначена позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23.

З огляду на вказане, відповідачка звільняється від обов`язку сплати процентів річних на підставі ст.625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних в сумі 21 560,00 грн задоволенню не підлягають.

В той же час із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 11) встановлено, що 07 лютого 2025 року відповідачкою внесено платіж загальним розміром 7 950,00 грн, з яких 440,00 грн позивачем зараховано як сплата відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, що є порушенням п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому ці кошти суд самостійно зараховує в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором №503533-КС-003 від 09 січня 2025 року, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, складає 79 682,34 грн, з яких: основний борг – 42 514,00 грн, відсотки за користування кредитом - 37 168,34 грн ( 37 608,34 грн – 440,00 грн).

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 256 від 13 січня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 78,36 % ( 79 682,34 грн х 100% :101 683,60 грн ), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 086,26 грн судового збору ( 2 662,40 грн х 78,36 % ).

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 503533-КС-003 від 09 січня 2025 року в розмірі 79 682,34 гривень, яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 42 514,00 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 37 168,34 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків та відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати в розмірі 2 086,26 гривеньсудового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила