Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №187/146/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/146/26

2/0187/291/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

30.01.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за Кредитним договором № 481106 від 08.11.2022 у розмірі 33127,95 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №481106, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

01.02.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024-1 від 01.02.2024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №481106 від 08.11.2022 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 127,95 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн.; заборгованість за процентами – 29 127,96 грн.;

Враховуючи вищезазначене, позивач простить суд стягнути заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 витребувано докази від АТ КБ «Приватбанк». Витребувана інформація надійшла до суду 27.03.2026.

Представник позивача в позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

09.02.2026 від відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про застосування строку позовної давності. В обґрунтування клопотання зазначено, що кредитний договір №481106 було укладено 08.11.2022 року. Після укладення договору жодних платежів ним не здійснювалося, дій, що свідчили б про визнання заборгованості, не вчинялось. Раніше Позивач звертався до суду з позовом, однак такий позов не був розглянутий по суті, був залишений без руху та фактично повернутий судом у зв`язку з процесуальними недоліками з боку Позивача.

Крім того, 09.02.2026 від відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що факт укладення кредитного договору № 481106 від 08.11.2022 та отримання кредитних коштів у розмірі 4 000 грн не заперечує. Разом з тим не погоджується із розміром заявлених до стягнення процентів та судових витрат, які вважає неспівмірними, необґрунтованими та такими, що порушують принципи розумності та справедливості. Щодо розміру заявленої заборгованості зазначає, що сума процентів у понад 7 разів перевищує суму отриманого кредиту, що свідчить про її каральний характер та порушення балансу прав і обов`язків сторін. Також зазначає, що Позивач не надав належних банківських доказів фактичного зарахування кредитних коштів, а натомість звернувся до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів у банківської установи. Таким чином, на момент подання позову відсутні належні та допустимі докази виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, що має бути враховано судом при оцінці доказів. Вимогу про стягнення 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу вважає завищеною та неспівмірною зі складністю справи, яка: розглядається у порядку спрощеного позовного провадження; здійснюється без виклику сторін; не потребує значних часових витрат.

05.03.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зауважує, що Представником позивача при зверненні з позовною заявою надано всі наявні документи передані первинним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», правонаступнику ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було додано до позовної заяви заяву про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №481106 від 08.11.2022 року. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості . У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Переривання позовної давності настає в разі вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткова сплата боргу). Після переривання позовна давність починає відлік заново. Варто підмітити, що 17.12.2022 р. згідно розрахунку заборгованості Відповідачем було здійснено платіж по сплаті відсотків та тіла кредиту. З урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг. Звертають увагу суду, що до позовної заяви представником позивача було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Відсутність документів, які безпосередньо підтверджують оплату, не може стати підставою для відмови у стягненні судових витрат, якщо сторона, що вимагає їх стягнення, подала інші докази, що свідчать про надання правової допомоги та обґрунтовують понесені витрати. Суд, розглядаючи матеріали справи, повинен керуватися принципом комплексного аналізу всіх наданих доказів. Якщо наявний договір про надання правової (правничої) допомоги, витяг із замовлення до Договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг, рахунок на оплату, то ці документи можуть замінити відсутність окремих платіжних документів. Адже головне питання полягає в тому, чи можна встановити факт надання допомоги та обґрунтувати суму витрат, а не виключно в наявності конкретної квитанції чи іншого окремого документа. Суди не можуть відмовляти у стягненні судових витрат, якщо існує сукупність альтернативних доказів, які підтверджують, що послуги були надані, а витрати – понесені, навіть якщо з якоїсь причини деякі платіжні документи відсутні. Такий підхід відповідає принципу справедливості та об`єктивності у судочинстві, що дозволяє враховувати всі обставини справи, а не орієнтуватися виключно на формальні недоліки окремих доказів. Таким чином, якщо інші документи та докази безперечно підтверджують надання правової допомоги та обґрунтовують суму витрат, то відсутність певних платіжних документів не може стати підставою для відмови у стягненні судових витрат.

11.03.2026 від відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що позивач у своїй відповіді зазначає, що 17.12.2022 відповідачем нібито було здійснено платіж у рахунок погашення заборгованості. Вказане твердження є безпідставним та не підтверджене жодними належними доказами. Жодних платежів на користь первинного кредитора або позивача 17.12.2022 року ним не здійснювалося. Позивач не надав до матеріалів справи жодного належного доказу такого платежу, зокрема: банківської виписки, платіжного доручення, підтвердження банку, іншого документу, який би достовірно підтверджував факт здійснення платежу саме відповідачем. Таким чином твердження позивача про переривання строку позовної давності є припущенням та не підтверджене належними доказами. Позивач фактично визнає, що у нього відсутні документи, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача. До матеріалів справи не надано: банківської виписки щодо зарахування коштів, платіжного документу про здійснення переказу, документів платіжної системи, які б підтверджували отримання коштів саме відповідачем. Наданий лист третьої особи не може вважатися належним доказом фактичного отримання відповідачем грошових коштів. Кредитний договір, на який посилається позивач, датований 08.11.2022 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після спливу встановленого статтею 257 ЦК України загального строку позовної давності. Жодних дій, які могли б свідчити про визнання ним боргу або переривання строку позовної давності, ним не вчинялося. Посилання позивача на карантинні обмеження або воєнний стан не можуть автоматично продовжувати строк позовної давності у даному спорі та не звільняють позивача від обов`язку довести поважність причин пропуску такого строку. У зв`язку з чим, просить суд: врахувати дані заперечення при розгляді справи; відмовити ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 08.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту № 481106, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до зазначеного договору погоджено наступні істотні умови: сума кредиту 4000,00 грн., строк кредиту –365 днів. Стандартна процентна ставка – 2,20% в день та застосовується у межах строку, визначено в п. 1.4. Договору. Знижена процентна ставка – 0,01% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою– 35680 грн., за зниженою ставкою – 33 052 грн. (п.п. 1.3., 1.4., 1.5., 1.8. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підтверджено, що відповідач, ідентифікований ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором – Р316 08.11.2022 13:31:35.

Згідно довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.04.2025 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 08.11.2022 13:37:04 успішно перераховано на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію від 17.03.2026 відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Повідомлено, що по рахунку за період 08.11.2022-08.11.2022 було зарахування коштів на суму 4000,00 грн.

01.02.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024-1 від 01.02.2024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №481106 від 08.11.2022 року.

28.01.2026 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на адресу відповідача надіслано досудову вимогу, відповідно до якої зазначено, що необхідно негайно погасити заборгованість у сумі 20 33 127,95 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складає 33 127,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн.; заборгованість за процентами – 29 127,96 грн.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання)до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що право вимоги за Кредитним договором № 481106 від 08.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно до частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На адресу відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлена досудова вимога від 28.01.2026 про погашення кредитної заборгованості, однак залишена відповідачем без реагування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 481106 від 08.11.2022.

Крім того, з договору №481106 від 08.11.2022, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

При цьому, ОСОБА_1 всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог кредитодавця, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту.

Однак, щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, заявлених до стягнення в сумі 29 127,96 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Суд зазначає, що розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 29 127,96 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (3999,99 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2000,00 грн., що не перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суд звертає увагу, що перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного стану. Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 481106 від 08.11.2022 в загальному розмірі 5999,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн.; заборгованість за процентами – 2000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 482,20 грн., що є пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», ордер, акт № 513 наданих послуг від 08.10.2025 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг до Акту № 513, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1448,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 481106 від 08.11.2022 станом на 30.01.2026 в загальному розмірі 5999,99 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 99 коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн.; заборгованість за процентами – 2000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 482,20 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 1448,92 грн., а всього в розмірі 1931,12 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять одна грн. 12 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, місце реєстрації – 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх);

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя В.О. Говоруха