Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №175/1268/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1268/26

Провадження № 2/175/396/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Глобал Спліт» звернувся до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №22038000600792 в розмірі 112 347, 90 грн., а також стягнути на їх користь сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі сторони позивача, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача надала до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі сторони відповідача, та заяву про визнання позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Встановлено, що 18.01.2023 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22038000600792 , відповідно до умов якого кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті банку www. creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, підписанням якого Клієнт приєднується до кредитного договору в цілому. Цей кредитний договір є невід`ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний кредитний договір. Терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються в значеннях, наведених в УДБО.

За цим Договором Банк надає Клієнту грошові кошти на наступних умовах, відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається на наступних умовах: Сума Кредиту 71 742, 76 грн; строк кредитування 86 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 18 січня 2030р.; Цільове призначення: погашення заборгованості за раніше укладеним (и) Кредитним (ми) договором (ами), що зазначений (ні) в п. 5.1. Кредитного договору, та інші споживчі потреби; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість у розмірі: 0,001% річних; Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту з - 2,50% від Суми кредиту.

Окрім цього, 18.01.2023 ОСОБА_2 власноручним підписом підписано паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою», інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначені основні умови кредитного договору, сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом та реальна річна процентна ставка.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №22038000600792 від 18.01.2023, станом на 28.05.2025 загальна заборгованість складає 112 347, 90грн, з яких: 71 742, 75 грн залишок простроченого кредиту; 1, 23 грн залишок прострочених відсотків; 40 603, 92 грн залишок прострочених комісій.

Згідно копії договору факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «Глобал Спліт» (Фактор) Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними Договорами (Портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.

Відповідно до копії акту приймання-передачі прав вимоги за Договором факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025, Клієнт передав, а Фактор прийняв права грошових вимог станом на дату підписання Сторонами Договору згідно з Реєстром боржників та Додатком 1 до цього акту.

Відповідно до копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 28.05.2025 до Договору факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників від 28.05.2025, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.

Відповідно до копії реєстру боржників до договору факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025, ОСОБА_1 включено до боржників за вказаним договором, а саме за договором №22038000600792 від 18.01.2023, загальна сума права вимоги складає 112 347, 90грн, з яких: 71 742, 75 грн залишок простроченого кредиту; 1, 23 грн залишок прострочених відсотків; 40 603, 92 грн залишок прострочених комісій.

Також позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача в АТ «Банк Кредит Дніпро» за період з 18.01.2023 по 28.05.2025.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22038000600792 від 18.01.2023.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Так, судом встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в подальшому кредитодавець відступив право вимоги за невиконаними зобов`язаннями відповідача позивачу, який нараховану первісним кредитором заборгованість не змінював.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Глобал Спліт», внаслідок чого ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Глобал Спліт» за кредитним договором №22038000600792 від 18.01.2023 в розмірі 112 347, 90грн.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

Таким чином необхідно повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 1211,20 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 206, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ: 41904846) заборгованості за кредитним договором №22038000600792 від 18.01.2023 року в розмірі 112 347, 90грн, з яких: 71 742, 75 грн залишок простроченого кредиту; 1, 23 грн залишок прострочених відсотків; 40 603, 92 грн залишок прострочених комісій.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ: 41904846) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ: 41904846) 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн. з державного бюджету.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова