Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №175/12464/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/12464/25

Провадження № 2/175/2433/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 ЄДРПОУ 40966896) через свого представника звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 07.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4278067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач умови укладеного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 138002 грн. 63 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 19999 грн. 99 коп., суми заборгованості за процентами – 118002 грн. 64 коп. 23.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №№ 4278067.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

24.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що факт виникнення зобов`язання щодо повернення коштів не був доведений позивачем, оскільки сам лише кредитний договір не є підтвердженням факту надання кредитних коштів, а слугує лише підставою для можливості їх надання. Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом зазначила, що заявлений позивачем обсяг процентів за користування кредитом є завищеним та неправомірним, оскільки ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5, де вказано про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. При цьому, відповідач визнає основну суму заборгованості та не заперечує проти її погашення у межах реальних можливостей, однак вважає нараховані проценти економічно та соціально необґрунтованими з огляду на вимушеність отримання кредиту, відсутність умислу завдати шкоди кредитору, форс-мажорні та надзвичайні обставини, що негативно вплинули на платоспроможність відповідачки, зокрема, військовий стан в країні. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовної заяви, у частині стягнення процентів у сумі 118 002 грн. 64 коп.

Через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, щодо тверджень відповідача щодо недоведеності факту укладення спірного договору зазначено, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, безздійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Крім того, підстави для зменшення розміру відсотків відсутні, оскільки встановлений сторонами розмір відповідальності не суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а є наслідком договірної свободи сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено.

В судове засідання сторони не з`явилися, розгляд справи просили здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4278067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписаний електронним підписом «89347».

Відповідно до п. 1.2 договору, на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 Договору, тип кредиту – кредит, а сума кредиту (загальний розмір) становить 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2.1 Договору, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена шляхом укладення додаткового договору, при цьому таке збільшення можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів.

Згідно з п. 1.3 Договору, строк кредиту становить 350 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 25 днів.

У відповідності до п. 1.3 Договору, детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.3.1 Договору визначено, що строк кредиту та терміни його повернення можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін шляхом укладення додаткового договору.

Відповідно до п. 1.3.2 Договору, клієнт має право ініціювати продовження строку кредитування шляхом звернення до Товариства в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Згідно з п. 1.3.3 Договору, рекомендовані дати внесення платежів визначені у Графіку платежів.

Відповідно до п. 1.4 Договору, тип процентної ставки є фіксованим.

Згідно з п. 1.4.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,50 % на день та застосовується протягом усього строку кредиту.

Відповідно до п. 1.4.2 Договору, знижена процентна ставка становить 0,03 % на день та застосовується за умови виконання клієнтом визначених Договором зобов`язань, зокрема щодо своєчасного внесення першого платежу, у зв`язку з чим здійснюється перерахунок процентів за зниженою ставкою.

Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» від 03.10.2024 року за вих. №20241003-260, було здійснено зарахування коштів у розмірі 20000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .

25.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №25/11/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 4598007.

23.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №№ 4278067.

Згідно розрахунку заборгованості за 89 календарних дні, а саме з 24.09.2024 року по 21.12.2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було нараховано проценти за користування грошовими коштами на суму 44500 грн. на ім`я ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом ОСОБА_1 , а також лист яким підтверджено факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , при цьому фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку банку не повернуті, у зв`язку з чим, позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у загальному розмірі 162502 грн. 64 коп. суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, згідно пункту 1.4 договору було визначено, що тип процентної ставки є фіксованим, та згідно з п. 1.4.1 договору, стандартна процентна ставка становить 2,50 % на день та застосовується протягом усього строку кредиту.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 162502 грн. 64 коп. не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 20000 грн., що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру суми основної заборгованості по кредиту.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню за договором, з урахуванням зменшення суми заборгованості за процентами складає 20000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку кожному доказу, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 265 грн 46 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано копію ордеру, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунок на оплату №4278067-24/03-2025 від 24.03.2025 року на суму 10 000 грн

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг наданих послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 10000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 2000 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 89, 141, 175, 274-275, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором №4278067 від 07.01.2024 року в розмірі 39999 грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір у розмірі 265 грн 46 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель