Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №175/21817/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/21817/25

Провадження № 2/175/4752/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" березня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Войтуха О.М.,

з участю секретаря Радонського М.М.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення аліментів на дитину,-

в с т а н о в и в :

23 грудня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення аліментів на дитину.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка зазначає, що вони з відповідачем ОСОБА_1 з 25 лютого 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року по справі №175/3055/17 шлюб був розірваний.

09 грудня 2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було винесено судовий наказ (справа № 175/4626/19) про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду 22 листопада 2019 року і до досягнення сином повноліття.

Починаючи з листопада 2019 року та по серпень 2025 року позивач сплачувала на користь відповідача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина.

3 грудня 2021 року позивач переїхала проживати до республіки Франція, та проживає в АДРЕСА_1 .

У серпні 2025 року її син ОСОБА_3 переїхав проживати до позивача, та починаючи з серпня 2025 року і по дату звернення до суду неповнолітній син сторін по справі - ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.

З моменту переїзду на постійне проживання до позивача її син повністю перебуває на її матеріальному утриманні.

Оскільки дитина переїхала проживати до позивача, у останньої відповідно виникло право на припинення стягнення з неї аліментів.

Представник позивача - адвокат Доманський В.П. подав заяву без участі позовні вимоги підтримав просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку та повідомив, що позов визнає.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 лютого 2005 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що зроблений актовий запис № 117.

Згідно з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року по справі № 175/3055/17 шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 02 липня 2025 року, що зареєстроване Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №948 від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до судового наказу від 09 грудня 2019 року, що був винесений Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області (справа № 175/4626/19) про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду 22 листопада 2019 року і до досягнення сином повноліття - позивачка сплачувала на користь відповідача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина.

3 грудня 2021 року позивач переїхала проживати до республіки Франція, та проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 05 листопада 2024 року позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (свідоцтво про зміну імені, що зареєстроване Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса, актовий запис №11).

В серпні 2025 року її син ОСОБА_3 переїхав проживати до позивача, та починаючи з серпня 2025 року і по дату звернення до суду неповнолітній син сторін по справі ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.

З моменту переїзду на постійне проживання до позивача її син повністю перебуває на її матеріальному утриманні.

Оскільки дитина переїхала проживати до позивача, у останньої відповідно виникло право на припинення стягнення з неї аліментів, які стягувались відповідно до судового наказу виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 09 грудня 2019 року (справа № 175/4626/19).

Згідно з постановою головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Донцової А.Ю. від 02 вересня 2025 року було повернуто судовий наказ стягувачу (тобто відповідачу) на підставі його заяви.

Оскільки повернення документа стягувачу не припиняє обов`язок позивача щодо сплати аліментів згідно з вказаним вище судовим наказом в добровільному порядку, то відповідно припинення аліментів на дитину з позивача має бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 199Л року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 СК України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - мати дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом встановлено, що неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , що не оспорюється відповідачем.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для припинення сплати аліментів.

Рішення про припинення стягнення аліментів повинно також відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки таке рішення не звільняє від обов`язку батька утримувати дитину.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір. Таке припинення стягнення аліментів можливе тоді, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17, від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21, від 3 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з неї аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення для позивача сплати періодичних платежів, зокрема аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 165, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення аліментів на дитину – задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яке проводилось на підставі судового наказу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року (справа № 175/4626/19, провадження №2-н/175/196/19).

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 1211,20 грн. судового збору.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Войтух