Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №738/343/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 738/343/26 Головуючий у 1 інстанції Парфененко О. Я.

Провадження № 33/4823/383/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Загальця О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 09 лютого 2026 року, о 16 год 14 хв, по вул. Козацька, 14 у м. Мена Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda HR-V», р.н. НОМЕР_1 , та на вимогу працівника поліції пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння – відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Загалець О.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що об`єктивних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять, тому вказане не породжує для ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Вказує, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що на час прибуття поліцейських автомобіль ОСОБА_1 стоїть і у русі не перебуває, хоча ОСОБА_1 сидить на сидінні водія, але автомобілем не керує; далі поліцейські ходять по вулиці і у дітей запитують, чи бачили як водій їхав на автомобілі, на що діти відповідають, що ні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587146 від 09.02.2026, ОСОБА_1 , 09 лютого 2026 року, о 16 год 14 хв, у місті Мена, Чернігівської області, по вул. Козацька, 14, керував транспортним засобом «Honda HR-V», р.н. НОМЕР_1 , та на вимогу працівника поліції пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння – відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що транспортний засіб перебуває посеред проїжджої частини та заважає руху учасникам дорожнього руху. За кермом транспортного засобу знаходився ОСОБА_1 з ознаками сильного алкогольного сп`яніння, а саме - нестійка хода, падав, незв`язна мова, неадекватна поведінка. При цьому, під час розмови із працівником поліції ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв. Після чого працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального приладу або в закладі охорони здоров`я, водій відмовився. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, склав протокол адміністративне правопорушення та ознайомив водія з його змістом.

Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка останнього на місці вказувала на те, що він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.

Відтак, доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, є неспроможними, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Версія апелянта, що ОСОБА_1 сидів на сидінні водія, але автомобілем не керував, не відповідає дійсності, оскільки транспортний засіб належить ОСОБА_1 , був виявлений працівниками поліції таким, що стояв посеред дороги та перешкоджав руху іншим транспортним засобам. ОСОБА_1 перебував в автомобілі на місці водія, інші особи в транспортному засобі та біля нього - були відсутні. При цьому, ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не заперечував факт керування ним автомобілем та не повідомляв, що транспортним засобом керувала інша особа.

Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху мав обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від виконання якого він відмовився.

Більш того, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, були предметом розгляду суду першої інстанції і суд правильно визначився, що саме останній був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наявні у даній справі докази.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Загальця О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Заболотний