Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №742/1584/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/398/26

Єдиний унікальний № 742/1584/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП –

за участі особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Матвієнко В.М.

УСТАНОВИВ:

21.02.2026 р. о 21 год. 17 хв. в м. Прилуки по вул. Євгена Коновальця 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210934 /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, розширені зіниці очей, що не реагують на світло.

Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , в присутності захисника, не заперечував факт керування транспортним засобом та усвідомлену відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у медичному закладі. Узагальнений зміст аргументів зводився до не встановлення поліцейським у водія очевидних ознак наркотичного сп`яніння, які б обумовлювали необхідність проходження останнім огляду на стан сп`яніння.

Захисник-адвокат Матвієнко В.М. просив закрити провадження у справі з підстав відсутності в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, врахувавши висновок КОНП «ЧОПНЛ» від 23.02.2026 р., складеного за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , проведеного в порядку самозвернення останнього.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

Враховуючи позицію сторони захисту в частині не оспорювання факту керування транспортним засобом, яка співвідноситься з поясненнями самого водія на місці зупинки транспортного засобу та підтверджується матеріалами відеофіксації, суд вважає доведеним факт керування транспортним засобом ВАЗ 210934 /д.н.з. НОМЕР_1 / саме ОСОБА_1 .

Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння суд приходить до наступного висновку.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою адміністративну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597808 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 21.02.2026 р. о 21 год. 17 хв. в м. Прилуки по вул. Євгена Коновальця 37 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210934 /д.н.з. НОМЕР_1 /.

Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), ознаками наркотичного сп`яніння є: неприродня блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук.

Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння.

Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, які в подальшому вказані у протоколі, а отже такі дії працівників поліції є цілком правомірними та обґрунтованими, та відповідають положенням пункту 4 Розділу І та Розділу ІІІ Інструкції.

Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Вказані ознаки наркотичного сп`яніння були об`єктивними та реальними. Більше того, ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції особисто повідомив, що декілька тижнів тому він з друзями вживав наркотиковмісні препарати.

Твердження сторони захисту про те, що виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння були удаваними спростовуються переглянутим відеозаписом. Так, оголошення працівником поліції виявлених у водія ознак передував його детальний огляд, і лише після виявлення звужених зіниць, які не реагують на світло, з урахуванням визнавальних пояснень щодо вживання наркотиковмісних препаратів, давали більш чим обґрунтовані підстави для підозри про перебування в стані наркотичного сп`яніння.

Більше того, ОСОБА_1 в момент спілкування з працівниками поліції не заперечував про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом, та свідчить про об`єктивність ознак та підставність подальших вимог щодо проходження огляду.

При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп`яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України, при цьому вказана Інструкція не зобов`язує визначати саме три ознаки наркотичного сп`яніння, а тому за об`єктивної неможливості на стадії судового розгляду справи перевірити відсутність чи наявність неприродньої блідості обличчя та звужених зіниць, які не реагують на світло, суд приходить до переконання про достатність інших об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння для висновку, що інспектором поліції було правомірно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я.

Натомість останній відмовився, що підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння до Прилуцького НДВ /а.с.7/.

В конкретному випадку, ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівника поліції щодо наявності в нього реальних ознак наркотичного сп`яніння шляхом проходження відповідного огляду у медичному закладі, без жодних переконливих пояснень відмовився від проходження такого огляду, що власне і становить об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яка за своєю конструкцією є бланкетною нормою та покладає на водія, як учасника дорожнього руху, обов`язок, а не право вибору, виконання положень п.2.5 ПДР.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Суд при обґрунтуванні вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 ПДР також враховує усвідомлену відмову від проходження огляду, незважаючи на детальне роз`яснення інспектором поліції наслідків такої відмови. Про існування будь-яких об`єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд, водій, не повідомляв.

На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Натомість, останній обмежився у відповідній графі протоколу записом «пояснення надам в суді», чим власне і підтвердив відмову від проходження відповідного огляду.

Та обставина, що водій через декілька діб самостійно звернувся до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та висновок про відсутність такого стану, жодним чином не спростовує факту відмови від проходження відповідного огляду, що є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд також враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відсутність письмових даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом працівниками поліції не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки згідно відеозапису останній чітко та неодноразово повідомляв водієві про відсторонення від права керування автомобілем. Окрім того, вказана обставина не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Долучений в судовому засіданні висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.02.2026 р. про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння судом не враховується при обґрунтуванні рішення з наступних підстав.

По-перше, складом інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 є відмова водія від проходження відповідного огляду у медичному закладі для визначення стану сп`яніння, тобто порушення вимог п.2.5 ПДР.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

По-друге, згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З огляду на викладене, медичний огляд у закладі охорони здоров`я може проводитись лише у присутності поліцейського, а як вбачається з висновку наданого ОСОБА_1 огляд останнього проводився за відсутності співробітника патрульної поліції, і доказового значення в даному провадженні не має.

Самостійне звернення особи до лікарні для проведення огляду чинним законодавством у межах провадження за ст. 130 КУпАП не передбачено, що нівелює доказове значення такого документа для даної справи

Суд наголошує, що в даному випадку протокол складено не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову від проходження огляду, що є окремим складом адміністративного правопорушення, що й стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції, яким були виявлені певні ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Подальше проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я за власною ініціативою жодним чином не спростовує факт його відмови від попередньо запропонованого огляду саме на виконання вимог працівника патрульної поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення.

Тобто, відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій у стані наркотичного сп`яніння, і пояснення про відсутність ознак сп`яніння, та подальше самозвернення особи до медичного закладу для проведення огляду не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.

В протилежному випадку, в разі толерування судами поведінки водіїв щодо безпідставної відмови від проведення оглядів у лікувальних закладах в присутності працівників поліції, та подальше врахування медичних висновків, отриманих водіями в порядку самозвернення, може призвести не лише до підриву авторитету судової влади у суспільстві, а і до погодження можливості вчинення особами суспільно небезпечних діянь.

В ході судового розгляду обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість уповноваженої особи, яка складала протокол відносно ОСОБА_1 у результатах розгляду справи або притягненні останнього до адміністративної відповідальності не встановлено.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують, чи обтяжують відповідальність у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.

З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.23, 24,33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот п’ять) грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г. Павлов