Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №489/1009/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1009/26

Провадження № 1-кп/489/602/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

08 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12025152040001319 від 06.12.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

встановив:

05.12.2025 близько о 16:37 годин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , рухався у вечірній (темний) час доби, за відсутності опадів, по сухій, чистій проїзній частині просп. Миру в місті Миколаєві, яка має чотири смуги (дві смуги в напрямку вул. Театральної та дві смуги в напрямку вул. 5-а Лінія), призначені для руху в обох напрямках (потоки протилежних напрямків розділені подвійною суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 Правил Дорожнього руху України, зі сторони вул. Театральної в напрямку вул. 5-а Лінія у м. Миколаєві, в межах крайньої лівої смуги для руху.

В цей час попереду водія ОСОБА_3 в межах нерегульованого пішохідного переходу (дорожня розмітка 1.14.1 Розділу 34 ПДР), який розташований перед поворотом на вул. Геннадія Матуляка у м. Миколаєві та позначений дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» Розділу 33 ПДР України, які встановлені праворуч та ліворуч від дороги на ближній межі переходу, розпочала здійснювати рух пішохід ОСОБА_6 , рухаючись зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_3 .

Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 18.1 ПДР України, а саме: будучи зобов`язаним знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він об`єктивно був спроможний виявити, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину просп. Миру в межах нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу, та відповідно негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки свого ТЗ, хоча мав таку технічну можливість, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода передньою лівою частиною керованого ним автомобіля, а саме: середньою, задньою верхньою та задньою частинами переднього лівого крила, лівим дзеркалом заднього огляду, дефлектором лівих передніх дверей та в подальшому лівою верхньою частиною переднього вітрового скла.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки справа, перелому 1, 2, 3 ребер справа, перелому акроміального кінця ключиці справа, уламкового перелому великого горбка голівки плечової кістки справа, перелому акроміону лопаткової кістки справа, саден голови, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 12.3, 18.1 ПДР України, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що дійсно 05.12.2025 близько 17:00 год керував технічно справним автомобілем «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю близько 40 км/год у вечірній (темний) час доби, за відсутності опадів, по сухій, чистій проїзній частині просп. Миру в місті Миколаєві, яка має чотири смуги, призначені для руху в обох напрямках, зі сторони вул. Театральної в напрямку вул. 5-а Лінія у м. Миколаєві, в межах крайньої лівої смуги для руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину просп. Миру, на перехресті з вул. Геннадія Матуляка, в межах нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху його, оскільки пізно її побачив і тому не встиг вчасно загальмувати. Після ДТП він добровільно відшкодував потерпілій завдану його діями шкоду, попросив у неї вибачення. Підтвердив, що з ним проводився слідчий експеримент, в ході якого він добровільно показав та розказав обставини скоєної ДТП. Зазначив про своє щире розкаяння, засудив свої дії, запевнив суд, що став більш уважнішим на дорозі, а також просив не позбавляти його права керування, оскільки посвідчення водія необхідне йому для роботи та утримання сім`ї.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими, дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Потерпіла ОСОБА_6 надала суду показання про те, що дійсно 05.12.2025 близько 16:40 год переходила проїзну частину просп. Миру, на перехресті з вул. Парковою, в м. Миколаєві по нерегульованому пішохідному переходу, який на той момент не був освітлений. Перейшовши дві смуги руху в одному напрямку та перебуваючи на третій (зустрічній) смузі, вона відчула удар в праву частину тіла транспортним засобом, від чого впала на проїзну частину. В подальшому вона виявила, що отримала ряд тілесних ушкоджень, з якими перебувала на лікуванні. Обвинувачений цікавився станом її здоров`я, надав матеріальну допомогу на лікування, викликав швидку, попросив у неї вибачення, й тому на даний час вона до нього будь-яких претензій матеріального та морального характеру не має. Просила призначити обвинуваченому покарання без реального позбавлення волі, а також просила не позбавляти його права керування.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.12.2025, схеми та фототаблиці до нього, місцем події є ділянка дороги в межах пішохідного переходу по проспекту Миру, в районі нерегульованого перехрестя з вул. Парковою, в м. Миколаєві, де виявлений автомобіль марки «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , на якому були виявлені пошкодження лівого дзеркала заднього виду, лівого скла, переднього лобового скла. Вказаний транспортний засіб був вилучений.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-25/20062-ІТ від 08.01.2026, на момент ДТП робоча гальмова система, рульове керування, ходова частина та фари головного світла автомобіля «Opel Kadett», н.з. НОМЕР_1 , знаходилися у працездатному стані і не мали несправностей і невідповідностей вимогам ПДР та ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

Відповідно до висновком експерта №СЕ-19/115-25/20066-ІТ від 14.01.2026, однозначно та об`єктивно встановити, де саме відносно меж проїзної частини (в цифровому значенні), стався наїзд на пішохода, не є можливим, оскільки на схемі відсутня слідова інформація, що необхідна для вирішення поставленого перед експертом питання. Але можна вказати лише те, що наїзд автомобіля «Opel Kadett», н.з. НОМЕР_1 , відбувався в межах проїзної частини просп. Миру в м. Миколаєві, в лівій смузі для руху в напрямку від вул. Театральної до вул. 5-а Лінія. Контактування автомобіля «Opel Kadett», н.з. НОМЕР_1 , з перешкодою (тілом пішохода) ймовірно відбувалось передньою лівою частиною даного автомобіля, а саме: середньою, задньою верхньою та задньою частинами переднього лівого крила, лівим дзеркалом заднього огляду, дефлектором лівих передніх дверей та в подальшому лівою верхньою частиною переднього вітрового скла.

Із розписки ОСОБА_3 від 23.12.2025 слідує, що останній отримав на зберігання від працівників поліції транспортний засіб «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 .

Згідно з висновком експерта №932 від 18.12.2025 у ОСОБА_6 мають місце тілесні пошкодження у вигляді перелому потиличної кістки справа, перелому 1, 2, 3 ребер справа, перелому акроміального кіпця ключиці справа, уламкового перелому великого горбка голівки плечової кістки справа, перелому акроміону лопаткової кістки справа, саден голови. Дані тілесні пошкодження могли утворитись під дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень 05.12.2025 в умовах ДТП (при зіткненні пішоходу та автотранспортного засобу) не виключається. За ступенем тяжкості дані тілесні пошкодження підносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 07.01.2026 зі схемою та фототаблицею до нього, ОСОБА_6 в присутності понятих на місці показала та розказала обставини ДТП, яка мала місце 05.12.2025 близько 16:37 год в м. Миколаєві по просп. Миру, в районі перетину з вул. Парковою, внаслідок якої не неї був здійснений наїзд та вона отримала тілесні ушкодження.

Із протоколу слідчого експерименту від 07.01.2026, схеми та фототаблиці до нього вбачається, що ОСОБА_3 в присутності двох понятих на місці показав та розказав обставини ДТП, яка мала місце 05.12.2025 близько 16:30 год в м. Миколаєві по просп. Миру, в районі перетину з вул. Парковою та Геннадія Матуляка, під час якої він керував автомобілем «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 07.01.2026 зі схемою та фототаблицею до нього, свідок ОСОБА_7 , в присутності понятих на місці показала та розказала обставини ДТП, яка мала місце 05.12.2025 близько 16:33 год в м. Миколаєві по просп. Миру, в районі перетину з вул. Парковою, за участі автомобіля «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на пішохода.

Із висновку експерта №148-34-26 судової автотехнічної експертизі по дослідженню обставин і механізму ДТП від 27.01.2026 слідує, що водій автомобіля «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 18.1 та 12.3 Правил дорожнього руху. Фактичні дії водія автомобіля «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам пунктів 18.1 та 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , належним та своєчасним виконанням вимог пунктів 18.1 та 12.3 Правил дорожнього руху мав технічну можливість запобігти настанню ДТП (наїзду на пішохода). Невідповідність дій водія автомобіля «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , вимогам пунктів 18.1 та 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до тяжких необережних злочинів, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, одружений, працює офіційно, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, наявність якого підтверджується тим, що останній повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілої та запевнив суд, що став більш уважніше та обережніше керувати транспортним засобами; та добровільне відшкодування завданого збитку, наявність якої підтверджується показаннями потерпілої про те, що обвинувачений повністю відшкодував їй витрати на лікування, у зв`язку з чим вона не має до нього будь-яких претензій матеріального та морального характеру, а також наданою нею суду письмовою заявою.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який працює та має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, попросив вибачення у потерпілої, щиро розкаявся та добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, його ставлення до вчиненого, а також враховуючи думку потерпілої та прокурора, які вважали можливим призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі, та без позбавлення права керування транспортним засобами, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, та можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, висновки суду про можливість призначення обвинуваченому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням ґрунтуються, серед іншого, також з урахуванням думки потерпілої, яка просила призначити ОСОБА_3 покарання без ізоляції від суспільства та без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, суд врахував, що обвинувачений на даний час офіційно працює, у зв`язку з чим використовує посвідчення водія для заробітку та утримання сім`ї, що має суттєве значення в умовах воєнного стану в державі через збройну агресію рф проти України. У свою чергу, позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами позбавить його можливості утримувати сім`ю та покладатиме на нього надмірний тягар від призначення вказаного додаткового покарання.

Також, зазначена позиція суду щодо врахування думки потерпілої при призначенні обвинуваченому покарання узгоджується з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 641/5714/19, згідно з якими «апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі саме у розмірі 3 роки 6 місяців, своє рішення належним чином не вмотивував та при цьому не врахував всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, у тому числі думку потерпілого, якому відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі і який просив не позбавляти волі обвинуваченого, та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований і має за місцем роботи виключно позитивні характеристики».

Також право суду призначати покарання на власний розсуд, зокрема без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного кримінального суду від 17.04.2018 у справі № 298/95/16-к, «більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення. Натомість прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих доводів того, що застосування апеляційним судом статті 75 КК є неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання».

При цьому, за обставин даної справи, прокурором не доведено з відповідним обґрунтуванням неможливість застосування відносно обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням та що таке звільнення буде недостатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Навпаки, прокурор також, ґрунтовно володіючи обставинами справи та враховуючи відомості щодо особи обвинуваченого, вважав можливим застосувати щодо нього ст. 75 КК України, не призначаючи реального покарання та не позбавляючи його права керування транспортними засобами, з чим власне і погоджується суд, навівши вище обґрунтування щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та не позбавляючи права керування транспортними засобами.

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченого, який працює офіційно,, характеризується позитивно, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілої, відшкодував заподіяну шкоду потерпілій, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів держави додаткові обмеження, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченого, вказують на можливість встановлення однорічного іспитового строку для виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11.12.2025 у справі № 489/9861/25, підлягають скасуванню.

Обвинувачений у даному провадженні не затримувався, запобіжний захід відносно нього не застосовувався, та оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статей 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 08 квітня 2026 року.

Речовий доказ: автомобіль марки «Opel Kadett», р.н. НОМЕР_1 , - залишити у власника ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в сумі 3392 (три тисячі триста дев`яносто дві) грн 64 коп.

Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля "Opel Kadett", р.н. НОМЕР_2 , накладеного ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11.12.2025 у справі № 489/9861/25 - скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1 о