Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №489/1617/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1617/26

Провадження № 2/489/1517/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Костюченко Г.С.,

із секретарем Савковою К.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомлення учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,

встановив:

27.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , відповідно до якого просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти на утримання матері дитини в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня пред`явлення позову і терміном 36 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги в достатньому розмір на утримання доньки з урахуванням її потреб з огляду на стан здоров`я, через що позивачка несе основну частину витрат самостійно. При цьому відповідач є військовослужбовцем, має стабільне грошове забезпечення та можливість сплачувати аліменти на доньку відповідно до її потреб з урахуванням особливостей здоров`я дитини.

ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги від відповідача на утримання дитини та на власне утримання, оскільки дитина потребує постійного догляду та не в змозі самостійно обходитись без догляду матері, тому позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

18.03.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважають, що доводи позивачки є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначають, що твердження позивачки щодо необхідності стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від доходу відповідача є безпідставними. Відповідно до загальних засад сімейного законодавства та усталеної судової практики, при визначенні розміру аліментів на одну дитину, за відсутності виключних обставин, застосовується розмір у 1/4 частки від доходу платника аліментів, який є достатнім для забезпечення належного утримання дитини. Оскільки позивачкою не доведено наявності таких виключних обставин, визначення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу відповідача є законним, обґрунтованим та достатнім. Таким чином, з урахуванням фактичної поведінки відповідача, його добровільної участі у забезпеченні дитини, а також відсутності виключних обставин, визначення аліментів у підвищеному розмірі 1/3 є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. А надані медичні документи лише підтверджують наявність у дитини певних захворювань, однак не свідчать про наявність у неї встановленого у передбаченому законом порядку статусу дитини з інвалідністю або такого стану здоров`я, який би потребував постійного стороннього догляду . Відтак, відсутні правові підстави вважати дану ситуацію виключною, що могла б обґрунтовувати необхідність визначення аліментів у підвищеному розмірі. Оскільки обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків рівною мірою, а позивачка є працездатною особою, участь відповідача у розмірі 1/4 частки його значного доходу є справедливою та пропорційною. Стосовно стягнення аліментів на утримання матері зазначають, ОСОБА_4 не має встановленого у передбаченому законом порядку статусу дитини з інвалідністю , що прямо виключає можливість застосування положень статті 88 СК України. Позивачкою не доведено і факту неможливості самостійного забезпечення власних потреб. Відтак, вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивачка заперечує доводи представника відповідача, вказує що дитина потребує постійного супроводу та догляду ,який вона забезпечує, дитина не може самостійно функціонувати без присутності матері, роль матері у житті дитини є критично важливою для фізичного, духовного та освітнього розвитку, а тому аліменти у розмірі 1/5 частки на її утримання пов`язані саме з потребами дитини. А аліменти у розмірі 1/3 на утримання дитини враховує всі регулярні витрати на дитину включно з навчанням, медичними заходами, необхідними через особливості розвитку та стан здоров`я дитини. Тому позивачка просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що сама по собі наявність таких витрат, як басейн, художня школа, танці не є безумовною підставою для збільшення частки аліментів понад загальноприйнятий розмір , оскільки вони мають враховуватись з урахуванням принципу рівності обов`язків батьків та їх пропорційної участі у забезпеченні потреб дитини. А стосовно аліментів на утримання дружини зазначила, що твердження ОСОБА_1 про неможливість її працевлаштування через стан здоров`я дитини не підтверджений належними доказами. Бажання позивачки не працювати протягом наступних 3 років є її особистим вибором, який не може бути фінансовим тягарем для відповідача. Закон зобов`язує батьків утримувати дитину, але не зобов`язує Відповідача утримувати працездатну колишню дружину, яка свідомо відмовляється від реалізації свого права на працю за відсутності встановлених законом перешкод (інвалідності дитини).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки від усіх доходів, та аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку.

Представник відповідача , у судовому засіданні просила задовольнити позов частково ,а саме стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі частки від усіх видів заробітку ,у задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, приходить до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до зміни прізвища) є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач, малолітня донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 про призначення опікуна дитини з інвалідністю, ОСОБА_6 з 29.12.2020 року є опікуном дитини з інвалідністю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, судом встановлено, що дитина потребує постійного утримання, а батько в свою чергу достатнього утримання на дитину не надає.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у матеріальних витратах на утримання дитини, а також те, що відповідач несе обов`язок із утримання дитини поряд з матір`ю, є підстави для визначення розміру аліментів у частці заробітку (доходу), на чому наполягає позивач.

Позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) враховуючи стан здоров`я дитини, потребу у реабілітації та постійному лікуванні.

Водночас, витрати на лікування, реабілітацію, розвиток дитини та інші пов`язані витрати є додатковими витратами на дитину у розумінні ст. 185 СК України, які можуть бути предметом окремого правового врегулювання, однак самі по собі не є підставою для збільшення розміру аліментів.

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з цим суд враховує, що позивачем в силу свого процесуального обов`язку не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення аліментів саме в заявленому розмірі.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд враховує матеріальне становище відповідача, який є працездатним та не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини суду зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 88 Сімейного кодексу України, право одного з подружжя на утримання виникає за наявності сукупності умов, зокрема: проживання разом з дитиною з інвалідністю; здійснення постійного догляду за такою дитиною; неможливість дитини обходитися без стороннього догляду; наявність у другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, малолітня ОСОБА_4 не має встановленого у передбаченому законом порядку статусу дитини з інвалідністю , що прямо виключає можливість застосування положень статті 88 СК України.

Крім того, позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що стан здоров`я дитини є таким, що вона не може обходитися без постійного стороннього догляду. Надані медичні документи лише підтверджують окремі звернення за медичною допомогою, однак не свідчать про наявність обставин, які б об`єктивно унеможливлювали самостійне функціонування дитини або потребували постійної присутності матері

Оскільки позивачем не надано доказів необхідності надання дитині постійного стороннього догляду, суд вважає за необхідне відмовити у частині вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно терміном 36 місяців.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 про на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 27.02.2026 і до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

В задоволені іншої частини вимог – відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Повний текст судового рішення складено 08.04.2026.

Суддя Г.С.Костюченко