Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №380/9501/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 380/9501/25

адміністративне провадження № К/990/53517/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 380/9501/25

за позовом Приватного підприємства «Соломія-Сервіс»

до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправним та скасування припису,

за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

на рішення Львівського окружного адміністративного суду (у складі судді Кравціва О.Р.) від 03 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гінди О.М., Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.) від 27 листопада 2025 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 12 травня 2025 року Приватне підприємство «Соломія-Сервіс» (далі - ПП «Соломія-Сервіс»; позивач) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці, Міжрегіональне управління, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

2. На обґрунтування позовних вимог ПП «Соломія-Сервіс» зазначало, що 04 квітня 2025 року інспектор праці за результатами здійснення з 24 березня по 04 квітня 2025 року позапланової перевірки позивача склав акт № ЗХ/ЛВ/9491/023622, в якому вказано, що на вході у приміщення на проспекті Червоної Калини, 94-А у місті Львові виявлено фактичний допуск ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до роботи прибиральницею без укладення трудового договору; що адміністрація аптеки не повідомила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо умов роботи та оплати праці; про те, що робочий день розпочинається на 10- 15 хвилин раніше, а закінчується на 10- 15 хвилин пізніше графіка роботи аптеки, при цьому роботодавець не забезпечує ведення достовірного обліку виконуваної роботи та не нараховує оплату за час підготовки до роботи. Цього ж дня ПП «Соломія-Сервіс» отримало припис Держпраці № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П про зобов`язання усунути порушення, встановлені в акті позапланової перевірки та забезпечити додержання норм законодавства про працю.

Позивач заперечував встановлені в акті порушення тим, що не здійснює господарської діяльності за вказаною в акті та приписі адресою (на проспекті Червоної Калини, 94-А у місті Львові), а аптечний заклад ПП «Соломія-Сервіс» знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини, 94, та адміністрації закладу невідомо про допуск невідомої особи до прибирання приміщення аптеки, оскільки отримує клінінгові послуги у контрагентів, в яких запитало про працівницю ОСОБА_1 . У наказах ПП «Соломія-Сервіс» про прийняття на роботу асистента фармацевта ОСОБА_2 (від 19 березня 2025 року № 482-к), касира ОСОБА_4 (від 21 лютого 2025 року № 280-К) та фармацевта ОСОБА_3 (від 13 березня 2023 № 260-К) міститься інформація про робочі місця, тривалість робочого тижня, розмір заробітної плати (оклад), надбавки за вечірні години та роботу з виробничою санітарією, техніку безпеки та гігієну праці. З посадовими інструкціями асистент фармацевта ОСОБА_3 ознайомилася 14 березня 2023 року, асистент фармацевта ОСОБА_2 - 20 березня 2025 року, касир ОСОБА_4 - 25 березня 2025 року; з графіком роботи вказані працівники ознайомлювалися через CRM-систему «Бітрікс24» через відповідне завдання або кнопку «Ознайомлений (-а)». Інспектору праці надавалися табелі обліку використання робочого часу і відомості про виплату авансів та заробітної плати.

На думку позивача, 10-хвилинна підготовка працівника до виконання своїх трудових обов`язків, про що зазначено у правилах внутрішнього розпорядку, не може вважатися робочим часом, оскільки протягом цього часу не виконуються трудові функції. Оскаржуваний припис Держпраці належить визнати протиправним та скасувати, оскільки не містить конкретних вимог, як саме слід діяти та які заходи вживати для усунення порушень.

3. Держпраці не визнало позов, у відзиві зазначало, що інспектор праці здійснив позапланову перевірку ПП «Соломія-Сервіс» на підставі наказу від 21 березня 2025 року № 166/ЗХ-ЗК та направлення від 21 березня 2025 року № ЗХ/1/5137-25 після отримання 27 лютого 2025 року звернення фізичної особи, яка повідомила, що працює у позивача за себе та за відсутнього працівника кожні два дні з 08:00 до 21:00 без вихідних; при звільненні не отримала копію наказу про звільнення, записи у трудову книжку та розрахункові документи. За результатами позапланового заходу інспектор праці склав акт від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622 та припис від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П про усунення порушення вимог законодавства про працю. Вказану в акті та приписі адресу приміщення аптеки «Подорожник» підтвердила особа, яка працює у приміщенні аптеки; про місцезнаходження цього закладу за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини, 94, зазначено у відкритих джерелах, зокрема на вебсайті http://tabletki.ua; крім того, технічні помилки або описки в акті та приписі самі по собі не мають визначального значення для оцінки законності дії посадових осіб Міжрегіонального управління. ОСОБА_1 під відеозапис підтвердила, що працює прибиральницею в аптеці приблизно 3 роки з 8 до 10 ранку; її допуск до роботи координує регіональний директор ПП «Соломія-Сервіс» ОСОБА_5 .

Посадові інструкції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять відомості про оплату праці, преміювання, режим роботи, тривалість робочого дня, нормування праці, надбавки та компенсації; аналогічна ситуація з іншими працівниками ПП «Соломія-Сервіс». Обов`язок працівників аптеки бути на роботі за 10 хвилин до зміни та виконувати дії, описані в посадовій інструкції, становить виконання трудових обов`язків, що без відповідної компенсації та зарахування цього часу до робочого, є порушенням принципу справедливості оплати праці за приховану понаднормову роботу.

Зазначення у приписі про способи усунення виявлених порушень не відповідає вимогам абзацу 3-11 частини дев`ятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V). У приписі від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П вказано про виявлені порушення та визначено порушені положення нормативно-правових актів.

4. Позивач у додаткових поясненнях вказував, що Міжрегіональне управління, крім акта перевірки та припису, склало на директора ПП «Соломія-Сервіс» протоколи про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ9491/023622/П/ПТ та № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П/1ПТ, які розглянув Франківський районний суд міста Львова і постановами від 21 травня 2025 року у справах № 465/3009/25 та № 465/3010/25 закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У зазначених постановах суд встановив, що ПП «Соломія-Сервіс» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Мауста» (далі - ТОВ «Мауста») уклали 02 січня 2025 року договір про надання послуг з прибирання № 02/01/2025СС-МСТ, а ОСОБА_1 надає послуги ТОВ «Мауста», яке залучає її до прибирання аптечного закладу за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини, 94; дійшов висновку, що ПП «Соломія-Сервіс» дотримано вимоги пунктів 3, 5 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

5. Відповідач у додаткових поясненнях зазначав, що постанова Франківського районного суду міста Львова від 21 травня 2025 року у справі № 465/3009/25 не містить преюдиційних для адміністративного суду обставин та не може прийматися як доказ правомірності дій позивача. Укладений між ПП «Соломія-Сервіс» та ТОВ «Мауста» договір не подавався разом з позовною заявою, не надавався під час позапланової перевірки. Крім того, обставини укладення вказаного договору не узгоджуються з повідомленою ОСОБА_1 під час спілкування з інспектором праці інформацією, а сфера діяльності ТОВ «Мауста» за КВЕД - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням не охоплює сферу прибирання приміщень або надання клінінгових послуг.

6. ПП «Соломія-Сервіс» у суді першої інстанції письмово додатково пояснювало, що інспектор праці не запитував під час перевірки жодних договорів про надання послуг з прибирання та що 11 квітня 2025 року на адресу Держпраці направило заперечення проти акта про те, що йому не відомо про допуск невідомої особи до прибирання приміщення аптеки та не здійснювалося оплат фізичній особі за прибирання приміщення. На відеозаписі людина не вказувала, що є працівником ПП «Соломія-Сервіс», лише підтвердила факт прибирання приміщення аптеки. Відповідач не спростовує ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Час на переодягання працівника не входить до обліку робочого часу відповідно до пункту 17 Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладів, установ, організацій та підприємств охорони здоров`я України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 грудня 2000 року (далі - Галузеві правила). Позапланова перевірка проведена на підставі заяви невідомої особи, яка порушувала питання обліку роботи та витрат на оплату праці, і вказувала, що працювала в аптечному закладі за іншою адресою (місто Львів, вулиця Мазепи, 25А). На думку позивача, зазначене свідчить про вихід відповідача за межі підстав для здійснення заходу контролю.

7. Держпраці додатково вказувало, що відеозапис є додатком до акта перевірки, який на останній сторінці підписав директор ПП «Соломія-Сервіс» без зауважень. Згідно з посадовими інструкціями працівник має знімати приміщення з охорони, відкривати аптеку, вносити готівку в касу, друкувати нульові чеки - такі дії виконуються працівником в межах трудової функції і належать до робочого часу, а покликання позивача на пункт 17 Галузевих правил є некоректним. Міжрегіональному управлінню відомо про особу, яка подала заяву про порушення ПП «Соломія-Сервіс» вимог трудового законодавства; метою використання словосполучення «невідома особа» є дотримання конфіденційності. Місце провадження господарської діяльності не обмежується виключно офіційною адресою місцезнаходження юридичної особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, задовольнив позов.

9. Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що Франківський районний суд міста Львова у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 465/3009/25 встановив преюдиційні для цієї справи обставини про те, що накази (розпорядження) ПП «Соломія-Сервіс» про прийняття на роботу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх посадові інструкції містять усю необхідну інформацію про умови праці, оплату, тривалість робочого тижня, права й обов`язки працівників, факт ознайомлення з якими підтверджується особистими підписами, а з графіками виходу на роботу працівники ознайомлюються через CRM-систему «Бітрікс24», що свідчить про дотримання позивачем вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 29 КЗпП України. Позивач здійснює належний облік робочого часу працівників, не включаючи 10 хвилин до початку роботи, потрібні для підготовки працівника до роботи, не є робочим часом і не підлягають включенню до обліку робочого часу, зокрема з огляду на пункт 17 Галузевих правил, а відповідач не надав докази виконання працівниками трудових функцій у цей час, крім того, Франківський районний суд міста Львова у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 465/3009/25 виходив з того, що Держпраці не вказало в акті від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622 та приписі від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П працівників, які повідомили про початок роботи «на 10- 15 хв. раніше графіку роботи аптеки» та закінчення «на 10- 15 хв. пізніше графіку роботи аптеки». Франківський районний суд міста Львова у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 465/3010/25 дійшов висновку, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах із позивачем, а була залучена до прибирання аптечного закладу на підставі цивільно-правового договору з ТОВ «Мауста», що підтверджується договором про надання послуг з прибирання від 02 січня 2025 року № 02/01/2025СС-МСТ, а відповідач не надав належних і допустимих доказів систематичного виконання нею трудової функції в інтересах та під контролем позивача. Захід позапланового контролю проведено з порушенням частини першої статті 4 Закону № 877-V, оскільки перевірку здійснено за адресою (місто Львів, проспект Червоної Калини, 94-А), за якою позивач не задекларував провадження діяльності, що також встановив Франківський районний суд міста Львова у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 465/3010/25. Заява колишньої працівниці ПП «Соломія-Сервіс», яка слугувала підставою проведення позапланової перевірки, стосувалася дотримання вимог законодавства про працю під час розірвання із нею трудового договору, тому відповідач вийшов за межі підстав перевірки, чим порушив вимоги статті 6 Закону № 877-V. Оскаржуваний припис не містить чітких, конкретних і зрозумілих вказівок ПП «Соломія-Сервіс» щодо способу усунення виявлених порушень, чим не відповідає критеріям акта індивідуальної дії та принципам державного нагляду (контролю), закріпленим у статті 3 Закону № 877-V, тому є протиправним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

11. На обґрунтування касаційної скарги Міжрегіональне управління зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 21, частини четвертої статті 24, статей 29, 50, 94 КЗпП України, статті 6, частини восьмої та дев`ятої статті 7, частини першої статті 12 Закону № 877-V, частини першої статті 10 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX), а також не врахували правові позиції щодо застосування зазначених норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 813/2520/16 (щодо застосування концепції прихованого працевлаштування (deemed employment)); від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (щодо кваліфікації виконання особою на користь суб`єкта господарювання роботи, яка збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності), від 13 червня 2019 року у справі № 804/4768/18 (щодо оцінки процедурних порушень, допущених при оформленні результатів заходів державного нагляду (контролю)), від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17 (щодо обов`язковості застосування вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України про заборону допуску працівника до роботи без укладення трудового договору незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник), від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а (щодо права органу державного нагляду (контролю) самостійно визначати питання, що підлягають з`ясуванню під час перевірки, та перелік і обсяг необхідних документів), від 09 лютого 2021 року у справі № 822/620/17 (щодо повноважень Держпраці відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яку ратифіковано Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV (далі - Конвенція МОП № 81)), від 18 грудня 2023 року у справі № 500/861/20 (щодо достатності зазначення у приписі змісту виявлених порушень та посилання на порушені норми законодавства без обов`язку контролюючого органу визначати конкретні способи усунення порушень).

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла відображення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року щодо трудових відносин (№ 198) (далі - Рекомендація МОП № 198). Під час перевірки встановлено, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були належним чином поінформовані про істотні умови праці. Не надано жодного документального підтвердження щодо визначених умов праці, умов оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, ставок, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат.

Держпраці у доводах касаційної скарги також зазначає, що долученими до справи матеріалами відеофіксації підтверджується, що працівники фактично виконують трудові функції поза обліковуваним робочим часом, а вимога бути на робочому місці за 10 хвилин до початку зміни для підготовки до роботи є частиною робочого часу. Встановлення ПП «Соломія-Сервіс» у Правилах внутрішнього трудового розпорядку обов`язку працівника прибути на робоче місце за 10 хвилин до початку зміни без забезпечення обліку цього часу як робочого є незаконним, оскільки працівник фактично виконує службові дії в інтересах роботодавця, цей час не обліковується, а отже робота виконується безоплатно, що суперечить статті 43 Конституції України.

Також скаржник наголошує, що перевіркою встановлено відсутність системи преміювання як такої, оскільки преміювання здійснюється одноосібним рішенням керівника без внутрішнього правового регулювання.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 була залучена до надання послуг із прибирання на підставі цивільно-правового договору через контрагента ТОВ «Мауста» спростовуються відеофайлом, долученим до матеріалів справи, де ОСОБА_1 чітко вказує, що є протягом трьох років прибиральницею за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини 94А, працює з 8 до 10 ранку тільки на одному об`єкті, офіційно не працевлаштована, та домовлялася про роботу з регіональним директором позивача.

Скаржник наголошує, що Міжрегіональне управління повністю дотрималося встановленої законодавством процедури здійснення позапланового заходу державного контролю; не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що припис має декларативний характер та не містить чітких вказівок щодо усунення порушень, зазначає, що законодавством не закріплено обов`язок контрольного органу зазначати у приписі конкретні способи усунення виявлених порушень. Форма припису затверджена наказом Міністерства розвитку економіки від 27 жовтня 2020 року № 2161 і не передбачає графи «Способи усунення порушення».

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. 19 грудня 2025 року Держпраці подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

13. Верховний Суд ухвалою від 30 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження.

14. 31 грудня 2025 року ПП «Соломія-Сервіс» отримало в електронний кабінет ЄСІТС копію зазначеної ухвали, проте не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.

15. Верховний Суд ухвалою від 07 квітня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 квітня 2026 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ПП «Соломія-Сервіс» має основний вид економічної діяльності: 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

17. 27 лютого 2025 року на адресу Міжрегіонального управління надійшла скарга колишньої працівниці ПП «Соломія-Сервіс», в якій зазначила, що працювала в «Ощад Аптеці» за адресою: місто Львів, вулиця Івана Мазепи, 25-А, без вихідних та належної компенсації-винагороди. Позивач порушив вимоги законодавства про працю в частині розірвання трудового договору щодо виплати належних сум заробітної плати при звільненні. Неодноразові звернення до позивача не дали позитивного результату, тому заявниця просила Держпраці вжити заходи для поновлення її прав.

18. 12 березня 2025 року Державна служба України з питань праці листом № ЦА-1412/1.3/2.4.1-25а повідомила Міжрегіональне управління про надання погодження на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) щодо ПП «Соломія-Сервіс».

19. 21 березня 2025 року Міжрегіональне управління видало наказ від 21 березня 2025 року № 166/ЗХ-ЗК та направлення від 21 березня 2025 року № ЗХ/1/5137-25, якими уповноважив заступника начальника відділу з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області та інспекторів праці вказаного відділу на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки щодо додержання законодавства про працю з питань оформлення трудового договору, особливостей обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, зміни істотних умов праці, робочого часу та часу відпочинку, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, законності припинення трудових договорів, виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» у ПП «Соломія-Сервіс» у період з 24 березня по 04 квітня 2025 року. Місцезнаходження юридичної особи: 79053, м. Львів, вул. Бойчука, 5/117; місця провадження господарської діяльності: місто Львів, вулиця Гашека, 15-А; місто Львів, вулиця Васильківського, 1; місто Львів, проспект Червоної Калини, 94-А; місто Львів, вулиця Шевченка, 364; місто Львів, вулиця Мазепи, 12; місто Львів, вулиця Хімічна, 5; місто Львів, вулиця Великого, 61; місто Львів, вулиця Виговського, 3; місто Львів, вулиця Наукова, 64; місто Львів, вулиця Юрія Руфа, 15; місто Львів, вулиця Широка, 64; місто Львів, вулиця Навроцького, 23; місто Львів, вулиця Пилипа Орлика, 4; місто Львів, проспект Червоної Калини, 97; місто Львів, вулиця Заводська, 8; місто Винники, вулиця Галицька, 18; місто Львів, проспект Чорновола, 95; місто Львів, вулиця Мазепи, 25-А; місто Львів, вулиця Федьковича, 51.

20. У період з 16 години 20 хвилин 24 березня 2025 року по 15 годину 00 хвилин 04 квітня 2025 року посадові особи Міжрегіонального управління у присутності директора ПП «Соломія-Сервіс» ОСОБА_6 провели позапланову перевірку підприємства.

21. 04 квітня 2025 року за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) уповноважені особи відповідача склали акт № ЗХ/ЛВ/9491/023622, яким зафіксували порушення вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24, пунктів 3, 5 частини першої статті 29 КЗпП України та частини першої статті 7, частини першої статті 10 Закону № 2136-IX.

22. Цього ж дня посадові особи Міжрегіонального управління видали припис від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П про усунення ПП «Соломія-Сервіс» виявлених порушень законодавства про працю, та склали протоколи про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П/ПТ та № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П/1ПТ.

23. Франківський районний суд м. Львова постановами від 21 травня 2025 року у справах № 465/3009/25 та № 465/3010/25 закрив провадження відносно ОСОБА_6 про притягнення до адміністративної відповідальності за частинами першою та третьою статті 41 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

24. Не погодившись із зазначеним приписом Держпраці, ПП «Соломія-Сервіс» звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

26. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року повною мірою не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

31. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX) здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

33. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

34. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

35. Таким чином, суд здійснює перевірку рішень суб`єктів владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам закону, дотримання меж повноважень та встановленого порядку, а також забезпечення принципу пропорційності. Водночас суд не наділений повноваженнями самостійно визначати доцільність обраного адміністративним органом заходу реагування чи замінювати його на інший, оскільки це перебуває в дискреційних повноваженнях органу.

36. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо визначення поняття «дискреційні повноваження», викладеними у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17.

37. Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства (стаття 1 Закону № 877-V).

38. Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

39. Аналогічне положення закріплено в абзаці першому частини першої статті 38 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII).

40. Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; на основі принципу оцінки ризиків та доцільності; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону (стаття 3 Закону № 877-V).

41. Також державний нагляд (контроль) здійснюється з дотриманням принципів, визначених Законом № 2073-IX.

42. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

43. Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень (частина третя статті 11 Закону № 2073-IX).

44. Підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам.

Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу (абзац п`ятий частини першої статті 6 Закону № 877-V).

45. У період дії воєнного стану Держпраці та її територіальні органи відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2136-IX можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу (цькування) та законності припинення трудових договорів.

46. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

47. Для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону № 877-V). На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону № 877-V).

48. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення)(частина третя статті 7 Закону № 877-V).

49. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (частина п`ята статті 7 Закону № 877-V).

50. При здійсненні позапланового заходу на підставі звернення фізичної особи посадові особи додатково пред`являють копію погодження центрального органу виконавчої влади (абзац шостий частини першої статті 6 Закону № 877-V). Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина одинадцята статті 4 Закону № 877-V).

51. Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів (частина четверта статті 6 Закону № 877-V).

52. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, у якому зазначає стан виконання вимог законодавства, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства (частина шоста статті 7 Закону № 877-V). В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис (частина сьома статті 7 Закону № 877-V).

53. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону № 877-V).

54. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що посадові особи Міжрегіонального управління здійснили позаплановий захід, ініційований за заявою (скаргою) колишньої працівниці, за погодженням Державної служби України з питань праці (лист від 12 березня 2025 року № ЦА-1412/1.3/2.4.1-25а), на підставі наказу від 21 березня 2025 року № 166/ЗХ-ЗК та направлення від 21 березня 2025 року № ЗХ/1/5137-25; перевірку проведено у період з 24 березня по 04 квітня 2025 року у присутності директора ПП «Соломія-Сервіс» ОСОБА_6; за результатами складено акт від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622 та припис від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П.

55. Позаплановий захід контролю фактично проведено за адресою провадження діяльності аптечного закладу ПП «Соломія-Сервіс» на проспекті Червоної Калини у місті Львові у присутності директора ОСОБА_6

56. Зазначення в акті та приписі адреси з додаванням літери «А» не вплинуло на фактичне здійснення перевірки за належним місцем провадження діяльності ПП «Соломія-Сервіс» та не призвело до порушення прав позивача брати участь в заході контролю, ознайомитися з його результатами та підписати акт перевірки без зауважень, що підтверджує його обізнаність щодо об`єкта перевірки.

57. Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що за адресою «проспект Червоної Калини, 94А» позивачем не задекларовано провадження діяльності, а тому захід позапланового контролю проведено з порушенням частини першої статті 4 Закону № 877-V, є формальним та не враховує фактичних обставин справи.

58. Верховний Суд наголошує, що можливі неточності в документах, які слугували підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, оцінюються судом з урахуванням усіх обставин справи та необхідності досягнення балансу між інтересами суб`єкта господарювання, публічними інтересами у забезпеченні дотримання роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Формальні неточності (описки) у зазначенні, зокрема, місця проведення перевірки, за умови здійснення заходу контролю за фактичним місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання (або його відокремлених підрозділів) та забезпечення участі керівника або особи, уповноваженої керівником, не можуть бути самостійною підставою для скасування рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист конституційного права на працю (стаття 43 Конституції України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 804/4768/18, від 01 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19.

59. Суди попередніх інстанцій встановили, що скарга колишньої працівниці ПП «Соломія-Сервіс» від 27 лютого 2025 року містила відомості про роботу без вихідних та належної компенсації, що охоплює питання обліку робочого часу, оплати праці та умов праці. Предмет перевірки, визначений у направленні від 21 березня 2025 року № ЗХ/1/5137-25 відповідно до вимог частин першої та третьої статті 7 Закону № 877-V, кореспондується зі змістом цієї скарги.

60. Адреса вулиця Івана Мазепи, 25-А у місті Львові входила до переліку місць провадження діяльності ПП «Соломія-Сервіс», зазначених у направленні на перевірку, а Закон № 877-V не обмежує проведення позапланового заходу виключно однією адресою.

61. Стосовно меж перевірки абзац дванадцятий частини першої статті 6 Закону № 877-V передбачає, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

62. Верховний Суд звертає увагу на положення Конвенції МОП № 81, яка є частиною національного законодавства України відповідно до частини першої статті 9 Конституції України. У статті 3 Конвенції МОП № 81 визначено, що завданням системи інспекції праці є, зокрема, забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, норм щодо заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту.

63. Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, зокрема: c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

64. Тобто інспектор праці може здійснювати будь-які перевірки, контроль і розслідування, які він може вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що роботодавець суворо дотримується норм трудового законодавства. Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а та від 09 лютого 2021 року у справі № 822/620/17.

65. Скарга колишньої працівниці ПП «Соломія-Сервіс» від 27 лютого 2025 року містила відомості не лише про порушення порядку розірвання трудового договору, а й про роботу без вихідних та належної компенсації, що охоплює питання умов праці, обліку робочого часу та оплати праці загалом. Предмет перевірки, визначений у направленні від 21 березня 2025 року № ЗХ/1/5137-25, стосувався оформлення ПП «Соломія-Сервіс» трудових договорів, обліку робочого часу та витрат на оплату праці.

66. При цьому Верховний Суд зазначає, що позаплановий захід контролю, ініційований за зверненням конкретної фізичної особи, не обмежується перевіркою дотримання законодавства про працю виключно стосовно заявника. Така перевірка може охоплювати також питання, які випливають зі змісту звернення, належать до предмета заходу та зазначені у направленні на перевірку.

67. Тобто звернення фізичної особи є підставою для здійснення позапланового заходу щодо суб`єкта господарювання як роботодавця у межах тих порушень трудового законодавства, які охоплюються предметом відповідного заходу контролю.

68. За іншого застосування абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону № 877-V інспектор праці, виявивши під час перевірки порушення трудових прав інших працівників того ж роботодавця, був би позбавлений можливості на них реагувати, що суперечить меті державного нагляду (контролю) - виявленню та запобіганню порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпеченню інтересів суспільства (стаття 1 Закону № 877-V), а також завданням інспекції праці, визначеним статтею 3 Конвенції МОП № 81.

69. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 лютого 2026 року у справі № 160/32560/24.

70. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем частини першої статті 4 та статті 6 Закону № 877-V є помилковим.

71. Щодо порушень законодавства про працю, зафіксованих Держпраці в акті за результатами планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю), Верховний Суд виходить з такого.

72. Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про права та обов`язки, умови праці і правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення).

73. Поняття «умови праці» в розумінні пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України не обмежується зазначенням окладу та тривалості робочого тижня у наказі про прийняття на роботу, а охоплює весь комплекс умов, на яких працівник виконує роботу.

74. У частині другій статті 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

75. Тобто умови праці формуються роботодавцем у визначеному законом порядку - шляхом закріплення у колективному договорі, а у випадку його відсутності - шляхом узгодження з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом.

76. Отже, вимоги пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України виконуються у разі, якщо роботодавець визначив умови праці у відповідних локальних актах (колективному договорі, положенні про оплату праці, положенні про преміювання, тощо) та довів їх зміст до відома працівника у спосіб, узгоджений із працівником. Водночас підписання працівником наказу про прийняття на роботу, в якому визначено лише оклад та тривалість робочого тижня, не є достатнім доказом виконання роботодавцем обов`язку з інформування працівника про умови праці у повному обсязі, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України.

77. Під умовами встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку в розумінні пункту 5 частини першої статті 29 КЗпП України слід розуміти сукупність встановлених роботодавцем правил щодо робочого часу та часу відпочинку працівника, зокрема: час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) (стаття 57 КЗпП України); тривалість робочого дня (зміни) та робочого тижня (статті 52, 53, 54 КЗпП України); порядок роботи змінами, порядок складання, затвердження та доведення до відомостей графіків змінності працівників (стаття 58 КЗпП України); час перерви для відпочинку і харчування та її тривалість (стаття 66 КЗпП України); тривалість щотижневого безперервного відпочинку (стаття 70 КЗпП України); порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні та святкові дні (статті 62, 71, 73 КЗпП України).

78. Доведення графіків зміни до відома працівника у будь-який спосіб може бути лише способом фіксації факту ознайомлення працівника із затвердженим графіком роботи, а не підтвердженням існування затвердженого роботодавцем порядку складання графіків змінності, запровадження підсумованого обліку робочого часу.

79. Міжрегіональне управління вбачало порушення ПП «Соломія-Сервіс» саме у відсутності регламентації порядку організації роботи за змінним графіком, а не в способі ознайомлення з фактичним (затвердженим) графіком роботи.

80. Суди попередніх інстанцій зосередилися на оцінці способу ознайомлення працівників із графіком через CRM-систему «Бітрікс24» та помилково визнали його достатнім для підтвердження дотримання позивачем вимог пункту 5 частини першої статті 29 КЗпП України.

81. Частина перша статті 7 Закону № 2136-ІХ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до 14 червня 2025 року) передбачає, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

82. Тобто стаття 7 Закону № 2136-IX передбачає спрощений для роботодавця порядок організації діловодства з питань трудових відносин у період воєнного стану лише на територіях активних бойових дій.

83. Водночас застереження частини першої статті 7 Закону № 2136-IX щодо «забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці» слідує з частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), згідно з якою роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.

84. Держпраці вбачало порушення вимог цієї статті у незабезпеченні ПП «Соломія-Сервіс» достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та обліку витрат на оплату праці, а саме початок робочого дня за 10- 15 хвилин раніше графіка роботи аптеки (для забезпечення початку роботи аптеки - включити комп`ютери, запустити програми та ін.) і закінчити на 10- 15 хвилин пізніше графіка роботи аптеки (формування звіту, звірення каси).

85. Обов`язок ПП «Соломія-Сервіс» забезпечувати ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці випливає з частини другої статті 30 Закону № 108/95-ВР, яка є нормою прямої дії та поширюється на всіх роботодавців незалежно від місцезнаходження, форми власності та виду діяльності, і не зумовлена ні періодом воєнного стану, ні розташуванням об`єкта перевірки у районах активних бойових дій. Застереження частини першої статті 7 Закону № 2136-IX лише відтворює цей загальний обов`язок як умову для реалізації роботодавцем права на спрощене діловодство.

86. Таким чином, зазначення Держпраці в акті перевірки про недоліки у веденні ПП «Соломія-Сервіс» достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, стосувалося виконання роботодавцем обов`язку, не пов`язаного з розташуванням об`єкта перевірки у районі активних бойових дій та дією воєнного стану.

87. Щодо самого факту порушення, суди попередніх інстанцій встановили, що пунктами 3.1.1 та 3.1.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПП «Соломія-Сервіс» встановлено обов`язок працівника прибути на робоче місце за 10 хвилин до початку роботи та затриматися на 10 хвилин після закінчення робочого часу для включення комп`ютерів, запуску програмного забезпечення перед початком зміни та формування звітів, звірення каси після закінчення робочого часу.

88. У положеннях КЗпП України та іншого законодавства України відсутнє нормативне визначення критеріїв розмежування робочого часу від часу відпочинку через сукупність юридично значимих ознак.

89. Водночас Європейський Парламент і Рада у Директиві від 04 листопада 2003 року 2003/88/ЄС про деякі аспекти організації робочого часу визначили поняття «робочий час» як будь-який період, протягом якого працівник працює, перебуваючи в розпорядженні роботодавця, та здійснює свою діяльність або виконує обов`язки відповідно до національного законодавства та/або практики (пункт 1 статті 2 Директиви). Відповідно, час відпочинку визначено як будь-який період, який не є робочим часом (пункт 2 статті 2 Директиви).

90. Зазначена Директива є частиною acquis communautaire Європейського Союзу, до поступового наближення із яким Україна взяла на себе зобов`язання відповідно до статті 419 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII. Додатком XL до Глави 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» зазначеної Угоди передбачено наближення законодавства України, зокрема, до Директиви 2003/88/ЄС.

91. Враховуючи підхід Директиви 2003/88/ЄС, Верховний Суд виходить з того, що для кваліфікації певного періоду як робочого часу мають значення критерії:

- вказівка роботодавця перебувати працівнику у визначений момент на робочому місці або в іншому встановленому місці;

- виконання працівником трудової функції незалежно від інтенсивності відповідних дій або обов`язок працівника бути готовим до їх негайного виконання;

- працівник об`єктивно обмежений у можливості самостійно використовувати свій час (відпочинок, особисті справи), зокрема у зв`язку із запровадженням режиму чергування.

92. При цьому період підлягає кваліфікації як робочий час за умови одночасної наявності сукупності зазначених критеріїв.

93. У справі, що розглядається, встановлено, що працівники ПП «Соломія-Сервіс» протягом 10- 15 хвилин до початку та після закінчення зміни перебувають на робочому місці (в аптечному закладі), виконують обов`язкові дії (включення комп`ютерів, запуск програм, формування звітів, звірення каси).

94. Суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили такі дії працівника з переодяганням у розумінні пункту 17 Галузевих правил, хоча запуск комп`ютерних програм, звіряння каси, інші зазначені в акті дії є невід`ємною частиною виробничого процесу аптечного закладу, без якої основна діяльність не може розпочатися або належно завершитися.

95. Щодо вимоги припису, яка стосується допуску ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, Верховний Суд окремо звертає увагу на частини першу та четверту статті 43 Конституції України, які гарантують кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

96. Право на працю закріплене також у статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року.

97. Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (перше, друге речення абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98; абзац третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023).

98. Пункт другий частини п`ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» визначає, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

99. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 24 КЗпП України).

100. Отже, якщо особу фактично допущено до роботи за розпорядженням або з відома роботодавця чи уповноваженої ним особи, зазначене може свідчити про фактичне виникнення трудових відносин незалежно від належного оформлення прийняття на роботу.

101. Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а дійшов висновку, що характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

102. У постанові від 20 січня 2023 року у справі № 824/849/18-а Верховний Суд додатково вказав, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) шляхом виконання вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

103. При вирішенні цього спору суди повинні були також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), відображену у пункті 13 Рекомендації МОП № 198, про те, що ознаками трудових відносин є, зокрема: виконання роботи відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; інтеграція працівника в організаційну структуру підприємства; виконання роботи виключно або переважно в інтересах іншої особи; виконання роботи особисто; виконання роботи відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; характерна тривалість/продовжуваність роботи; надання інструментів, матеріалів стороною, яка є замовником (постанова Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 813/2520/16).

104. При цьому без оформлених трудових відносин особа (працівник) позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Конституції України (постанова Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 0540/8959/18-а).

105. Також Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності встановлення фактичного змісту правовідносин: у трудових відносинах працівник зобов`язується виконувати роботу (трудову функцію) з визначеної професії, спеціальності, кваліфікації або посади (частина перша статті 21 КЗпП України); а у цивільно-правових відносинах виконавець зобов`язується виконати певну роботу і передати її результат замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу України).

106. У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 140/10379/24 Верховний Суд звертав увагу судів на те, що відсутність оформлених трудових відносин саме собою не свідчить про їх відсутність як таку, а навпаки, може свідчити про порушення частини четвертої статті 24 КЗпП України (допуск до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення податкового органу). Використання конструкції, за якою підприємство укладає договір з суб`єктом господарювання, який, у свою чергу, залучає фізичну особу для фактичного виконання робіт, створює передумови для: уникнення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), військового збору, податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО); позбавлення працівника гарантій, передбачених трудовим законодавством (оплата відпусток, лікарняних, вихідної допомоги тощо); ухилення від відповідальності за порушення вимог законодавства про працю; створення штучних перешкод для реалізації працівником своїх трудових прав.

107. Верховний Суд зазначає, що у подібній категорії справ, де Держпраці здійснювала відеофіксацію, суди першочергово мають дослідити достовірність пояснень особи під час позапланової перевірки, щодо якої можливо приховане працевлаштування; надавати оцінку умовам цивільно-правових угод, зокрема, визначенню конкретного результату роботи, переліку завдань, обсягу робіт, та порядку оплати, підписанню між суб`єктами господарювання (замовником та підрядником) актів виконаних робіт; можуть витребовувати у відповідного податкового органу, який є розпорядником інформації щодо нарахування та сплати суб`єктом господарювання, що надає послуги через залучення фізичних осіб за цивільно-правовими угодами, ЄСВ, ПДФО, військового збору за відповідний період.

108. Такі дії відповідають обов`язку суду щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи та повноваженням, передбаченим частиною четвертою статті 9 та частиною третьою статті 80 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

109. Відсутність таких нарахувань може підтверджувати доводи контролюючого органу щодо фіктивності договорів з третіми особами та використання праці без належного оформлення.

110. Верховний Суд звертає увагу на те, що Держпраці здійснювала відеофіксацію позапланової перевірки ПП «Соломія-Сервіс», на записах якої, зі слів відповідача, ОСОБА_1 повідомила, що працює прибиральницею в аптечному закладі приблизно три роки, з 8 по 10 ранку працює лише на одному об`єкті, офіційно не працевлаштована, а її допуск до роботи координує регіональний директор ПП «Соломія-Сервіс» ОСОБА_5 .

111. Зазначене може свідчити про факт прихованого працевлаштування відповідно до пункту 13 Рекомендації МОП № 198 та у розумінні статті 21 КЗпП України, проте суди попередніх інстанцій у своїх висновках фактично обмежилися лише наявністю договору про надання послуг з прибирання від 02 січня 2025 року № 02/01/2025СС-МСТ, який ПП «Соломія-Сервіс» не надавало інспектору праці під час позапланової перевірки, не подавався разом із позовною заявою, а був долучений лише з клопотанням від 03 червня 2025 року на підставі відповіді на адвокатський запит від 16 травня 2025 року; договору, який укладений із суб`єктом господарювання, основний КВЕД якого (46.73) не охоплює клінінгових послуг.

112. Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що зафіксовані в акті перевірки порушення у сфері оформлення трудових відносин, інформування працівників про умови праці та обліку робочого часу є необґрунтованими.

113. Водночас зазначене не впливає на оцінку оскаржуваного припису Держпраці від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П з точки зору його відповідності вимогам, які пред`являються до приписів як розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю).

114. Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

115. Верховний Суд неодноразово тлумачив застосування норм Закону № 877-V в частині визначення основних ознак припису, вимог щодо його оформлення та змісту. Зокрема, у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 480/1752/19 та від 13 квітня 2022 року у справі № 804/2529/16 дійшов висновок, що припис є розпорядчим документом, в якому мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, які мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

116. Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу четвертого частини першої статті 6 Закону № 877-V, згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

117. У постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 160/33/19 Верховний Суд зазначив, що спосіб усунення порушень, визначений у приписі, повинен бути мотивованим, узгоджуватись з нормами законодавства, а строки його виконання мають визначатись у кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб`єкта господарювання, кількості, виду і характеру виявлених порушень. Наданий у приписі строк на усунення виявлених порушень повинен бути обґрунтованим та достатнім для реального виконання такого припису.

118. За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 1340/3623/18, пункти припису не можуть носити загальний характер та дублювати норми законодавства, неухильний обов`язок додержання яких і так вже закріплено законом.

119. Таким чином, припис щодо усунення порушень законодавства про працю повинен відповідати таким вимогам: вимоги припису повинні бути спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, зафіксованих у ході перевірки; припис має містити перелік документально підтверджених порушень, що допущені суб`єктом перевірки; у приписі має бути визначений обґрунтований та достатній для реального виконання строк усунення порушень; кожна вимога у приписі контролюючого органу повинна бути належним чином сформульованою, загальнозрозумілою та доведеною; припис не може абстрактно вказувати на обов`язок суб`єкта господарювання дотримуватися вимог чинного законодавства; припис не може носити попереджувальний та рекомендаційний характер (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 460/17126/21).

120. Разом з тим припис не може зводитися до загального дублювання обов`язку додержуватися законодавства без належної конкретизації дій, яких вимагає контролюючий орган від суб`єкта господарювання.

121. У справі, що розглядається, встановлено, що припис Держпраці від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П складається з чотирьох пунктів, у яких зафіксовано порушення вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України, пунктів 3, 5 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 7, частини першої статті 10 Закону № 2136-IX, та визначено єдиний строк для усунення порушень - 04 червня 2025 року.

122. Зі змісту пункту 1 припису вбачається, що Держпраці зобов`язало ПП «Соломія-Сервіс» усунути порушення частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України у частині фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи прибиральницею без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

123. При цьому припис не містить конкретних вимог щодо способу усунення вказаного порушення: у ньому не зазначено, яким чином ПП «Соломія-Сервіс» має усунути порушення - укласти з ОСОБА_1 трудовий договір, оформити наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, повідомити відповідний орган про прийняття працівника чи вжити інших заходів.

124. Стосовно пунктів 2- 4 припису Верховний Суд зазначає, що вони містять лише опис встановлених під час перевірки обставин та посилання на порушені норми законодавства, проте також не визначають конкретних заходів, яких має вжити ПП «Соломія-Сервіс» для приведення своєї діяльності у відповідність із законодавством про працю. Зокрема, пункт 2 припису фіксує порушення пунктів 3, 5 частини першої статті 29 КЗпП України у частині неінформування працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про умови праці, проте не визначає, яким чином та в якому обсязі роботодавець має повторно довести до працівників відомості про умови праці.

125. Пункт 3 припису фіксує порушення частини першої статті 7 Закону № 2136-IX у частині незабезпечення достовірного обліку виконуваної роботи, однак не конкретизує, які саме заходи має вжити роботодавець для забезпечення такого обліку. Пункт 4 припису стосується порушення частини першої статті 10 Закону № 2136-IX, однак так само обмежується зазначенням порушеної норми без визначення конкретних дій для усунення.

126. Водночас Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги Держпраці про те, що законодавством не закріплено обов`язок контрольного органу зазначати у приписі конкретні способи усунення виявлених порушень, та що форма припису, затверджена наказом Міністерства розвитку економіки від 27 жовтня 2020 року № 2161, не передбачає графи «Способи усунення порушення».

127. Відсутність у затвердженій формі припису окремої графи «Способи усунення порушення» не звільняє орган державного нагляду (контролю) від обов`язку сформулювати вимоги припису таким чином, щоб вони відповідали правовій природі цього документа - бути обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою щодо усунення порушень вимог законодавства (частина восьма статті 7 Закону № 877-V). Зміст припису визначається не лише формою бланка, а й вимогами закону до цього виду розпорядчого документа.

128. Припис як розпорядчий документ повинен містити чіткі, конкретні та зрозумілі вимоги, виконання яких може бути проконтрольоване. Відсутність у приписі конкретних вимог щодо усунення порушень унеможливлює для суб`єкта господарювання визначення обсягу дій, необхідних для його належного виконання, а для органу державного нагляду (контролю) - проведення перевірки виконання такого припису відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 Закону № 877-V.

129. У справі, що розглядається, характер зафіксованих порушень вимагав від Держпраці конкретизації заходів, необхідних ПП «Соломія-Сервіс» для їх усунення, оскільки кожне з порушень передбачало комплекс дій, обсяг яких не є очевидним із самого лише посилання на порушену норму.

130. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2023 року у справі № 500/861/20, з урахуванням якої достатність зазначення у приписі змісту виявлених порушень та посилання на порушені норми законодавства визначається залежно від характеру конкретного порушення та можливості суб`єкта господарювання однозначно встановити зміст вимоги.

131. Суди попередніх інстанцій мотивували протиправність припису від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П переважно порушенням Держпраці процедури здійснення позапланового заходу контролю (здійснення перевірки за адресою, за якою позивач не задекларував провадження діяльності; вихід за межі підстав перевірки) та відсутністю підтвердження вчинення позивачем зафіксованих порушень.

132. Водночас, як встановлено Верховним Судом, зазначені висновки судів є помилковими у частині оцінки дотримання процедури здійснення заходу контролю та необґрунтованими у частині оцінки наявності чи відсутності порушень законодавства про працю.

133. Проте припис Держпраці від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П є протиправним з огляду на невідповідність його змісту вимогам, які пред`являються до приписів як розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю), а саме: пункти припису не містять конкретних, чітко сформульованих та зрозумілих вимог щодо способу усунення зафіксованих порушень; обмежуються описом обставин порушення та посиланням на порушені норми законодавства без визначення заходів, яких має вжити суб`єкт господарювання для приведення своєї діяльності у відповідність із законодавством про працю, що унеможливлює як належне виконання припису ПП «Соломія-Сервіс», так і подальший контроль за його виконанням з боку Держпраці.

134. Водночас помилковість окремих мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, задовольняючи позов, не спростовує висновку про протиправність оскаржуваного припису. Такий висновок у цій справі зумовлений сукупністю встановлених обставин, насамперед невідповідністю змісту припису вимогам закону щодо чіткості, конкретності та зрозумілості обов`язкової до виконання вимоги про усунення порушень.

135. При цьому суди встановили, що постановами Франківського районного суду міста Львова від 21 травня 2025 року у справах № 465/3009/25 та № 465/3010/25 провадження у справах про адміністративні правопорушення за аналогічними фактами закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, що додатково свідчить про протиправність припису.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

136. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

137. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

138. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

139. Верховний Суд вважає, що помилковість мотивів, якими суди попередніх інстанцій обґрунтували протиправність припису Держпраці від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П, не призвела до ухвалення неправильного рішення по суті спору, оскільки припис підлягає визнанню протиправним та скасуванню з підстав, встановлених судом касаційної інстанції у цій постанові.

140. За викладених обставин касаційну скаргу Держпраці слід задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови Верховного Суду; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 380/9501/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

В.М. Шарапа