Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №240/15729/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 240/15729/25

адміністративне провадження № К/990/41304/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (суддя Черноліхов С. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року (головуючого судді Боровицького О. А., судді Курка О. П., Ватаманюк Р. В.) у справі № 240/15729/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) щодо непроведення нарахування та виплати складових грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 липня 2023 року, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, в якому проводяться такі виплати, та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2025 року позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

3. На усунення недоліків позовної заяви позивач надав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якому просить його поновити, оскільки грошовий атестат отримав лише 06 червня 2025 року.

4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 липня 2025 року визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року повернув позивачу.

5. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції указав, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України (частина друга статті 233; далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

6. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

7. Згідно з наказом від 20 липня 2023 року № 179, позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.

8. За приписами абзацу другого та четвертого пункту 11.1 розділу 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі - Правила № 280), грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, у якій він перебуває на грошовому забезпеченні у таких випадках: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

9. Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280, у грошовому атестаті зазначаються, зокрема, та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.

10. Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил № 280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

11. Ураховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався у день виключення із списків особового складу військової частини, а саме 20 липня 2023 року, та з грошового атестата.

12. Оскільки позовна заява подана до суду лише 13 червня 2025 року, позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року.

13. Суд першої інстанції також зазначив, що посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався тільки після надходження відповіді у червні 2025 року на поданий адвокатський запит не є поважними, оскільки отримання представником позивача вказаної відповіді не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір отриманого ним грошового забезпечення та можливе порушення його прав.

14. За результатами отримання грошового атестата та нарахованих і виплачених сум позивач мав можливість з`ясувати для себе відсутність інформації про розрахункову величину, яка була використана відповідачем під час визначення розміру сум, належних до виплати, та звернутися до відповідача з відповідною заявою. Проте таких дій позивач не вчинив.

15. Звернення позивача до адвоката та отримання відповіді на поданий адвокатом запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

16. За висновками суду першої інстанції, позивач не навів вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.

17. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року - без змін.

18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, у зв`язку з чим позов, у частині позовних вимог щодо непроведення нарахування та виплати складових грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року підлягає поверненню.

19. Доводи апеляційної скарги не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

20. Отже, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви в частині зазначених позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

21. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суди порушили норми процесуального права в частині початку відліку строку звернення до суду.

22. Представник позивача зазначає, що тримісячний строк для подання адміністративного позову у цій справі необхідно починати відраховувати саме з червня 2025 року (отримання відповіді на адвокатський запит), тобто з моменту, коли позивача повідомили про нараховані йому за час служби суми грошового забезпечення.

23. На думку представника скаржника, спірні правовідносини у цій справі є триваючими, оскільки виникли до 19 липня 2022 року, а тому він має право звернутись до суду із цим позовом без обмеження строку звернення до суду.

24. Також посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, від 28 березня 2025 року у справі № 400/6758/24.

25. Скаржник зазначає, що наданий відповідачем грошовий атестат не є належним доказом повідомлення позивача про порушення його права, оскільки не містить відомостей, які дають змогу встановити складові відповідного розрахунку, а також не містить підпису позивача, який би підтверджував його отримання та ознайомлення зі змістом цього документа.

26. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

27. На обґрунтування відзиву на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу у розгляді позовних вимог за період з 19 липня 2022 року, дійшли правильного висновку, що він пропустив процесуальний строк на звернення до адміністративного суду.

28. Твердження представника позивача про відсутність необхідної інформації у грошовому атестаті не є тією обставиною, внаслідок якої позивач не міг дізнатися про здійснення йому виплати грошового забезпечення та його складових, яка є об`єктивно непереборною та незалежала від його волевиявлення.

29. Позивач тільки почав вживати заходи щодо надання йому інформації про здійснення виплат лише у травні-червні 2025 року, причин та обставин, чому ним не було цього зроблено раніше, стороною позивача не наведено та не підтверджено жодними доказами.

30. Безпідставне поновлення строків може свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

31. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у цій справі.

Рух касаційної скарги

32. Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 240/15729/25.

33. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

34. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року справу № 240/15729/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

36. У цій справі позивач просить перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 липня 2023 року. До суду з такими вимогами позивач звернувся у червні 2025 року.

37. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року, застосував приписи статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.

38. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

39. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

42. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

43. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

44. За висновком судів попередніх інстанцій позивач в частині позовних вимог із 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

45. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

46. В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

47. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

48. У підсумку Судова палата виснувала, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

49. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

50. Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

51. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій повинні були визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

52. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо повернення позовної заяви про нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року.

53. З матеріалів справи вбачається, що позивач пов`язує одержання документально оформленої інформації про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення з відповіддю відповідача, наданою у червні 2025 року. Водночас інших відомостей, які б безпосередньо підтверджували надання позивачеві до цього часу письмового повідомлення про такі суми, матеріали справи не містять.

54. Попри наведене, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебіг строку звернення до суду у цій справі розпочався з дня виключення позивача зі списків особового складу військової частини, оскільки саме з цим моментом вони пов`язали одержання ним грошового атестата, не встановивши при цьому на підставі належних і допустимих доказів факту його вручення, та визнали наведені позивачем причини пропуску такого строку неповажними.

55. Водночас з огляду на приписи частини другої статті 233 КЗпП України для правильного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами за період з 19 липня 2022 року до 20 липня 2023 року належало насамперед з`ясувати, чи містять матеріали справи документальне підтвердження того, що до червня 2025 року позивач був ознайомлений з розміром і складовими нарахованого та виплаченого йому у спірному періоді грошового забезпечення. Зокрема, встановленню підлягала наявність або відсутність доказів направлення чи вручення позивачеві розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення або інших документів аналогічного змісту. Саме після встановлення таких обставин можливо визначити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а отже і початок перебігу тримісячного строку звернення до суду (подібний підхід Верховний Суд висловив у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 240/15544/24).

56. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили на підставі належних і допустимих доказів факту одержання позивачем під час виключення зі списків особового складу військової частини письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми, їхній висновок про початок перебігу строку звернення до суду саме із цієї дати, а також похідний від нього висновок про пропуск такого строку є передчасними. Лише у разі встановлення факту пропуску строку виникають підстави для оцінки наведених позивачем причин на предмет їх поважності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка вважається такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

58. Оскільки суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року скасувати, а справу № 240/15729/25 направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська