Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №944/295/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/295/26

Провадження №2-а/944/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судових засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

21 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд в із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на оскарження постанови № 1747 від 21 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; скасувати постанову № 1747 від 21 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На обґрунтування позову зазначає, що 20 грудня 2025 року, пізно ввечері, він після перетину пункту пропуску «Краківець-Корчова» (Львівська область, Яворівський район), був затриманий водночас працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 (як з`ясувалося згодом). Він показав поліціянтам і працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 всі необхідні документи, зокрема, паперове тимчасове посвідчення військовозобов`язаного на ім`я ОСОБА_1 , витяг з «Резерв+» з відміткою про відстрочку до закінчення мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, посвідчення члена багатодітної родини, ксерокопії: свідоцтв про народження його чотирьох дітей, які знаходяться на його утриманні і вихованні через смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 їх матері; свідоцтва про смерть матері його чотирьох дітей. Однак, ні поліціянти, ні працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 на жодні документи не зважали, а пізно ввечері 20.12.2025 року доставили його в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого незаконно утримували в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 пізнього вечора 20 грудня 2025 року приблизно аж до 2-х годин ночі 21.12.2025 року, в неділю, а один із військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 усно повідомив йому, що його ніхто і ніколи не випустить із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , навіть незважаючи на належним чином оформлену відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації, допоки він, ОСОБА_1 , не підпише складений невідомим військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол про адміністративне правопорушення в тих місцях, де останній йому покаже. Не маючи жодної можливості перебувати тривалий невизначений час в ТЦК, оскільки вдома на нього чекали голодні діти, він був змушений приблизно о 2-ій годині ночі 21 грудня 2025 року підписати начебто «протокол», як йому повідомив невідомий військовослужбовець – черговий ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місцях, де останній показав, не ознайомившись із змістом цього «протоколу» через його юридичну необізнаність та не розуміючи наслідків такого вчинку. Про його права, в тому числі право на адвоката йому ніхто не повідомляв, копію цього «протоколу» йому ніхто не вручав, а в подальшому він отримав ксерокопію останнього разом з ксерокопією оскаржуваної постанови без будь якого супровідного – рекомендованим листом з ІНФОРМАЦІЯ_2 27.12.2025 року. Зрозуміло, що о 2-ій годині ночі 21 грудня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не міг «розглянути» справу про адміністративне правопорушення щодо нього, ОСОБА_1 , тим більше в його відсутність, без належного повідомлення його про такий «розгляд», в тому числі і тому, що в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 2-ій годині ночі 21.12.2025 року нікого, окрім чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенанта ОСОБА_2 (як пізніше він дізнався це прізвище із ксерокопії протоколу, яка йому надійшла рекомендованим листом від відповідача 27.12.2025 року) не було. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП обов`язок вручити протокол про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності покладається на відповідний орган, який складав протокол. Фактичне невручення йому копії протоколу про адміністративне правопорушення від 21.12.2025 року та копії постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1747 від 21.12.2025 року, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, на його думку, свідчить про істотне порушення мого права на захист. Відтак, враховуючи, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, така підлягає скасуванню, а відповідне провадження в справі про адміністративне правопорушення повинно бути закрите.

Щодо поновлення строку на оскарження постанови, зазначає, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки копія протоколу йому не вручалась, а відтак : про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення його ніхто ніяким чином не повідомив, зі змістом постанови він ознайомився лише 27 грудня 2025 року коли йому було надіслано ксерокопію оскаржуваної постанови разом із ксерокопією протоколу замість належним чином завірених копій, а також зв`язку з хворобою, що підтверджується медичним висновком № 1111-26НЕ-3РК9-МТН6 від 13 січня 2026 року.

Ухвалою від 23 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 23 лютого 2026 року. Також ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

09 лютого 2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу суду було скеровано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що постанову № 1747 від 21 грудня 2025 року було скасовано, та винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення.

10 лютого 2026 року позивачем ОСОБА_1 було скеровано відповідь на відзив, у якому він просить через ненадання відповідачем у встановлений судом строк залишити без розгляду та повернути відповідачу відзив, проводити розгляд справи за наявними матеріалами, скасувати протиправну постанову № 1747 від 21.12.2025 року.

На обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що відзив слід повернути відповідачу без розгляду, оскільки такий подано 09 лютого 2026 року, а строк його подачі закінчився 27 січня 2026 року. Також із доданої до відзиву постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 05 лютого 2026 року № 267 слідує, що в ній йдеться про повторний розгляд однієї і тієї ж справи про адміністративне правопорушення щодо нього і повторне постановлення рішення про закриття справи, без посилання на правові норми, які передбачають таке закриття, не кажучи взагалі про відсутність повноважень т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 приймати рішення у справі, яку розглядає суд. Крім того, не зважаючи, що оскаржувана постанова не набула чинності, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 виставили йому в Державних реєстрах « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та «Резерв+» штраф в розмірі 17000,00 грн, що унеможливлює йому оформити відстрочку від мобілізації як батьку чотирьох дітей, мати яких померла.

Судове засідання, призначене на 23 лютого 2026 року, було відкладене на 08 квітня 2026 року, оскільки, 13 лютого 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, а 18 лютого 2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, заперечував проти прийняття відзиву, оскільки, на його думку, відзив поданий з пропуском встановленого судом строку, а також надав свої заперечення по суті відзиву.

До відповіді на відзив позивач додав докази направлення його копії відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме фіскальний чек відділення поштового зв`язку МВПЗ Бершадь АТ «Укрпошта» від 10 лютого 2026 року.

Згідно з ідентифікатором поштового відправлення 2440000327040 за допомогою сервісу відстеження поштових відправлень на сайті АТ «Укрпошта» було встановлено, що дане відправлення отримане ІНФОРМАЦІЯ_6 19 лютого 2026 року.

Розгляд справи було відкладено для можливості реалізації відповідачем права на подання заперечення на відповідь на відзив у строк, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у заяві від 08 квітня 2026 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Враховуючи наведене вище, суд вважає можливим проводити справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 21 грудня 2025 року, складеному черговим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вказано, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 21.12.2025 року був доставлений працівниками Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних Після розгляду усіх необхідних документів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.11.2025 року знаходиться у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », є порушником військового обліку, в зв`язку з тим, що не прибув вчасно за повісткою, чим порушив Правила військового обліку, які визначені додатком 2 постанови КМУ № 1487, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

В оскаржуваній постанові № 1747 від 21 грудня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вказано, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 21.12.2025 року був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.11.2025 року знаходиться у розшуку по базі «ОБЕРІГ», у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, всупереч ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з цим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас слід вказати, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, в супереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб`єкти владних повноважень у цій справі, який виніс оскаржувану постанову не виконав обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17 липня 2019 року (справа № 295/3099/17).

Однак всупереч наведеним вище нормам відповідач не довів правомірності на наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки ні до самої постанови, ні в ході розгляду справи судом, відповідачем не додано жодних доказів належного сповіщення (повістки) ОСОБА_1 про необхідність прибуття до РТЦК у визначений день та годину, а відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення.

Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 05 лютого 2026 року № 267 було закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв`язку з відсутністю в матеріалах справи повістки та доказів її направлення, суд зазначає, що з даної постанови слідує, що вона прийнята за результатами тих же матеріалів, зокрема, протоколу від 21 грудня 2025 року, що о оскаржувана постанова від 21 грудня 2025 року № 1747.

Однак ні нормами КУпАП, ні нормами будь-якого іншого законну не передбачено права начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки повторно розглядати справу про адміністративне правопорушення, яка вже була розглянута ним, та скасовувати свою ж постанову і приймати інше рішення, зокрема, про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Водночас, такі дії, а саме закриття постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 05 лютого 2026 року № 267 провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв`язку з відсутністю в матеріалах справи повістки та доказів її направлення, суд розцінює як фактичне визнання відповідачем протиправності оскаржуваної постанови № 1747 від 21 грудня 2025 року.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 надав документи та відомості, які свідчать про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації, зокрема, витяг з інформаційної бази « ІНФОРМАЦІЯ_8 », копії свідоцтв про народження чотирьох його неповнолітніх дітей, копію свідоцтва про смерть матері дітей ОСОБА_4 тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову № 1747 від 21 грудня 2025 року слід скасувати як протиправну, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Також згідно з квитанцією від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 665,60 грн, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 10, 77, 78, 118-123, 132, 139, 246-248, 272, 286 КАС України,

вирішив :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 1747 від 21 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за часиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Д.Б. Поворозник