Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №465/10116/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 465/10116/25

Провадження № 2/456/834/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 % від середньої заробітної плати у Львіській області, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був укладений 14.03.2017. У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останні дев`ять місяців дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її матеріальному утриманні. За цей період відповідачем було сплачено 13 000,00 грн, що є 50 % витрат від загальної вартості лікування дитини у стоматології та надано 4 500,00 грн кількома платежами після неодноразових звернень позивача щодо необхідності фінансової участі у житті дитини. Позивач вважає, що поодинокі виплати не можна вважати систематичним виконанням батьківського обов`язку щодо утримання дитини та забезпечення належного рівня її життя. Оскільки відповідач отримує неофіційний дохід це унеможливлює точно визначити його реальні заробітки, тому позивач просить встановити розмір аліментів у розмірі 25 % від середньої заробітної плати у Львівській області, але не менше 50 %, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відтак просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 правом подачі відзиву на позов не скористався.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні дії, заяви (клопотання) учасників справи.

14.01.2026 до із Франківського районного суду м. Львова до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла цивільна справа № 465/10116/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 головуючим суддею визначено суддю Валовін Ю.В. /а.с. 20/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини залишено без руху /а.с. 21-22/.

30.01.2026 позивач ОСОБА_1 усунула недоліки позовної заяви, подала заяву про відмову від позовних вимог в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини, просила суд розглядати справу в межах цих позовних вимог /а.с. 24-25/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.03.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 26/.

17.02.2026, 16.03.2026 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції /а.с. 30-31, 39-40/.

23.02.2026, 06.03.2026 позивач ОСОБА_1 подала клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції /а.с. 32, 37-38/.

Ухвалами суду від 26.03.2026 задоволено клопотання сторін про проведення судових засідань в режимі відеоконференції /а.с. 41-42/.

Розгляд справи по суті відбувся 26.03.2026 за участі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на дитину у розмірі 25% від середньої заробітної плати у Львіській області, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, просила такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив щодо позову, пояснив, що у нього зараз немає стабільного доходу, а позивач достатньо заробляє, щоб утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

За наслідком судового засідання 26.03.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення 02.04.2026 о 12:45 год.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини є дата складення повного судового рішення 07.04.2026.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14.03.2017 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований Франківським районним у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівської області, актовий запис № 159 /а.с. 6/.

Також судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.08.2017 /а.с. 7/.

Відповідно до довідки № 65 від 18.09.2025 вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з позивачем ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 /а.с. 5/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Як визначено ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з вимогами ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц, провадження №61-21318св18 Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти – це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Приписами ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , однак відповідач добровільно коштів на утримання дочки не надає, хоча в силу закону зобов`язаний це робити.

Суд враховує стан здоров`я (відсутність відомостей про наявність інвалідності) та вік відповідача, доказів того, що відповідач несе витрати на утримання інших непрацездатних осіб чи за станом здоров`я неспроможний утримувати малолітню дитину, суду не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.

Щодо способу стягнення аліментів, який просить стягнути позивач, у вигляді 25 % від середньої заробітної плати у Львіській області, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суд зазначає наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 195 СК України регулюється визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Таким чином, із системного аналізу вказаних положень вбачається, що способами стягнення аліментів на утримання дитини за рішенням суду є: стягнення частки від доходу її матері, батька або стягнення твердої грошової суми. Такий спосіб як стягнення аліментів у частці від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості Сімейним кодексом України не передбачено. Натомість розрахунок аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, здійснюється на етапі виконавчого провадження державним або приватним виконавцем в разі обчислення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), в тому випадку, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу .

Враховуючи викладене, беручи до уваги вік та стан здоров`я дитини, яка перебуває на утриманні матері, матеріальне становище платника аліментів, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, суд вважає, що необхідно стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів, на думку суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 180-183 СК України, ст. 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2025 і до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 19.04.2017.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Суддя Юлія ВАЛОВІН