Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №452/949/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/949/26

Провадження № 3/452/487/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої директором закладу дошкільної освіти № 2, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

-за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 18 березня 2025 року надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД № 991516 від 16 березня 2025 року, ОСОБА_1 20 лютого 2026 року о 00 год. 47 хв. в приміщенні будинку, що по АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї дочки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображала нецензурними словами, тягнула руками за волосся, чим могла спричинити шкоду її психічному та фізичному здоров`ю, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1

ст. 173-2 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини не визнала та пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Із дочкою у неї виникають постійні скандали через виховання та утримання онука ОСОБА_3 , якому виповнилось два роки десять місяців, та який є сином її дочки. ОСОБА_2 виповнилось двадцять років, вона взагалі не займається вихованням свого сина, ніде не навчається та не працює, отримує дохід лише із соціальної допомоги на дитину, є розлученою. Онук повністю перебуває на отриманні та вихованні ОСОБА_1 . Просила провадження у справі закрити, оскільки жодного домашнього насильства відносно ОСОБА_2 вона не вчиняла.

Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи долучила висновок Самбірського міського центру соціальних служб від 27 лютого 2026 року з якого вбачається, що баба ОСОБА_1 постійно допомагає доньці ОСОБА_2 у догляді, утриманні та вихованні онука ОСОБА_3 , так як мати є розлученою та біологічний батько не приймає у цьому участі. За місцем проживання дитини створені належні умови для повноцінного росту та розвитку дитини. Конфлікт, який відбувся 20 лютого 2026 року між матір`ю та бабою вичерпано, сторони дійшли примирення, про що також свідчить заява ОСОБА_2 на ім`я начальника Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.

Свідок ОСОБА_4 у суді показав, що він разом із ОСОБА_1 спілкуються багато років, вона характеризується яка самостійною та врівноваженою людиною. Повністю опікується своїм онуком ОСОБА_3 , в той же час іноді сварить доньку за невиконання останьою своїх батьківських обов`язків.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного висновку.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно пункту 3) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно вчинила правопорушення, яке їй інкримінується. Адже, з пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та показань свідка, які вони надали у судовому засіданні, вбачається, що між ОСОБА_1 та їй дочкою ОСОБА_2 відбуваються постійні сварки, пов`язані із вихованням дитини. Інших переконливих доказів на підтвердження того, що було вчинено саме домашнє насильство по відношенню до потерпілої, суду не надано.

У ході судового розгляду факту того, що у конфліктній ситуації, у розумінні ст. 1 Закону з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дій, які б підпадали під поняття психологічне та фізичне насильство не установлено. Як і факту того, що у цілому конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному та фізичному здоров`ю особи.

А тому, дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння у цій родині відсутня. Конфлікти для членів сім`ї є буденним явищем, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.

Конфлікт це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Відповідно, конфлікт - ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Щоб подолати конфлікту ситуації слід знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини і рівень; проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту; зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту; обрати оптимальну модель поведінки; запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони; обрати правильне рішення та втілити його в життя.

До компетенції судді не входить урегульовувати конфлікті ситуації в родині у порядку норм КУпАП, так як не кожен конфлікт є домашнім насильством.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, на думку судді, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад вказаного адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження в справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1

ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя