Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №260/406/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/406/25 пров. № А/857/12255/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (суддя – Скраль Т.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – 10.03.2025),

в адміністративній справі №260/406/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі – відповідач-1) та до НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі – відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнення позову, просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 2) зобов`язати відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 березня 2021 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 4) зобов`язати відповідача-2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 березня 2021 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Відповідачі подали окремі відзиви на позовну заяву, у яких кожен зокрема висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просили у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період: - з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року; - з 01 січня 2021 року по 28 березня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, станом на 01 січня 2021 року. Визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, які полягають у застосуванні у період із 29 березня 2021 року по 18 липня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період: - з 29 березня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, станом на 01 січня 2021 року. - з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; В решті позовних вимог – відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-2) зазначає, що єдиним правовим підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Вважає безпідставними апелянт доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, оскільки ці примітки не містять норм права та суперечать п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII. Таким чином, на думку апелянта, що військова частина НОМЕР_1 (відповідач-2) діяла на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Тому вимоги позивача до військової частини НОМЕР_1 є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №260/406/25 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Також з рішенням суду першої інстанції від 10.03.2025 в частині задоволених позовних вимог до НОМЕР_4 прикордонного загону не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-1) зазначає, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що 22 січня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі №260/6952/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Порівнюючи суб`єктний склад, предмет та підстави позову у справі № 260/6952/24 та розглядуваній справі, відповідач приходить висновку про те, що вони є тотожними. З цього приводу зауважує апелянт, що існування двох судових рішень у тотожних спірних правовідносинах порушує один із фундаментальних аспектів верховенства права - принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Таким чином, спір по цій справі уже розглянутий, а позовні вимоги, які заявлені у цій справі вже вирішені в судовому рішенні від 22 травня 2023 року по справі № 380/17186/21, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі. Наголошує апелянт на тому, що позивач уже звертався до суду з тотожними вимогами до відповідача і існує рішення суду, яким спір між сторонами вирішений. Разом з тим, позивач звернувся до суду після тримісячного строку, а тому з пропуском строку позовної давності. Таким чином, судом помилково не застосована ст.233 КЗпП України що мала бути застосована до вимог щодо індексації грошового забезпечення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-1) просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року по справі №260/406/25 за позовом ОСОБА_1 – скасувати, а позовну заяву в частині вимог до НОМЕР_4 прикордонного загону - залишити без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга відповідача-2 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу відповідача-1 слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

У період з 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року для розрахунку посадового окладу позивача за військовим званням, відповідачем-1 застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (а.с. 60).

28 жовтня 2024 року НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України листом № 09/С-753/695 повідомив представнику позивача, що відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14. Згідно статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року складає 1762,00 грн. Враховуючи вищенаведене, позивачу було виплачено належне грошове забезпечення у відповідності до законодавства України, а тому у НОМЕР_3 прикордонного загону відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення (а.с. 12).

Також 28.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України листом №09/С-13216/13242 повідомив представнику позивача, що у прикордонного загону відсутні підстави для проведення перерахунків грошового забезпечення позивача зазначених у заяві (а.с. 15).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII).

Згідно з частиною першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Як зазначалося вище, Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704” виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: “1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень”. В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Колегія суддів враховує, що спірним у розглядуваних правовідносинах є нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2020-2022 року відповідно), а не 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Також пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закон № 1082-IX та Закон №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 - 2022 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Отже судом першої інстанції вірно зазначено, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посадовий оклад ОСОБА_1 , його оклад за військовим званням як військовослужбовця мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не “на 1 січня 2018 року”).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки обрахунок грошового забезпечення позивача за період з 29 березня 2021 року по 18 липня 2022 року здійснено відповідачем-2 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що оскільки відповідач-2 протиправно нараховував позивачу грошове забезпечення за період з 29 березня 2021 року по 18 липня 2022 року з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відтак, і виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань були проведені з порушеннями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача-2 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача-1, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

У своїх доводах апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи не взято до уваги те, що позивач вже звертався з ідентичними вимогами у справі №260/6952/24, за результатом розгляду яких прийнято судом рішення, яке набрало законної сили.

З цього приводу колегія суддів враховує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року по справі №260/6952/24, зокрема визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період: - з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; - з 01 січня 2021 року по 28 березня 2021 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року.

Вказане рішення суду від 22 січня 2025 року по справі №260/6952/24 залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Верховний Суд висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у спірних правовідносинах предметом судового розгляду заявлено, зокрема вимоги про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (відповідача-1) щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в межах справи №260/6952/24 судом уже була надана правова оцінка щодо правомірності обрахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно.

Колегія суддів зауважує, що існування двох судових рішень у тотожних спірних правовідносинах порушує один із фундаментальних аспектів верховенства права - принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Про необхідність дотримання принципу юридичної визначеності неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, 11 грудня 2018 року у справі № 425/1998/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1089/18, від 21 березня 2019 року у справі № 823/1159/17 та від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15.

Крім того, уникнення повторного розгляду справи з тотожними позовами зумовлено також необхідністю дотримання конституційної засади обов`язковості судового рішення, визначеної у статті 129-1 Конституції України.

Пунктом 3 частини 1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Матеріалами розглядуваної справи №260/406/25 підтверджується, що позивач звернувся до відповідача-1 з тих самих підстав і про той самий предмет, який досліджувався судом під час розгляду справи №260/6952/24, за наслідками чого прийнято рішення суду від 22.01.2025, яке станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не було набрало законної сили.

З огляду на встановлені фактичні обставини та наведені правові норми, у цій справі №260/406/25 наявні підстави для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог заявлених до відповідача-1.

Отже, доводи апеляційної скарги віповідача-1 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта (відповідача-1) про порушення позивачем строків звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

Тобто до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Оскільки позивач просить визнати протиправними дії відповідачів з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX на спірні правовідносини.

Водночас апеляційний суд зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині щодо відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому рішення суду в неоскарженій частині не являється предметом апеляційної перевірки.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 240, 243, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 – задоволити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в адміністративній справі №260/406/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – скасувати частково, а саме, в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 28 березня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період: - з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року; - з 01 січня 2021 року по 28 березня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, станом на 01 січня 2021 року, - і в цій частині позовних вимог позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в адміністративній справі №260/406/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір