Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №380/16669/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16669/24 пров. № А/857/1438/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (судді Кисильової О.Й., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/16669/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу періодів (часу) роботи в державних органах до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення співробітнику Служби судової охорони надбавки за стаж служби, зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби, періодів (часу) роботи в державних органах: у Залізничному районному відділі Львівського міського управління УМВС України у Львівській області з 15.07.1997 до 09.02.2000; Головному управлінні Національної поліції у Львівській області з 07.11.2015 до 22.12.2015; Державній установі "Навчальний центр Вибухотехнічної служби Національної поліції України" з 20.06.2017 до 02.07.2018; Державній установі "Львівський навчальний центр підготовки поліцейських" з 03.07.2018 до 25.04.2019; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області з 19.08.2019 до 11.11.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує серед іншого, що наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 № 454 затверджений Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах. До таких посад належить: перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони; начальники управлінь, відділів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони. Відповідно до штатного розпису ТУ ССО у Львівській області посада начальника (головного бухгалтера) фінансово-економічного відділу ТУ ССО у Львівській області, на яку зарахована позивач, належить до середнього складу співробітників Служби судової охорони. Однак, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ та Постановою № 393 передбачена можливість зарахування стажу роботи в державних органах виключно у разі переходу працівника на подальшу службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Посада начальника (головного бухгалтера) фінансово-економічного відділу ТУ ССО у Львівській області на якій проходить службу позивач, не належить до Переліку посад, затвердженого наказом від 24.10.2022 № 454, відтак, на переконання відповідача, відсутні правові підстави для зарахування до стажу служби у ССО часу роботи ОСОБА_1 у державних органах.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника Служби судової охорони від 12.11.2019 № 35 о/с ОСОБА_1 призначена посаду начальника (головного бухгалтера) фінансово-економічного відділу ТУ Служби судової охорони у Львівській області з 12.11.2019.

Наказом начальника Служби судової охорони від 12.11.2019 № 274 о/с ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання "підполковник Служби судової охорони".

Згідно із наказом тво начальника Служби судової охорони від 09.01.2024 № 14 о/с вислуга років підполковника ССО ОСОБА_1 складає 19 років 10 місяців 14 днів.

07.06.2024 позивач звернулася до начальника ТУ ССО у Львівський області із рапортом про зарахування до стажу служби в Службі судової охорони стаж роботи в державних органах: з 15.07.1997 до 09.02.2000; з 07.11.2015 до 22.12.2015; з 20.06.2017 до 02.07.2018; з 03.07.2018 до 25.04.2019; з 19.08.2019 до 11.11.2019.

18.06.2024 Територіальне управління ССО у Львівській області надало позивачу відповідь № 44.06-414, відмовивши у задоволенні рапорту у зв`язку із відсутністю правових підстав для зарахування стажу служби в Службі судової охорони стажу роботи в державних органах.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Конституції України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури й форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Тобто діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус, повноваження, порядок проходження служби, присвоєння спеціальних звань та соціальний захист співробітників Служби судової охорони визначені статтями 160-165 Глави 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII).

Статтею 161 Закону № 1402-VIII визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 163 Закону № 1402-VIII (у редакції від 05.08.2018) передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних та інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховна Рада України прийняла Закон України № 1417-IX від 27.04.2021 "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів доповнено статтею 162-1 такого змісту:

"Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони

1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.

5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь".

Водночас, статтю 163 Закону № 1402-VIII після частини третьої доповнено новою частиною четвертою, відповідно до якої на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони.

У зв`язку з цим частини четверту - восьму потрібно вважати відповідно частинами п`ятою - дев`ятою.

При цьому, абзац другий частини п`ятої та частину сьому статті 163 Закону № 1402-VIII виключені .

Рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1052/0/15-19 затверджене Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, яке визначає порядок проходження громадянами України служби в Службі судової охорони (далі - Положення).

Положенням (із змінами, внесеними рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021) унормовано наступне.

Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей" (пункт 5 Положення).

Отже, пункт 5 Положення містить бланкетну норму до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".

Пунктом "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"- "д", "з" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Абзацом 12 пункту 1 Постанови № 393 також передбачено, що до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Механізм виплати грошового забезпечення працівникам Служби судової охорони, врегульований Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок № 384).

За змістом пп. 3 п. 5 розділу І Порядку № 384 до щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників ССО, серед іншого, належить надбавка за вислугу років.

Пунктами 8, 9 розділу І Порядку № 384 передбачено, що грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних орган Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Аналіз пункту 5 Положення, пунктів 17-19 Порядку № 384, пункту "и" частини першої статті 17 Закону № 2262-XII та абзацу 12 пункту 1 Постанови № 393 дає суду підстави для висновку, що вказаними нормами права визначено за особою право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, стажу (часу) роботи в державних органах.

На час виникнення спірних правовідносин не затверджений Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.

Верховний Суд сформував судову практику під час вирішення питання щодо не затвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (постанови: від 18.11.2019 у справі № 813/5876/15, від 20.09.2019 у справі № 813/904/15, від 04.10.2018 у справі № 819/1695/16 тощо), зазначивши, що Закон № 2262-XII, зокрема, встановлює для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Колегія суддів вважає, що реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад.

Разом з тим, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із записами трудової книжки від 06.01.1993 серії НОМЕР_1 , обіймала такі посади: 15.07.1997 – прийнята на посаду начальника фінансової частини Західного районного відділу Львівського міського управління УМВСУ у Львівській області. Присвоєно 14 ранг державного службовця, присягу держслужбовця прийняла; 10.02.2000 – звільнена із займаної посади у зв`язку з переходом на службу в органи внутрішніх справ; 10.02.2000 – прийнята на службу в органи внутрішніх справ України; 05.11.2015 – звільнена з органів внутрішніх справ; 07.11.2015 – призначена на посаду головного спеціаліста управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області; 07.11.2015 – присвоєний 11 ранг державного службовця, 07.11.2025 – прийняла Присягу державного службовця; 22.12.2015 – звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін); 20.06.2017 – прийнята на роботу на посаду бухгалтера 1 категорії в Державній установі "Навчальний центр вибухотехнічної служби Національної поліції України"; 03.07.2018 – переведена на посаду бухгалтера 1 категорії Державної установи "Львівський навчальний центр підготовки поліцейських"; 10.07.2018 – переведена на посаду бухгалтера 1 категорії; 25.04.2019 – звільнена з посади бухгалтера 1 категорії Державної установи "Львівський навчальний центр підготовки поліцейських" за ч.1 ст. 40 КЗпП України; 19.08.2019 – призначена на посаду провідного бухгалтера (з дипломом спеціаліста) фінансово-економічного відділу; 11.11.2019 – звільнена з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КзПП України; 12.11.2019 – прийнята на службу до Служби судової охорони, прийняла присягу співробітника Служби судової охорони.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не зарахування відповідачем спірних періодів до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони суперечить приписам наведеного закону, а доводи відповідача-апелянта на відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі судової охорони, є протиправним.

Суд відмічає, що відповідач не оспорює того, що позивач у спірні періоди працювала саме в державних органах.

У контексті наведених вище обставин та положень законодавства слід наголосити, що пунктом "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено зарахування попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони саме на посади середнього і вищого складу.

Статтею 164 Закону 1402-VIII установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.

Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (п. 2 ч. 1 ст. 164 Закону 1402-VIII).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, наказом від 12.11.2019 № 274 о/с ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання "підполковник Служби судової охорони", що додатково підтверджує перебування позивача на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи в державних органах.

Посилання відповідача-апелянта на наказ Служби судової охорони від 24.10.2022 № 454, яким затверджений Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, згідно із яким, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, відповідно до якого позивачка не обіймала посад за таким переліком, як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу служби позивачки у Службі судової охорони є необґрунтованим, оскільки як стверджує відповідач, така норма прямо не внесена до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.

Варто відмітити, що саме пунктом "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено зарахування часу попередньої роботи особи в державних органах до стажу її служби (вислуги) у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу, тобто як у територіальних управліннях, так і в центральному органі управління Служби.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно не зарахував час роботи ОСОБА_1 на посадах у Залізничному районному відділі Львівського міського управління УМВС України у Львівській області з 15.07.1997 до 09.02.2000, Головному управлінні Національної поліції у Львівській області з 07.11.2015 до 22.12.2015, Державній установі "Навчальний центр Вибухотехнічної служби Національної поліції України" з 20.06.2017 до 02.07.2018, Державній установі "Львівський навчальний центр підготовки поліцейських" з 03.07.2018 до 25.04.2019, Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області з 19.08.2019 до 11.11.2019, адже у позивачки наявне право на зарахування вказаних періодів до стажу служби в ССО та перерахунок грошового забезпечення за період з дня затвердження змін до Положення про проходження служби співробітниками служби судової охорони, а саме - з 18.11.2021, відповідно доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №380/16669/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повне судове рішення складено 08.04.26