Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №380/16586/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16586/22 пров. № А/857/32177/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (судді Крутько О.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/16586/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 70306,38 грн., по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії – протиправною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 у сумі 70306,38 грн. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення від 28.12.2022 у справі №380/16586/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протягом тридцяти днів подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22.

На виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області зазначено, що в межах наданої компетенції проведений комплекс заходів задля повного виконання рішення суду у справі №380/16586/22, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Позивач подав заперечення на звіт про виконання рішення суду, вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в прийнятті звіту.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно із ч.1. 2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Відповідно до ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Між тим, 19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” № 4094-IX, яким ст. 382 КАС України викладено у новій редакції, а також доповнено КАС України статтями 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень”, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Згідно із ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття звіту або відмову у прийнятті звіту.

Відповідно до ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило нарахування компенсації втрати доходів у зв`язку із порушенням строків виплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 70306,38 грн. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії ОСОБА_1 у сумі 32398,57 грн. (розрахунок від 23.05.2023).

Також Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області зазначено, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22 може бути здійснена виключно в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат та з урахуванням дати набрання рішення законної сили відповідно до абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку.

Аналізуючи наведені доводи сторін колегія суддів дійшла висновку, що мета судового контролю відповідно до приписів статей 382, 382-3 КАС України не досягається в даній справі щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, позаяк відсутність бюджетного фінансування у відповідача не призводить до бажаного результату у вигляді виплати донарахованої частини пенсії ОСОБА_1 у сумі 32398,57 грн.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

При цьому колегія суддів ураховує, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання донарахованої частини пенсії у належному розмірі, відтак, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22 відповідачем у повному обсязі не виконано.

Суд зазначає, що відсутність додаткового фінансування бюджету з боку Пенсійного фонду України не свідчить про виконання рішення у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб вказаного Управління.

Разом з цим, вирішення питання про прийняття або продовження строку подання звіту про виконання рішення суду, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті.

Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про прийняття звіту відповідача є помилковим, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції залишено поза увагою особливості розгляду справ з приводу судового контролю за виконанням судових рішень, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, які діють з 19.12.2024 (дата набрання чинності цим Законом), а також вимоги ч.3 ст. 3 КАС України, тобто допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що з врахуванням вимог ст.381-1 КАС України, а при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не проаналізував наведені позивачем обставини невиконання рішення суду у даній справі, що набрало законної сили та прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що використання у приписах вказаної статті словосполучення “суд першої інстанції” дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) і саме судом, який постановив відповідне рішення в межах відповідного провадження.

Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та повернення її заявнику та/або залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.

Аналіз терміну “провадження” у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.

При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як “судочинство” та “судовий процес”, які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

За наслідками розгляду поданих заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку статті 382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вказанані законодавчі положення та статтю 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі також ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення та передати справу на новий розгляд або для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті поданого звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 у справі №380/16586/22.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382, 383 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №380/16586/22 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 07.04.26