Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №260/294/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/294/26 пров. № А/857/14653/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 260/294/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Закарпатської області, недержавної некомерційної професійної організації “Національна асоціація адвокатів України” (НААУ), Ради адвокатів України про визнання бездіяльності протиправною,

місце ухвалення судового рішення м. Ужгород

суддя у І інстанціїПлеханова З.Б.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ради адвокатів Закарпатської області, Ради адвокатів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема скаржник у апеляційній скарзі зазначила, що 05.07.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який набрав чинності 14.08.2012. На виконання цього Закону з 16.01.2013 розпочав функціонування Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ), ведення якого відповідно до частини 1 статті 17 Закону №5076- VI забезпечує Рада адвокатів України, а внесення відомостей здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Саме 16.01.2013 до ЄРАУ були внесені відомості про ОСОБА_2 , які залишаються в реєстрі станом на день звернення до суду.

При цьому скаржник зазначила, що Законом №5076-VI не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовними вимогами щодо протиправності внесення відомостей до ЄРАУ або їх не виключення, тому формально може застосовуватись частина 2 статті 122 КАС України (шестимісячний строк).

Однак у даних правовідносинах має місце триваюча протиправна бездіяльність суб`єктів владних повноважень - Ради адвокатів України та Ради адвокатів Закарпатської області, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо приведення відомостей ЄРАУ у відповідність до вимог статті 17 Закону №5076-VI. Триваюче порушення виключає початок перебігу строку звернення до суду.

Також скаржник зазначила, що наразі у чинному законодавстві яким визначається порядок здійснення адміністративного судочинства, відсутнє визначення терміну «триваюче правопорушення», і саме з цих підстав слід звернути увагу на тлумачення терміну «триваюче правопорушення» Касаційним адміністративним судом та Великою Палатою Верховного Суду у справах, які розглядались за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

«Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом» Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Положення частини 2 статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Аналогічних висновків прийшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постановах від 15.04.2020 у справі №127/16473/15-а, від 11.04.2018 у справі №804/401/17, від 28.11.2024 у справі № 580/6572/22, від 14.09.2023 у справі № 640/6167/19, від 07.09.2022 у справі № 440/5177/20, від 19.06.2018 у справі №464/2638/17, від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15, від 16.12.2020 у справі № 520/109/20.

Крім того скаржник зазначив, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду зазначеної у постанові від 06.02.2025 у справі №990/29/22 (на яку послався суд першої інстанції) (цитата): « 61. Велика Палата Верховного Суду враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».

62. Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

63.Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні .

64. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності . Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває . В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку»

Таким чином скаржник наполягає, що у спірних правовідносинах строк звернення до адміністративного суду не розпочинав свого перебігу, оскільки протиправна бездіяльність відповідачів триває дотепер і не припинена. За відсутності факту пропуску строку звернення до суду відсутні підстави для повернення адміністративного позову.

06.03.2026 року направлено до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги.

У вказаному доповненні скаржник зазначила, що ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. від 26.01.2026 у справі № 260/294/26 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, при цьому зі змісту цієї ухвали вбачається, що єдиним недоліком який зазначив суд першої інстанції є несплата ОСОБА_1 , судового збору. Питання пропуску строків звернення до суду в ухвалі від 26.01.2026– не порушувалося.

В подальшому, 28.01.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду першої інстанції, було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. від 30.01.2026 у справі № 260/294/26 (додаток № 5) було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

Скаржник також вказала, що ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханової З.Б. від 13.02.2026 у справі № 260/294/26 (додаток № 10) позовну заяву ОСОБА_1 було повторно залишено без руху для усунення недоліків, при цьому питання пропуску строків звернення до суду в ухвалі від 13.02.2026 не порушувалося.

Отож скаржник стверджує, що в порушення закону, жодного разу коли позовна заява ОСОБА_1 залишалась без руху для усунення недоліків, жоден суддя у справі не порушував в своїх ухвалах питання залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, для надання часу подати до суду обґрунтоване клопотання чи заяву про поважність причини пропуску строків подання позовної заяви тощо.

За таких обставин скаржник вважає, що повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду без попереднього надання можливості подати заяву про поновлення строку є прямим та очевидним порушенням процесуального закону, позаяк суд першої інстанції фактично застосував найсуворіший процесуальний наслідок, не виконавши передбаченого законом обов`язку забезпечити позивачці право на усунення недоліків та реалізацію права на подання відповідної заяви. Такий підхід суперечить змісту частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, частини тринадцятої статті 171 КАС України та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у їх системному взаємозв`язку.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, зазначену у п.3 ч.1 ст.294 КАС України, суд апеляційної інстанції з урахуванням ч.2 ст.312 КАС України здійснює розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги фактично стосуються обставин, пов`язаних із внесенням відомостей до ЄРАУ ще у 2013 році, а тому на такі правовідносини поширюється загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України. Суд констатував, що позивачка не довела, коли саме розпочався перебіг бездіяльності відповідачів у розумінні закону, не надала доказів звернень із вимогами про виключення відомостей та не підтвердила момент, з якого відповідачі були зобов`язані вчинити конкретну дію у визначений строк. Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, позивачкою не надано. Відтак суд дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущено, а підстави для його поновлення не доведені.

Як наслідок з урахуванням положень п.9 ч. 4 статті 169 КАСУ позовну заяву повернуто позивачеві.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ради адвокатів Закарпатської області, недержавної некомерційної професійної організації “Національна асоціація адвокатів України” (НААУ), Ради адвокатів України (РАУ), у якому просила суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня Ради адвокатів Закарпатської області, яка полягає у тривалому не виключенні із Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про ОСОБА_3 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України “Про адвокату та адвокатську діяльність”, а саме: “Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області”; “№ Свідоцтва: 21/575”; “Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006”; “Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА”; “Номер рішення:190/93”; “Дата прийняття рішення: 21.12.2006”; “Адреса основна: 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К.Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний: НОМЕР_1 ”; “Індивідуальна адвокатська діяльність”; “Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К.Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 0313141859, 0503721973”.

2. Зобов`язати адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня Раду адвокатів Закарпатської області, виключити з Єдиного реєстру адвокатів України всі відомості про ОСОБА_3 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України “Про адвокату та адвокатську діяльність”, а саме: “Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області”; “№ Свідоцтва: 21/575”; “Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006”; “Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА”; “Номер рішення: 190/93”; “Дата прийняття рішення: 21.12.2006”; “Адреса основна:89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К. Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний :+38(050)372-19-73”; “Індивідуальна адвокатська діяльність”; “Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К.Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 0313141859, 0503721973”.

3. Визнати протиправною бездіяльність адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України другого рівня Ради адвокатів України яка полягає у нездійсненні перевірки правильності, повноти та точності відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України про ОСОБА_3 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України “Про адвокату та адвокатську діяльність”, а саме: “Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області”; “№ Свідоцтва: 21/575”; “Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006”; “Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА”; “Номер рішення: 190/93”; “Дата прийняття рішення: 21.12.2006”; “Адреса основна: 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К.Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний: +38(050)372-19-73”; “Індивідуальна адвокатська діяльність”; “Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К.Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 0313141859, 0503721973”.

4. Зобов`язати адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України другого рівня Раду адвокатів України, виключити з Єдиного реєстру адвокатів України всі відомості про ОСОБА_3 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України “Про адвокату та адвокатську діяльність”, а саме: “Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області”; “№ Свідоцтва: 21/575”; “Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006”; “Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА”; “Номер рішення: 190/93”; “Дата прийняття рішення: 21.12.2006”; “Адреса основна: 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К.Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний:+38(050)372-19-73”; “Індивідуальна адвокатська діяльність”; “Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К.Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 0313141859, 0503721973”.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. від 26.01.2026 у справі № 260/294/26 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, при цьому зі змісту цієї ухвали вбачається, що єдиним недоліком який зазначив суд першої інстанції є несплата ОСОБА_1 , судового збору . Питання пропуску строків звернення до суду в ухвалі від 26.01.2026– не порушувалося.

В подальшому, 28.01.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду першої інстанції, було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (Головуючий суддя Калинич Я.М.) від 30 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Рада адвокатів Закарпатської області Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України (НААУ), Ради адвокатів України (РАУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 строк протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме зазначити:

1.відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

2.зазначити місце проживання або перебування позивача

3. відомості, які повинні бути внесені згідно п.2 ч. 5 статті 160 КАСУ щодо кожного з відповідачів .

4. зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

5. перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

6.додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

7.додати документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24 лютого 2026 року позивачка подала заяву на виконання ухвали від 13.02.2026 року у справі № 260/294/26 про залишення позовної заяви без руху. У якій вказала, що із зазначеними в ухвалі недоліками позивачка не згідна в повній мірі, однак здійснила їх усунення.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ураховуючи те, що в цій справі оскаржується саме протиправна бездіяльність, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивачки у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Отже, вчинена відповідачем бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, яке полягає у відсутності протягом тривалого терміну дій щодо не виключення із Єдиного реєстру адвокатів України відомостей на які вказує позивач у своєму позові.

Апеляційний суд враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».

Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд зазначає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа Європейського суду з прав людини «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки бездіяльність відповідача має триваючий характер не є слушними.

Аналогічний висновок, відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №990/29/22.

Як наслідок за відсутності факту пропуску строку звернення до суду відсутні підстави для повернення адміністративного позову.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального права, а відтак апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду про повернення позову скасувати з прийняттям постанови про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 260/294/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос