Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №460/16471/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/16471/25 пров. №А/857/47796/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.,

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Щербаковим В.В. в порядку письмового провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВДВС, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ВДВС та зобов`язати відповідача надіслати йому документи виконавчого провадження №78940240 виключно в електронній формі до Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він з 26.10.2021 має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, проте всупереч вимогам абз.1 ч.2 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII, відповідач не надіслав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші документи виконавчого провадження в електронній формі, який має електронний кабінет в ЄСІТС, яка забезпечує обмін документами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задовлення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 по справі №460/14755/21 стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг з орендної плати в сумі 32459,39 грн.

На виконання рішення суду, 25.07.2025 судом видано виконавчий лист, який пред`явлено стягувачем до виконання.

Так, з примусового виконання виконавчого листа №460/14755/21, виданого 25.07.2025 Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 до бюджету податкового боргу з орендної плати в сумі 32459,39 грн, головним державним виконавцем ВДВС 28.08.2025 було відкрито виконавче провадження №778940240.

28.08.2025 головним державним виконавцем ВДВС в межах ВП №778940240 також було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

В порядку, визначеному ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII боржнику було направлено копії вищезазначених постанов рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» рекомендоване відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, заявник у позові наполягає, що відповідач не надіслав йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження в електронній формі боржнику, який має електронний кабінет в ЄСІТС, яка забезпечує обмін документами.

Не погоджуючись з належним доведенням до відома боржника рішення про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що не направлення суб`єктом владних повноважень постанови про відкриття виконавчого провадження до електронного кабінету заявника в ЄСІТС, за наявності встановлених судом технічних підстав, не можуть свідчити про реальне порушення права (інтересу) заявника як боржника у виконавчому провадженні ВДВС. Вказане, на думку суду, також зумовлює формування висновків щодо відсутності правових підстав для зобов`язання відповідача повторно направити матеріали виконавчого провадження позивачу в електронний кабінет, оскільки такі вимоги може бути сформовано лише до адміністратора Системи, який забезпечує технічне функціонування та надсилання документів виконавчого провадження до електронного кабінету ЄСІТС, а не відповідача, як користувача такої системи, який обмежений функціоналом та сформованої Системи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про направлення матеріалів виконавчого провадження, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів рекомендованою кореспонденцію оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта», всупереч положенням ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII, за наявності у нього електронного кабінету в ЄСІТС, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII, документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Також, частиною п`ятою статті 28 Закону №1404-VIII визначено, що у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Додатковим способом доведення сторонам виконавчого провадження змісту документів виконавчого провадження, передбаченим ч.5 ст.28 Закону №1404-VIII, є надсилання цих матеріалів електронною поштою, однак у разі якщо адреси електронної пошти стягувача та/або боржника зазначено у відповідному виконавчому документі.

Виходячи з фактичних обставин справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана державним виконавцем позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням за адресою, що відповідає даним виконавчого листа та заяви про прийняття виконавчого документа до примусового виконання.

На думку колегії суддів, вказані дії виконавця відповідають положенням ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII, а покладений на виконавця обов`язок з доведення стороні виконавчого провадження змісту свого рішення (постанови) вичерпано з моменту його надсилання у наведений спосіб.

Стосовно надіслання документів в електронній формі до електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, суд першої інстанції вірно зазначив, що 17.08.20021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про ЄСІТС.

У газеті «Голос України» №168 (7668) від 04.09.2021 Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС, а саме : «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

У пункті 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначено, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на веб порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

05.10.2021 є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС : Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (пп. 5.4-1); ідентифікаційні дані особи - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, - код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України); для фізичних осіб - підприємців: реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), для адвокатів - номер та дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; для фізичних осіб: унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР), реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або номер і серія паспорта. Для фізичних осіб - громадян України номер і серія паспорта є ідентифікаційними даними виключно за відсутності у такої фізичної особи РНОКПП або УНЗР; (пп. 5.5) користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень; (пп. 5.6) офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України. (пп.5.8) права користувача - сукупність дій, які користувач має право здійснювати в підсистемах ЄСІТС після своєї автентифікації, в тому числі відповідно до диференційованих прав доступу (пп.5.12)

Відповідно до п.8 Положення про ЄСІТС, підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений веб сервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Згідно п.2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції №2432/5 від 05.08.2016, адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження є державне підприємство «Національні інформаційні системи», уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та технологічного супроводження програмного забезпечення Системи, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, виконання інших функцій, передбачених цим Положенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС з 21.10.2020.

Згідно ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII, документи виконавчого провадження надсилаються виключно в електронній формі органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами. Крім того, документи виконавчого провадження можуть бути надіслані додатково на підставі письмового звернення таких осіб за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Разом з тим, колегія суддів враховує пояснення відповідача про те, що у виконавчому провадженні на вкладці «сторони ВД - боржник» вказано, що «суб`єкта не ідентифіковано».

З огляду на вказане, Система не змогла відправити документи виконавчого провадження боржнику в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується скріншотом з Системи, а тому обов`язок державного виконавця щодо належного повідомлення сторони виконавчого провадження було виконано відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII.

Колегія суддів також враховує, що 18.09.2025 до ДП «НАІС» відповідачем направлено лист щодо надання роз`яснень з яких можливих причин та підстав у автоматизованій системі виконавчого провадження не відбулась ідентифікація сторони виконавчого провадження – боржника попри вірно вказані ідентифікаційні дані боржника, а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків, дати народження та адреси реєстрації боржника, внаслідок чого документи виконавчого провадження №78940240 не надіслано боржнику в порядку ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII виключно в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС.

Проте, станом на 30.09.2025 офіційної відповіді від ДП «НАІС» ВДВС не отримано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за керуванням адміністратора ДП «НАІС» вдалося вчинити дії у виконавчому провадженні №78940240 для ідентифікації «сторони ВД-боржник» «кабінет в ЄСІТС» ОСОБА_1 .

На даний момент позивача ідентифіковано у ЄСІТС на вкладці «сторони ВД-боржник» і всі наступні документи виконавчого провадження відправляються боржнику виключно в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС.

З приводу вказаного суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем підтверджено, що не направлення документів зумовлене технічними обставинами, на які відповідач як користувач системи, в контексті норм пп.5.12 пункту 5 Положення про ЄСІТС не має впливу, а тому у діях суб`єкта владних повноважень відсутня така складова як подія вчинення бездіяльності та подія вчинення протиправної бездіяльності зокрема.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повторно надіслати матеріали виконавчого провадження в його електронний кабінет колегія суддів враховує, що процес направлення документів виконавчого провадження стороні виконавчого провадження у електронний кабінет ЄСІТС визначений законом.

Електронна взаємодія Системи з ЄСІТС здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта».

Тобто, відправлення документів відбувається автоматично, а не через будь-які інші дії державного виконавця.

При цьому, повторне направлення документів виконавчого провадження до ЄСІТС Системою та її технічними характеристиками не передбачено.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ненаправлення суб`єктом владних повноважень постанови про відкриття виконавчого провадження до електронного кабінету заявника в ЄСІТС, за наявності встановлених судом технічних підстав, не можуть свідчити про реальне порушення ВДВС права (інтересу) заявника як боржника у виконавчому провадженні. Вказане, на думку суду, також зумовлює формування висновків щодо відсутності правових підстав для зобов`язання відповідача повторно направити матеріали виконавчого провадження позивачу в електронний кабінет, адже такі вимоги може бути сформовано лише до адміністратора Системи, який забезпечує технічне функціонування та надсилання документів виконавчого провадження до електронного кабінету ЄСІТС, а не відповідача як користувача такої системи, який обмежений функціоналом та сформованої Системи.

Більше того, як вже зазначалось вище, збій у Системі був з незалежних від відповідача причин.

Сталою і послідовною є практика Верховного Суду у постановах, де неодноразово визначалось, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Перевіряючи дії виконавця в контексті спірного питання, пов`язаного з направленням позивачу (боржнику) матеріалів виконавчого провадження, у тому числі постанови про відкриття виконавчого провадження, слід дійти висновку, що такі відповідали вимогам галузевого законодавства та фактичній можливості реалізації виконавцем свого обов`язку. Натомість, зміст матеріалів адміністративної справи, а саме наявних в ній доказів, не доводить допущення виконавцем у відношенні позивача (боржника) протиправних дій або ж ігнорування законних вимог позивача.

На думку колегії суддів, позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів на одержання матеріалів виконавчого провадження у визначений законом строк і порядок. Саме лише не надходження цих матеріалів через Систему ЄСІТС стороні виконавчого провадження внаслідок обставин, незалежних від виконавця, не може підтверджувати допущення ним протиправної бездіяльності.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі не одержання стягувачем матеріалів виконавчого провадження, останній, з огляду на положення ст.28 Закону №1404-VIII, не позбавлений можливості звернутись до виконавця з відповідною заявою, заявивши перед виконавцем конкретний спосіб пересилання/передачі цих матеріалів і який забезпечить можливість їх фактичного одержання стягувачем.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року по справі №460/16471/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук