Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №580/6147/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6147/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі: Красновій О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Черкаській області, про скасування постанови та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ м. Київ, відповідач) в якому просив суд:

- постанову Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) від 23 травня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за виконавчим документом ЕНА №4450660 про арешт коштів на всіх рахунках - скасувати, а виконавче провадження закрити, в зв`язку з відсутністю боргу за виконавчим документом на час відкриття виконавчого провадження;

- повернути всі стягнуті кошти на банківські рахунки ОСОБА_1 , з яких такі було неправомірно стягнуто;

- стягнути з Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) на користь ОСОБА_1 10000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.1-3).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю (а.с.54-57).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 сплатив штраф згідно постанови ЕНА №4450660 від 08 квітня 2025 року - 16 травня 2025 року після направлення Управлінням патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (13 травня 2025 року) заяви про примусове виконання зазначеної постанови щодо позивача. Черкаський окружний адміністративний суд 08 грудня 2025 року зазначив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення державного виконавця про сплату позивачем ОСОБА_1 штрафу станом на час відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови про арешт коштів. При цьому, суд першої інстанції вказав, що до обов`язків державного виконавця, визначених частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не віднесено перевірку наявності/відсутності боргу за виконавчим документом під час відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим покликання позивача в цій частині суд визнав необґрунтованими. Процедурних порушень, що вказували б на протиправність її прийняття, суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив.

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, позивач ОСОБА_1 , через "Електронний суд", 09 грудня 2025 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що законодавцем не покладається обов`язок повідомляти про сплату штрафів за постановами посадових осіб поліції. Орган публічного права, отримавши кошти у встановленому законом порядку та у встановленому розмірі, повинен самостійно повідомити виконавчу службу про отримання коштів та відсутність боргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що Департаментом патрульної поліції до Другого ВДВС у м. Черкаси 13 травня 2025 року було направлено виконавчий документ на примусове виконання, а саме постанову серії ЕНА №4450660 про накладення адміністративного стягнення на позивача. На момент направлення зазначеного виконавчого документа стягувачу не було відомо про факт самостійного виконання боржником ОСОБА_1 рішення, зокрема про сплату позивачем адміністративного штрафу. Водночас боржник (позивач у цій справі) також не повідомив державного виконавця у встановлений законом строк про самостійне виконання рішення, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», є його прямим обов`язком. Факт добровільної оплати штрафу ОСОБА_1 став відомий державному виконавцю лише з додатку до позовної заяви, поданої 30 травня 2025 року, в якому містилася копія платіжної інструкції від 16 травня 2025 року №9378-8405-6640-4629 на суму 680,00 грн. До цього жодних офіційних повідомлень або документів, що підтверджували б виконання виконавчого документа не надходило ні від боржника, ні від банківської установи, ні від стягувача. Після з`ясування обставин фактичної оплати штрафу, 19 червня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів та постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач про день час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляду справи без участі його представника.

У судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за належне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін, мотивуючи це наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2025 року Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції супровідним листом від 13 травня 2025 року №3807/41/24-2025 направило до Другого ВДВС у м. Черкаси заяву про примусове виконання постанови серії ЕНА №4450660 від 08 квітня 2025 року (вх.№10140/26.21-46 від 22 травня 2025 року) про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

Постановою від 23 травня 2025 року державний виконавець Другого ВДВС у м. Черкаси Центрального МУЮУ (м. Київ) відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання постанови серії ЕНА №4450660, виданої 08 квітня 2025 року Управління патрульної поліції в Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави суми штрафу у розмірі 680,00 грн.

В той же день (23 травня 2025 року) державний виконавець прийняв постанови про стягнення мінімальних витрат у розмірі 363,50 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 68 грн та постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 1111,50 грн.

Вважаючи постанову Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) про накладення арешту від 23 травня 2025 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частини другої статті 48 Закону №1404-VIII).

Згідно частини третьої статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Приписами частин першої-другої статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя-четверта статті 56 Закону №1404-VIII).

З вищевикладеного вбачається, що арешт на кошти застосовується для забезпечення реального виконання рішення, про що виконавець виносить постанову та надсилає її банкам чи іншим фінансовим установам. При цьому, не підлягають арешту в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а банк, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Позивач ОСОБА_1 вважає протиправним накладення арешту його на кошти на рахунку у АТ "Райффайзен Банк" № НОМЕР_1 для зарахування пенсії, оскільки вважає, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання.

Проте, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що суд першої інстанції правильно відмітив, що відповідно до листа АТ "Райффайзен Банк" від 13 червня 2025 року №81-15-9/7405-БТ, рахунок № НОМЕР_1 обслуговується на стандартних умовах обслуговування та не є рахунком зі спеціальним режимом використання.

Суд першої інстанції правильно врахував, що матеріали справи не містять жодних доказів віднесення рахунку № НОМЕР_1 до рахунків зі спеціальним режимом використання. Крім того, позивач у додаткових поясненнях від 26 червня 2025 року підтверджує, що із вказаного рахунку здійснюється відрахування аліментів за іншим виконавчим провадженням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження позивача ОСОБА_1 про спеціальний режим використання рахунку НОМЕР_3 необґрунтоване.

13 травня 2025 року Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції листом від 13 травня 2025 року №3807/41/24-2025 направило до Другого ВДВС у м. Черкаси заяву про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4450660 від 08 квітня 2025 року.

Відповідно до платіжної інструкції №0.0.4371182419.1 від 16 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 680 грн на виконання постанови серії ЕНА №4450660 від 08 квітня 2025 року.

Постановою від 23 травня 2025 року державний виконавець Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання постанови серії ЕНА №4450660, виданої 08 квітня 2025 року УПП в Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 680,00 грн.

Крім того, 23 травня 2025 року державний виконавець прийняв постанови про стягнення мінімальних витрат у розмірі 363,50 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 68 грн та постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 1111,50 грн.

Матеріали справи підтверджують висновок суду першої інстанції, що позивач сплатив штраф згідно постанови серії ЕНА № 4450660 від 08 квітня 2025 року - 16 травня 2025 року, тобто вже після направлення Управлінням патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (13 травня 2025 року) заяви про примусове виконання щодо позивача.

В той же час матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем ОСОБА_1 державного виконавця про сплату штрафу станом на час відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови про арешт коштів. При цьому, до обов`язків державного виконавця, визначених частиною другою статті 18 Закону №1404-VIII не віднесено перевірку наявності/відсутності боргу за виконавчим документом під час відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірну постанову про арешт коштів, державний виконавець керувався приписами Закону №1404-VIII для забезпечення реального виконання виконавчого документа, а процедурних порушень, що вказували б на протиправність її прийняття апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду доходить висновку про необґрунтованість вимог щодо скасування постанови про арешт коштів, у зв`язку із чим судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 в частині закриття виконавчого провадження, в зв`язку з відсутністю боргу за виконавчим документом на час відкриття виконавчого провадження, та повернення всіх стягнутих коштів на банківські рахунки з яких їх було неправомірно стягнуто, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до розпорядження відповідача НОМЕР_2 від 29 травня 2025 року на депозитний рахунок Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) надійшли кошти у розмірі 19,16 грн, які в подальшому розподілені на витрати виконавчого провадження згідно платіжної інструкції №20186 від 29 травня 2025 року.

Згідно розпорядження відповідача НОМЕР_2 від 16 червня 2025 року на депозитний рахунок Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) надійшли кошти у розмірі 55,18 грн, які в подальшому розподілені на витрати виконавчого провадження згідно платіжних інструкцій №22774 від 16 червня 2025 року та №22775 від 16 червня 2025 року.

Відповідно до розпорядження НОМЕР_2 від 19 червня 2025 року на депозитний рахунок Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) надійшли кошти у розмірі 1037,42 грн, які в подальшому розподілені в сумі 289,16 грн на витрати виконавчого провадження згідно платіжної інструкції №23326 від 19 червня 2025 року та в сумі 748,26 грн на повернення, як помилково або надмірно стягнуті кошти згідно платіжної інструкції №23327 від 19 червня 2025 року.

Після з`ясування обставин фактичної оплати штрафу, 19 червня 2025 року державний виконавець прийняв:

- постанову про зняття арешту з коштів, відповідно до якої знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику - позивачу по цій справі №580/6147/25 ОСОБА_1 ;

- постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі сплатою боргу до відкриття провадження.

Крім того, стягнуті суми штрафу та виконавчого збору у загальному розмірі 748,26 грн повернуті позивачу ОСОБА_1 , як помилково або надмірно стягнуті кошти згідно платіжної інструкції №23327 від 19 червня 2025 року.

Згідно частини першої статті 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення прав позивача, оскільки державний виконавець після отримання відповідних відомостей 19 червня 2025 року здійснив належні дії щодо повернення стягнутої суми штрафу та виконавчого збору, зняв арешт із рахунків позивача ОСОБА_1 та закінчив виконавче провадження.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача 10000 грн моральної шкоди є похідними від вищезазначених, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Відтак, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Черкаського окружного адміністративного суду 08 грудня 2025 року про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що Черкаський окружний адміністративний суд 08 грудня 2025 року правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення по справі №580/6147/25 з додержанням норм права, а викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року по справі №580/6147/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак