Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №333/8987/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/8987/25

Провадження №: 2/336/645/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Уткіної Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 представник позивача – адвокат Мельникова Я.В. звернувся до суду з позовом, сформованим в систему «Електронний суд», до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.11.2015 (справа № 320/5963/15-ц) з позивача ОСОБА_1 утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 08 липня 2015 року і до досягнення нею повноліття. Також, за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2023 року з позивача утримуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, утримувані аліменти загалом становлять 50% заробітку позивача, що перевищує встановлену законом частку. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, фінансове становище позивача значно погіршилося, оскільки він проживав на тимчасово окупованій території, мусив покинути свій дім, переїхати до м. Запоріжжя та винаймати тут житло. Крім того, на тимчасово окупованій території в нього залишилася земельна ділянка, яку він здавав в оренду та отримував додатковий дохід. 03 серпня 2024 року позивач одружився з ОСОБА_6 , та 06.09.2024 року йому присвоєно статус Багатодітного батька, оскільки він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Крім того, з 17.11.2024 року по теперішній час позивач перебуває у відрядженні в районі проведення активних бойових дій та безпосередньо приймає участь у заходах забезпечення оборони України. У зв`язку з цим він несе додаткові витрати для купівлі військової амуніції тощо, оскільки працівники поліції не входять до складу ЗСУ та відповідно не мають необхідного забезпечення.

На підставі викладеного позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що утримуються з нього на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2015 року (справа № 320/5963/15-ц) на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця на 1/6 частину заробітної плати щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дати подачі позову. Судові витрати просить залишити за собою.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2025 позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мельник Яни Вікторівни до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, разом з додатками, надіслано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 справу передано судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А. від 10.10.2025 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

08.12.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач обґрунтовує погіршення фінансового становища втратою житла та земельної ділянки на тимчасово окупованій території України, однак, судячи з розміру аліментів, які надходять на утримання спільної дочки, фінансове становище позивача у зв`язку з виконанням ним свого військового обов`язку з відсічі збройної агресії лише покращилось, оскільки частка доходу залишається незмінною, а загальний розмір аліментів збільшується. На думку відповідача, у зв`язку з тимчасовою окупацією частини території України, ОСОБА_1 не втратив права власності на житло та земельну ділянку, а просто не може користуватись цим майном до закінчення війни. Також, не є логічною поведінка позивача з оренди житла в м. Запоріжжі, з огляду на те, що сам він вказує, що з 17.11.2024 року перебуває у відрядженні в районі проведення активних бойових дій. Крім того, зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 обґрунтовував також укладенням третього шлюбу з ОСОБА_6 та отриманням статусу багатодітної родини, яка має трьох дітей. Разом з тим, перелічені в довідці багатодітної сім`ї діти – 2008 р.н., 2010 р.н. та 2014 р.н. мають іншого батька, який на рівні з матір`ю повинен приймати участь у фінансовому забезпеченні дітей. До позовної заяви не додано доказів про непрацездатність дружини позивача, або, наприклад, про інвалідність будь-кого з членів нової родини, що свідчило б про беззаперечну необхідність утримання такого члена родини. Таким чином, з огляду на те, що позивач є працездатною та офіційно працевлаштованою особою, на утриманні непрацездатної дружини або батьків не має, він зобов`язаний утримувати спільну доньку сторін шляхом сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Ухвалою суду від 08.01.2026, за клопотанням відповідача, витребувано в Головному управлінні Державної податкової служби України в Запорізькій області інформацію щодо отриманих ОСОБА_1 доходів у 2025 році.

26.01.2026 від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла запитувана судом інформація.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Так, судом встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2015 року (справа № 320/5963/15-ц) з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 липня 2015 року і до досягнення нею повноліття.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2023 року (справа № 334/6703/23) з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року і до досягнення ним повноліття.

Таким чином, загальний розмір виплат аліментів становить 25% + 25% = 50 % (п`ятдесят відсотків).

03 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклав шлюб ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 03.08.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1273.

Відповідно до довідки № 204 від 06.09.2024, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 мають статус батьків багатодітної сім`ї. Діти: ОСОБА_8 , 2008 р.н., ОСОБА_9 , 2010 р.н. та ОСОБА_10 , 2014 р.н.

З копії посвідчення ДПП № 017946, виданого 10.01.2025 Департаментом патрульної поліції, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) (Хижак-1»). Посвідчення дійсне до 10.01.2029.

Також, відповідно до наявно в матеріалах справи довідки № 553/41/54/03-2025 виданої Департаментом патрульної поліції НПУ від 16.01.2025, старший сержант ОСОБА_1 з 22.08.2014 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року до цього часу проходить службу в поліції та з 27 серпня 2024 року призначений на посаду поліцейського відділення № 1 взводу № 1 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») Департаменту патрульної поліції. З 17.11.2024 року по теперішній час перебуває у відрядженні в районі проведення активних бойових дій та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України.

У відповіді на запит від 26.01.2026 № 0801-2026-0000503, Головне управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя) надало інформацію з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України щодо доходів ОСОБА_1 , з яких вбачається, що сума виплаченого йому доходу як військовослужбовцю за період січень 2025 – грудень 2025 становить: січень 2025р. – 57 512,26 грн.; лютий 2025р. – 55 577,48 грн.; березень 2025р. – 66 084,30 грн.; квітень 2025р. – 127 512,82 грн.; травень 2025р. – 127 512,92 грн.; червень 2025р. – 155 025,82 грн.; липень 2025р. – 115 846,26 грн.; серпень 2025р. – 127 512,81 грн.; вересень 2025р. – 82 351,61 грн.; жовтень 2025р. – 127 512,91 грн.; листопад 2025р. – 154 892,59 грн.; грудень 2025р. – 128 560,28 грн.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтями 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що з моменту ухвалення судового рішення від 04.11.2015 року про стягнення з нього аліментів в розмірі частини заробітку (доходу) на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_11 , 2013 р.н., суттєво погіршився його матеріальний стан, оскільки за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2023 з нього також утримуються аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання сина ОСОБА_13 , 2019 р.н., в розмірі частини заробітку (доходу), до повноліття дітей, що загалом становить 50 % його заробітку та перевищує встановлену законом частку. Крім того, підставою для зменшення розміру аліментів є також перебування на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей його теперішньої дружини, необхідність винаймати житло в м. Запоріжжі, та несення додаткових витрат на купівлю військової амуніції.

Однак, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, або стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів, а навпаки судом встановлено збільшення доходів останнього у зв`язку з перебуванням з листопада 2024 року по теперішній час у відрядженні в зоні проведення активних бойових дій. З досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема довідки про доходи, вбачається, що його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти відповідачці у розмірі, визначеному рішенням суду.

Посилання позивача, що на даний час з нього утримуються аліменти, загальний розмір яких становить 50% заробітної плати, що перевищує встановлену законом частку не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», розмір відрахувань на утримання неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків.

Окрім того, розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення до розміру 1/6 частки, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітньої дитини та суперечитиме її інтересам.

Твердження позивача про наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей теперішньої дружини: ОСОБА_8 , 2008 р.н., ОСОБА_9 , 2010 р.н., та ОСОБА_10 , 2014 р.н., не може вважатися підставою для зменшення розміру аліментів на рідну дитину, оскільки даних що діти дружини, від попереднього шлюбу, перебувають на утриманні позивача, у справі відсутні. Крім цього, закон не визначає обов`язку позивача утримувати дітей дружини від попередніх шлюбів, навіть за умови існування такої обставини, що дає підстави стверджувати, що таке утримання здійснюється ним добровільно, і не може бути підставою для обмеження прав його рідної дитини на отримання гідного розміру утримання. Крім цього, утримувати дітей, повинні їхні батьки, а позивач не надав доказів що батько дітей його дружини, не надає допомоги на утримання своїх дітей.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд повинен виходити також з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти.

З урахуванням вимог ч. 2 ст.182СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Згідно постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

На думку суду вимога позивача про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 буде значно звужувати законне право неповнолітньої ОСОБА_3 , 2013 р.н., на належне утримання, яке передбачене нормами СК України.

Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі № 459/2189/18, свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Відповідних доказів позивачем суду також не було надано.

Отже, за встановлених і наведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено шляхом подання належних і допустимих доказів наявність підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

На підставі встановленого, враховуючи, що позивач є працездатним, а зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення дитини сторін у справі та суперечитиме її інтересам, суд вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду у подальшому в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України, на підставі ст. 192 СК України.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

У зв`язку із тим, що позов не підлягає задоволенню, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в порядку ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Сторони не заявляли про понесення ними будь - яких судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України, зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Ю.А.Галущенко