Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №127/4112/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4112/26

Провадження № 2/127/1152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №150455 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 5556,00 грн. При укладенні договору узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Відповідач під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема, графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту та зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у визначеному договором порядку. На виконання умов договору 18 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача.

10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №10102024 за яким позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви становить 10213,90 грн, з яких: 5556,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4256,90 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

Як зазначає позивач, нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитом та ним підготовлений розрахунок заборгованості.

За таких обставин, ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 серпня 2024 року №150455 у розмірі 10213,90 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_1 платіжна картка з маскою картки НОМЕР_1 , та якщо видавалась, то який повний номер рахунку цієї картки; інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок – маска картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 в період часу з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року; інформацію про усі номера телефонів, що містяться в анкетних даних позичальника та інформацію про номери телефонів, на які відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою в період часу з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідач був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», що є належним повідомленням, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13 травня 2024 року в справі №755/4829/23.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 18 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 150455.

Згідно п. 1.1 договору убачається, що він складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням https://finx.com.ua/docs.

За п. 5.1-5.2 договору кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт індивідуальної частини або інформація з посиланням на неї є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цієї індивідуальної частини/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепту) в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Підписанням індивідуальної частини договору/акцепту позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину. Кредитодавець накладає на договір свою електрону печатку з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору.

Ідентифікація та верифікація проводиться на підставі інформації та ідентифікаційних документів отриманих особисто від позичальника та/або через систему BankID НБУ.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно із п. 2.2.1. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5556,00 гривень; надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4000,32 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1555,68 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5. індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00% річних; тип процентної ставки фіксована; проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п. 2.6. цього кредитного договору та/або графіком платежів; розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1555,68 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цього кредитного договору.

У п. 2.4. договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень; розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 18 серпня 2024 року по 27 жовтня 2024 року (п. 2.6 договору).

Згідно графіку платежів за кредитним договором, який є додатком до договору про споживчий кредит від 18 серпня 2024 року №150455 дата видачі кредиту – 18 серпня 2024 року, кількість днів у розрахунковому періоді – 14 днів, всього 70 днів, загальна сума кредиту за договором/погашення суми кредиту – 5556,00 грн, проценти за користування кредитом – 4256,90 грн, комісія за надання кредиту – 1555,68 грн, платіж за обслуговування кредитної заборгованості – 5,00 грн, реальна річна процентна ставка – 637910,80 %, загальна вартість кредиту – 11373,58 грн.

Паспорт кредиту містить аналогічні умови, є додатком до кредитного договору та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором; споживач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань з таким договором; отримання та ознайомлення з інформацією про порядок та умови повернення кредиту наданого йому у формі графіку платежів.

Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже між сторонами був укладений договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 30 жовтня 2025 року №3878/30-10 успішно проведена операція, згідно договору №1412/22-1 від 14 грудня 2022 року, укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», щодо видачі кредиту за договором №150455 від 18 серпня 2024 року на суму 4000,32 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Універсал Банк» повідомлено, що ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року на платіжну картку було зараховано платіж у сумі 4000,32 грн. Номери телефонів, які містяться в анкетних даних позичальника ОСОБА_1 : НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою у період часу з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року: НОМЕР_3 .

Також банком надано інформацію про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року з якої убачається, що 18 серпня 2024 року о 09:44:31 год. відповідачу було перераховано кошти в сумі 4000,32 грн.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №10102024.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а останній зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Кредіплюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

За п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру по формі, встановленій у відповідному додатку.

07 січня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру №4 до даного договору факторингу.

Згідно платіжної інструкції від 14 січня 2025 року №5291 ТОВ «ФК «Ейс» проведено оплату фінансування за відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимог №4 від 07 січня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 18 серпня 2024 року №150455 на суму 10213,90 грн, з яких: 5556,00 грн – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4256,90 грн – заборгованість по відсотках, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Отже, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Ейс» вказувало, що сума заборгованості відповідача становить 10213,90 грн, з яких: 5556,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4256,90 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами. При цьому звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору та в межах строку користування.

Суд також відмічає, що відповідач доказів на спростування розміру суми заборгованості не надала, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 401,00 грн заборгованості по комісії, то слід зазначити, що така нарахована позивачем згідно п. 2.4 кредитного договору.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (плату) за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначив: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно укладеного кредитного договору у п.2.5 визначена комісія за надання кредиту, яка складає 1555,68 грн, крім того, у п.2.4 визначена комісія за обслуговування кредиту, яка складає 1,00 грн (знижений тариф) та стандартний (базовий) тариф комісії за обслуговування кредиту – 100,00 грн.

За умовами договору визначено, що комісія за управління та обслуговування кредиту – комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

При цьому договір не містить переліку послуг за які встановлена комісія. Зі змісту цього договору, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані кредитодавцем, встановлено плату у вигляді комісії.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні спірного договору, а тому положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними згідно з ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії в розмірі 401,00 грн задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №150455 від 18 серпня 2024 року в розмірі 9812,90 грн, з яких: 5556,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4256,90 грн – заборгованість за відсотками.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2557,87 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень ст. 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивач в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу подав такі докази: договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду №25770855272 від 11 вересня 2025 року до цього договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року, довіреність від 11 серпня 2025 року.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.

Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.

Додатковою угодою №25770855272 від 11 вересня 2025 року сторони, обумовили надання правничої допомоги по захисту прав та інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 №150455 від 18 серпня 2024 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год -500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором ( 1 год -500,00 грн).

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить більше половини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, з урахуванням результатів розгляду справи, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, 02175, м. Київ, Харківське шосе,19, офіс 205) заборгованість за договором №150455 від 18 серпня 2024 року у розмірі 9812,90 (дев`ять тисяч вісімсот дванадцять гривень 90 коп.) грн, з яких: 5556,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4256,90 грн – заборгованість за відсотками, а також 2557,87 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005,

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: