Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №160/20222/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20222/25

Суддя І інстанції Рищенко А.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луком-Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луком-Транс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 09.07.2025 № ОПШ 007141 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року позовну заяву задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 09.07.2025 № ОПШ 007141 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Держана служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга правомірністю винесення відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв`язку із відсутністю у водія роздруківки даних роботи цифрового тахографа за період з 25.05.2025 по 01.06.2025. При цьому, скаржник зазначає, зважаючи на обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, бланк підтвердження діяльності не оформлюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 04.06.2025 на 262 км а/д Н-11 проведено рейдову перевірку відносно водія ОСОБА_1 транспортного засобу марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 .

Після проведення рейдової перевірки о 13 годині 20 хвилини інспектором було складено акт від 04.06.2025 № ОАР 038554 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У графі акту під час перевірки виявлено порушення зазначено: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія ОСОБА_1 згідно з вимогами законодавства, а саме: загальний робочий час водія за 24.05.2025 17 год. 56 хв. Також перевізник не забезпечив водія роздруківкою з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за період з 25.05.2025 по 01.06.2025 включно, передбачена наказом МТЗУ від 07.06.2010 № 340, наказом МТЗУ від 24.06.2010 № 385, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У графі акту у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», вказано: абз. 8 ч. 1 порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів; абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: роздруківка з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за період з 25.05.2025 по 01.06.2025 включно.

На підставі акту, підприємство запрошено на розгляд справи, який відбувся 09.07.2025 у приміщенні відповідача.

На розгляд справи було надано пояснення, відповідно до яких водій ОСОБА_1 у період з 25.05.2025 по 01.06.2025 включно перебував у відпустці, а транспортний засіб марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 не рухався, на підтвердження чого було надано табель робочого часу ТОВ «ЛУКОМ-ТРАНС» (за травень та червень) та бланк підтвердження діяльності. Також, на підтвердження того, що транспортний засіб марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 з 25.05.2025 по 01.06.2025 не рухався надано покази одометра (роздруківки за 24.05.2025 та 02.06.2025). Так, згідно роздруківки за 24.05.2025 покази одометра транспортного засобу марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 є 1 338 795 км, за цей день водій ОСОБА_1 проїхав 290 км, що у сумі становить 1 339 085 км. З позначки 1 339 085 км водій ОСОБА_1 почав свій рух 02.06.2025.

Водночас, 09.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову № ОПШ 007141 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно ТОВ «Луком-Транс» у сумі 17000,00 грн.

Означену постанову було прийнято на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погодившись із винесеною постановою Державної служби України з безпеки на транспорті, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.

Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої ст. 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

За текстом частини 1 статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення №340).

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В спірному випадку під час проведеної рейдової перевірки посадовими особами встановлено, що у водія ТОВ «Луком-Транс» ОСОБА_1 були відсутні на момент перевірки документи, визначені ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки даних роботи водія з 25.05.2025 по 01.06.2025 включно.

Позивач вказує, що з 25.05.2025 та 01.06.2025 включно водій ОСОБА_1 не працював та перебував у відпустці, що підтверджується табелями обліку робочого часу за травень-червень 2025 року.

Як правильно вкастановив суд першої інстанції, на підтвердження вказаної обставини, під час перевірки 04.06.2025, позивач надавав працівнику Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, бланк підтвердження діяльності від 02.06.2025 згідно якого, водій ОСОБА_1 з 08:00 год 25.05.2025 по 03:00 год 02.06.2025 перебував у відпустці.

Отже, вищезазначений бланк підтвердження діяльності від 02.06.2025 підтверджує факт не здійснення водієм перевезень з 08:00 год 25.05.2025 по 03:00 год 02.06.2025, а тому твердження відповідача на відсутність у водія (позивача) документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 є безпідставними.

За наведених обставин, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що за відсутності обов`язку у водія використовувати тахокарти у вихідні дні та періоди, коли він фактично не виконував обов`язків щодо перевезення, відсутні правові підстави для констатації порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Застосовуючи до позивача адміністративно-господарський штраф на підставі ст.60 Закону №2344-III, відповідач не з`ясував всіх обставин, що мають значення для встановлення в діях позивача порушень Закону №2344-ІІІ, а тому спірна постанова відповідача від 09.07.2025 № ОПШ 007141 не може вважатися обґрунтованою.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Таким чином, означена постанова відповідача не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, що є підставою для визнання її протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун