Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №480/3369/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 р. Справа № 480/3369/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Макс-маркет-сервіс» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 25.12.25 по справі № 480/3369/25

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Малого приватного підприємства «Макс-маркет-сервіс»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - СОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" (далі по тексту – відповідач, Підприємство, МПП "Макс-Маркет-Сервіс"), в якому просило суд:

- стягнути з Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 74205,38 грн.

- стягнути з Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 74,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправне невиконання відповідачем встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту - Закон № 875-XII) нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2024 року, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 74279,58 грн за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вищенаведене слугувало підставою для застосування до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями статті 20 Закону № 875-XII, у розмірі 74205,38 грн, сума яких була розрахована в автоматичному режимі з використанням програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 480/3369/25 адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – задоволено.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" (вул. Леоніда Каденюка, 1, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41107, код ЄДРПОУ 22597530) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Британська, буд. 2, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 14004771) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 74205,38 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 74,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені від 25.12.2025 року у справі № 480/3369/25.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в свою чергу, призвело до невірних висновків у рішенні та є підставою для його скасування.

Наполягав, що у відповідача взагалі відсутній обов`язок зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" за 2024 рік складала 2 особи, що було підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку (копіями штатних розписів, табелів обліку робочого часу, копіями наказів про прийняття на роботу, копіями наказів про звільнення та копіями трудових книжок).

Однак, суд першої інстанції проігнорував надані докази і взяв до уваги лише автоматично нараховані позивачем штрафні санкції, на підставі даних об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ, що містили технічну помилку, а саме в звітності було вказано середньооблікова кількість штатних працівників 8 осіб замість фактичної 2 особи, що призвело до передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що у розумінні Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 № 286 (далі – Інструкція № 286), працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, не включається до облікової кількості штатних працівників. Так, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік складала 2 особи, які працювали за основним місцем роботи, але через технічну помилку в програмі 6 осіб зовнішніх сумісників були враховані в середньооблікову кількість штатних працівників. Дана технічна помилка допущена автоматично, і у МПП "Макс-Маркет-Сервіс" не було можливості самостійно її виправити.

До того ж, відповідачем не ініціювалась перевірка відповідача з метою встановлення факту порушення нормативу, а були лише прийняті до уваги дані звітності, які містили технічну помилку.

Таким чином, наданими Підприємством документами на підтвердження фактичної середньооблікової кількості штатних працівників протягом 2024 року у кількості 2 особи спростовується твердження позивача про невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік відповідача не перевищувала 8 осіб, що у розумінні Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» свідчить про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, що в свою чергу доводить необґрунтованість та незаконність прийнятого Сумським адміністративним окружним судом рішення про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені від 25.12.2025 року у справі № 480/3369/25.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Звернув увагу, що в силу статті 19 Закону № 875-XII у разі зміни в розрахунках звітності Підприємство може внести поправки показників за попередній рік до 31 березня у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на суму адміністративно-господарських санкцій. Так, відповідач був вчасно проінформований про невиконання нормативу щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю через електронний кабінет роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 о 12 год. 09 хв. але не відреагував та відповідних змін не вніс.

Зазначив, що за даними «Централізований банк даних з проблем інвалідності» у апелянта середньооблікова кількість штатних працівників - 2 особи була лише три останні місяці 2024 року, а саме з жовтня-грудень 2024 року. З січня по вересень 2024 року середньообліковий штат працівників складав 8 осіб.

Також, відповідач, маючи з січня по вересень 2024 року середньообліковий штат працівників 8 осіб, не звертався до Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості зі звітністю про попит на робочу силу (вакансії) (Форми № 3ПН) для направлення на їх підприємство осіб, які мають статус особи з інвалідністю у 2024 році, що підтверджується відповідними доказами.

Отже, відповідач не виконав норматив з працевлаштування 1 особи з інвалідністю, що правомірно мало наслідком застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення від 09.02.2026, в яких вказував, що твердження позивача про можливість внесення поправок у показники розрахунків звітності до 31 березня є таким, що не відповідає дійсності, так як наразі законодавчо не передбачена можливість виправлення помилки чи зміни саме показника середньооблікової кількості штатних працівників, на підставі якого визначається сума адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на те, що коригування рядків 07-110 заголовної частини "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" є неможливим, відповідач не може подати уточнюючий Розрахунок з метою виправлення показників даних, зазначених у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників в звітному періоді», оскільки у разі подання розрахунку з типом "звітний новий" чи "уточнюючий", а тому рядки 101-110 залишаються порожніми, що прямо випливає з приписів п. 8 розділу 5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2025 року № 39).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що мале приватне підприємство "Макс-Маркет-Сервіс" здійснює свою діяльність з 08.04.1994 (а. с. 5).

Позивачем у автоматизованому режимі сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2024 рік становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 148410,75 грн та за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 74205,38 грн.

Крім того, у зв`язку з несплатою сплати адміністративно-господарських санкцій на 2 дні, відповідачу нараховано пеню в сумі 74,20 грн.

Враховуючи, що адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у визначений Законом № 875-ХІІ строк не сплатив самостійно нараховані адміністративно-господарські санкції та пеню, наявні підстави для стягнення таких коштів у судового порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливість для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).

Згідно із статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та «Про зайнятість населення» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - Порядок № 70).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Перевірки суб`єктів господарювання, що використовують найману працю на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" проводять Держпраці та її територіальні органи.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, надана територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою (пункт 9 Порядку № 70).

Факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 зазначеного Порядку).

Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев`ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2025 по справі № 280/3642/23 та від 27.06.2025 по справі № 400/3796/24, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування.

Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.

Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.

З огляду на викладене, відсутність у даній справі акту перевірки Держпраці не є підставою для звільнення Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" від відповідальності у випадку недотримання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю, що спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне.

Щодо правомірності застосування оскаржуваних санкцій та пені колегією суддів встановлено, що СОВ ФСЗОІ в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням Малим приватним підприємством "Макс-Маркет-Сервіс" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік та пені у загальному розмірі 74279,58 грн, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (втратив чинність 07.07.2022).

Так, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Відповідно до частини 1, абзаців 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегією суддів встановлено, що фактично, відповідачем не заперечується факт неподання Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН та не працевлаштування протягом 2024 року 1 особи з інвалідністю, однак, з посиланням на наявну середньооблікову кількість штатних працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" за 2024 рік лише у кількості 2 осіб, стверджує про відсутність у нього такого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, при встановленні у відповідача обов`язку зі створення 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю позивач керувався відомостями, зазначеними у Об`єднаній звітності ПДФО та ЄСВ станом на 17.04.2025. Разом з цим, копій такої звітності до матеріалів справи не надав.

Відповідно до наявного в матеріалах справи табелю обліку використання робочого часу за звітний період з 01.01.2024 по 31.01.2024 колегією суддів встановлено, що кількість працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" становила 3 особи.

За змістом наказу № 01/24-К по МПП «Макс-Маркет-Сервіс» з 01.01.2024 введено штатний розклад :

1. ОСОБА_1 , слюсар;

2. ОСОБА_2 , слюсар;

3. ОСОБА_3 , ток.-розточн.

Отже, відповідно до штатного розкладу з 01.01.2024 середньооблікова кількість штатних працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" за 2024 рік, які працювали за основним місцем роботи, становила 3 особи.

Крім того, відповідно до долучених до матеріалів справи наказів від 01.10.2021 № 04, від 15.08.2023 № 05/23-К, від 07.11.2023 № 06/23-К, від 29.04.2024 № 03, від 27.09.2024 № 07, до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" прийнято на роботу за сумісництвом:

- ОСОБА_4 - на посаду головного бухгалтера;

- ОСОБА_5 - на посаду економіста;

- ОСОБА_6 - на посаду майстра в цех інструментальний;

- ОСОБА_7 - на посаду слюсаря 4 розряду в цех інструментальний;

- ОСОБА_8 - на посаду електрика цеху;

- ОСОБА_9 - на посаду директора комерційного.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть, працівник ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер; відповідно до наказу від 31.05.2024, ОСОБА_1 з 31.05.2024 був звільнений з посади слюсаря-ремонтника, а за змістом наказу від 19.02.2024 ОСОБА_8 з 09.04.2024 звільнено з посади електромонтера, що у свою чергу, свідчить про те, що такі працівники працювали протягом не повного 2024 року, а тому не підлягають включенню до облікової кількості штатних працівників відповідача за весь період 2024 року.

Також слід зауважити, що відповідно до долучених до матеріалів справи пояснень головного бухгалтера Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс", нею при поданні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску було допущено похибку у визначенні середньої облікової кількості штатних працівників за звітний період та облікової кількості штатних працівників у рядку 101 та 104. Так, автоматизована система не врахувала, що 6 із 8 зазначених у такій звітності працівників прийняті на роботу за сумісництвом, які у розумінні Інструкції № 286 не враховуються при визначенні середньої облікової кількості штатних працівників за звітний період.

Основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці визначено Інструкцією № 286.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 286 не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Отже, у розумінні Інструкції № 286, на підставі якої і визначається показник середньооблікової кількості штатних працівників, сумісники не враховуються в норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

За таких обставин, твердження СОВ ФСЗОІ про те, що середньооблікова кількість штатних працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" за 2024 рік становила 8 осіб є спростованим дослідженими матеріалами справи, а відтак, позивачем не доведено наявність у позивача обов`язку з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вказаній нормі, позивач, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність застосування до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 74205,38 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що під час апеляційного перегляду підтвердилось, що середньооблікова кількість штатних працівників Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" за 2024 рік становила менше 8 осіб, що звільняє відповідача від виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Доводи позивача про те, що відповідач не скористався своїх правом внески розрахунки у показниках звітності наведених вище висновків не спростовують.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

В силу вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції не правильно встановив фактичні обставини у даній справі, що призвело до передчасного висновку про поширення на Мале приватне підприємство "Макс-Маркет-Сервіс" нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 480/3369/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 480/3369/258 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого приватного підприємства "Макс-Маркет-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій