Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №600/4135/24-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4135/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіжук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Комфорт-Транс” до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Комфорт-Транс” звернулось в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.05.2024 №072985 в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.05.2024 №072985 в сумі 17000,00 грн. Вказана постанова була винесена у зв`язку з тим, що в ході рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, статті 30, 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевізник не забезпечив водія тахокартами при аналоговому тахографі.

З оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною, посилаючись на неправильну кваліфікацію зафіксованого порушення, оскільки за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів застосовується відповідальність передбачена абзацом восьмим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не відповідальність як за відсутність у водія інших документів, передбачених законодавством (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час перевірки водій надав тахокарту за 09.04.2024 та бланк підтвердження діяльності за попередні 3 дні, в той час як режим праці та відпочинку водія перевіряється за поточний та 28 днів, які передують даті проведення перевірки. Саме за відсутність тахокарт, яких не вистачало і був складений акт і в подальшому прийнята оскаржувана постанова. Абзац восьмий частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на який посилається позивач, застосовується за порушення режиму роботи і відпочинку водія, що полягає у перевищенні безперервного часу кермування, відсутності чи меншій тривалості, ніж встановлено законодавством щоденного, міжзмінного, щотижневого відпочинку. Натомість, до позивача застосовано адміністративно-господарську санкцію за відсутність необхідних документів - тахокарт, які унеможливлюють здійснити перевірку режиму праці та відпочинку водія.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 09.04.2024 на підставі щотижневого графіка та направлення на рейдову перевірку від 08.04.2024 №003481 на автодорозі Н-10 245 км 906 м старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Транспортний засіб використовує в своїй діяльності Приватне підприємство «Комфорт-Транс» на автобусному маршруті міжміського сполучення Кам`янець-Подільський - Чернівці.

За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт за №055478 від 09.04.2024, у якому зафіксовано порушення позивачем статтей 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення регулярних перевезень пасажирів по міжобласному маршруту «Чернівці-Кам`янець-Подільський» перевізник не забезпечив водія тахокартами при аналоговому тахографі, що передбачено пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та інструкції з використання контрольних пристроїв тахографів, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при аналоговому тахографі відсутні тахокарти у кількості 25 штук.

12.04.2024 позивачу рекомендованою кореспонденцією направлено повідомлення, в якому пропонувалося 14.05.2024 о 10:00 год прибути до відділу держаного нагляду (контролю) в Чернівецькій області для розгляду справи порушення законодавства про автомобільний транспорт.

14.05.2024 в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області прийнято постанову №072985, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.93).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №072985 від 14.05.2024 направлена позивачу листом від 15.05.2024 №42331/42/24-24.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до підпунктів 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до визначення наявного у пункту 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з пунктом 6.2 зазначеного Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція) визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Тобто, водій транспортного засобу, обладнаного тахометром має при собі мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у відповідній кількості, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому у разі несправності тахографа водій зобов`язаний записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту “а” частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі - Конвенція) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною третьою статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Водночас, приписи пункту “а” частини першої статті 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія. Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі, автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.

Із системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів слідує, що у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом водій зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання, використовувати тахокарти, а у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що водій здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом, яким обладнаний аналоговим тахографом.

Під час проведення перевірки водій пред`явив посадовим особам відповідача тахокарту за 09.04.2024 та бланк підтвердження діяльності згідно якого водій у період з 21 год 15 хв 06.04.2024 по 07 год 15 хв 09.04.2024 виконував іншу роботу, відмінну від керування.

Разом з тим, суд зазначає, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

З наведеного слідує, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не надав посадовим особам відповідача записи щодо режиму праці та відпочинку за попередні 25 днів, що передували моменту проведення перевірки, що, в свою чергу, унеможливлювало посадових осіб відповідача встановити скільки саме водій керував транспортним засобом у період з 12.03.2024 по 05.04.2024.

При цьому у акті перевірки №055478 від 09.04.2024, а саме у графі “пояснення водія про причини порушення” водій не надав жодних пояснень, оскільки відмовився від надання таких.

Суд зазначає, що згідно пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 ); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа (пункт 3.6 Інструкції №385).

Аналіз викладеного свідчить про те, що перевізник зобов`язаний забезпечити водія необхідною кількістю тахокарт, а також забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.

Крім того, суд зазначає, що ані під час перевірки, ані в позовній заяві та у ході судового розгляду справи стороною позивача не заперечувався факт керування водієм транспортним засобом попередні 25 днів, що передували моменту перевірки.

Суд вкотре наголошує, що під час перевірки водій не повідомляв посадових осіб про те, що з 12.03.2024 по 05.04.2024 він не керував транспортним засобом позивача, а тому не мав обов`язку зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку за вказані періоди діяльності. Доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, за результатами проведення перевірки посадові особи дійшли правомірного висновку щодо порушення статті 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема перевізник не забезпечив водія тахокартами при аналоговому тахографі.

При цьому, суд критично оцінює доводи позовної заяви в частині не отримання позивачем жодного повідомлення про дату та час розгляду справи, оскільки як свідчать матеріали справи, 12.04.2024 позивачу направлено повідомлення, в якому пропонувалося 14.05.2024 о 10:00 год прибути до відділу держаного нагляду (контролю) в Чернівецькій області для розгляду справи порушення законодавства про автомобільний транспорт, який було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Безпідставними та такими, що не беруться судом до уваги є доводи позивача стосовно неправильної кваліфікації виявленого порушення, оскільки абзац восьмий частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на який посилається позивач, застосовується за порушення режиму роботи і відпочинку водія, що полягає у перевищенні безперервного часу кермування, відсутності чи меншій тривалості, ніж встановлено законодавством щоденного, міжзмінного, щотижневого відпочинку. Натомість, до позивача застосовано адміністративно-господарську санкцію за відсутність необхідних документів - тахокарт, які унеможливлюють здійснити перевірку режиму праці та відпочинку водія.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем, як автомобільним перевізником, законодавства про автомобільний транспорт знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки виявлені порушення не спростовані позивачем, а тому оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.05.2024 №072985 є правомірною та скасуванню не підлягає, а тому правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства “Комфорт-Транс” до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – Приватне підприємство “Комфорт-Транс” (вулиця Васильєва, 61, місто Хотин, Чернівецька область, ідентифікаційний код юридичної особи 38623470).

Відповідач – Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вулиця Руська, 248у, місто Чернівці, Чернівецька область, 58023, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 39816845).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна